7. Традиційні прийоми економічного аналізу

Традиційні прийоми, які часто використовують для аналізу різних об’єктів, є найпростішими. До них належать:

1. Деталізація показників.

2. Порівняння.

3. Групування.

4. Відносні й середні величини.

5. Показники варіації.

6. Елементарні прийоми оброблення динамічних рядів.

7. Балансовий прийом.

8. Таблич­ний прийом.

9. Графічний прийом.

Деталізація показників - це розкладання узагальнювального показ­ника на складові частини та вивчення впливу кожної з них на загальний результат.

Виділяють деталізацію за:

- часом здійснення операцій - дає можливість виявити динаміку господарських явищ, їх ритмічність, а також періоди, на які припадають кращі та гірші результати діяльності підприємства.

- місцем здійснення операцій - дає можливість виявити передові і відсталі ланки виробництва, вивчити причини відставання;

- складовими частинами (факторами) - дає можливість вивчити вплив окремих елементів на загальний результат, структурні зрушення в складі цих елементів;

- центрами відповідальності - дає можливість оцінити роботу окремих виконавців (служб, відділів), визначити їх права на заохочення.

Порівняння - зіставлення аналітичних показників з метою визначен­ня загальних і специфічних ознак економічних явищ, тенденцій і зако­номірностей їх розвитку.

Застосовують такі види порівнянь числових даних:

• зіставлення фактичних даних звітного періоду з аналогічними показниками попередніх періодів;

• зіставлення фактичних показників з плановими;

• зіставлення фактичних показників з нормативними ;

• зіставлення показників певного підприємства з досягненнями найнебезпечніших конкурентів;

• зіставлення показників, отриманих внаслі­док реалізації альтернативних управлінських рішень.

Використання прийому порівняння до економічних явищ дає змогу провести:

1) горизонтальний порівняльний аналіз - використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового та оцінки відхилень;

2) вертикальний порівняльний аналіз - застосовують для вивчення структури економічних явищ та процесів шляхом розрахунку питомої ваги складових у загальному цілому, співвідношення складових цілого між собою, а також впливу факторів на рівень результатних показників шляхом порівняння їх розмірів до і після зміни відповідного фактора;

3) трендовий аналіз - застосовується при дослідженні рядів динаміки, тобто при вивченні відносних темпів зростання і приросту показників за ряд років до рівня базисного року.

4) одновимірний порівняльний аналіз - проводиться зіставлення за одним або декількома показниками певного об’єкта (підприємства, структурного підрозділу) чи декількох об’єктів за одним показником;

5) багатовимірний порівняльний аналіз - передбачає зіставлення результатів діяльності певних об’єктів за багатьма показниками.

Групування - зведення економічних показників в однорідні групи за певними ознаками з метою систематизації матеріалу для аналітичного опрацювання. Залежно від мети розрізняють такі види групувань: типологічне, струк­турне й аналітичне.

Види статистичних групувань

Вид групування	Призначення	Приклад застосування
Типологічне	Дає змогу виділити однорідні економічні групи або типи явищ, визначити істотні відмінності між ними та спільні ознаки	Розподіл обсягу роздрібного товарообігу за формами торгівлі
Структурне	Забезпечує встановлення складу (структури) якісно однорідної сукупності за певною ознакою	Розподіл підприємств за кількістю працівників: до 50 осіб - 20 %, від 51 - до 200 осіб - 50 %, понад 200 осіб - 30 %
Аналітичне (факторне)	Використовується для вивчен­ня наявності та напряму взаємозв’язку між ознаками, які покладені в основу групування	Залежність обсягу виробленої продукції від рівня продуктивності праці робітника

Методика побудови групування передбачає такі кроки:

- формулювання мети аналізу;

- збирання необхідної інформації про об'єкт аналізу;

- ранжування зібраної інформації за обраною ознакою (ознака групу­вання може бути якісною (атрибутивною), тобто словесною чи кількіс­ною);

- вибір інтервалу розподілу даних (за умови групування за кількісною ознакою) та поділ їх на групи;

- визначення середньогрупових показників за ознаками групування;

• аналіз отриманих середніх величин, визначення взаємозв’язку і на­пряму впливу факторів на результат.

Для здійснення групування передусім визначають кількість груп при однакових інтервалах за формулою Стерджеса:

п = 1 + 3,322 lgN, (2.1)

де п - кількість груп; N - кількість одиниць сукупності.

Інтервал - це різниця між найбільшим і найменшим значенням оз­наки в групі. Інтервали бувають відкритими (без певної верхньої чи ниж­ньої межі) та закритими.

Для побудови інтервального ряду з рівними інтервалами визначають величину інтервалу:

і=(x_max-x_min)/n, (2.2)

де х_mах, х_mіn - відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки в сукуп­ності, яка досліджується.

Відносні величини. Економічні явища, які вивчаються, мають певну кількісну визначеність, виражену в абсолютних чи відносних величинах. Абсолютні величини характеризують кількісні розміри явища в натураль­них вимірниках. Відносні показники відображають співвідношення величини певного явища з величиною ін­шого чи з величиною цього ж явища, разрахованою за інший час або для іншого об’єкта. Відносні величини розраховують як відношення одного показника до іншого, обраного за базу порівняння. В економічному аналізі використовують різні види відносних величин: динаміки, виконання плано­вих завдань, структури, координації, інтенсивності. Відносні величини здебільшого обчислюють у коефіцієнтах чи у відсотках.

Середні величини. Середні величини розраховують для відображення загальної характеристики явища. Середньою величиною називають уза­гальнену характеристику сукупності однорідних явищ за будь-яким показ­ником, яка показує рівень ознаки в розрахунку на одиницю сукупності.

Види середніх величин:

1)Середня арифметична проста

2) Середня хронологічна

3) Середня геометрична

4) Середня квадратична проста

Показники варіації. Середні величини як узагальнювальні показники характеризують типовий рівень певних ознак у розрахунку на одиницю однорідної сукупності. Однак середня величина не показує, як групуються навколо неї окремі значення показників: чи знаходяться вони поблизу, чи значно відхиляються від середньої. Якщо значення показників істотно відхиляються від середньої величини, то вона недостатньо об’єктивно подає всю сукупність.

Елементарні прийоми оброблення динамічних рядів. Досліджуючи економічні явища, доводиться оперувати великою кількістю чисел, які характеризують розвиток явища у часі, тобто динамічними рядами (ря­дами динаміки).

Динамічний ряд - це сукупність значень певного показника, які на­лежать до деяких послідовних інтервалів (день, місяць, квартал, рік) або моментів часу. В першому випадку ряд називають інтервальним, а в дру­гому - моментним.

Динамічний ряд зазвичай подають у вигляді:

^X_k^=X₁^,X₂^{,,… Х}_п, (2.3)

де х_k - елемент ряду, який переважно називають рівнем ряду, k = 1, 2, ..., п; п - кількість базових періодів.

Балансовий прийом використовують для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємопов’язаних економічних показників, підсумки значень яких мають бути однаковими, зокрема для аналізу забезпечення підприємства трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами тощо. Для цього складають різноманітні баланси.

Табличний прийом використовують як раціональний і зручний спосіб оформлення інформації та результатів аналізу за допомогою аналітичних таблиць.

Аналітична таблиця - текстовий і цифровий матеріал, згрупований у вигляді горизонтальних рядків і вертикальних граф (стовпчиків, коло­нок), розділених лінійками і завершених заголовковими даними.

В економічному аналізі використовують три види таблиць: прості - під­мет містить перелік одиниць сукупності без поділу на групи; групові - роз­поділ підмета на окремі групи за однією з істотних ознак; комбінацій­ні - підмет поділяється на окремі групи за двома і більше ознаками в певній комбінації.

Графічний прийом. Поряд з аналітичними таблицями застосовують графічний прийом, який ґрунтується на застосуванні графіків в економічному аналізі. Графік - це особливий спосіб наочного зображення й узагальнення аналі­тичної інформації про господарську діяльність підприємства за допомогою геометричних фігур, малюнків чи схематичних географічних карт.

Класифікація графіків

Класифікаційна ознака	Види графіків
Загальне призначення	Аналітичні, Інформаційні,Ілюстративні
Вид поля	Діаграма, Статистична карта
Форма	Крапкові, Просторові, Лінійні, Фігурні, Площинні
Тип розв’язання задач	Порівняння, Зв’язку, Структури Контролю, Динаміки

Одним з найпопулярніших видів графіків є діаграми. Для роз­в’язання відповідних задач в економічному аналізі використовують діагра­ми порівняння, структури, динаміки, графіки зв'язку та контролю.