18. Завдання, основні напрям та інформаційне забезпечення аналізу виробництва і реалізації продукції

Основними завданнями аналізу є:

1. Дослідження екон.обгунтування виробничої програми.

2.Аналіз якості планування продукції.

3.Аналіз ринку продукції, перевірка відповідності поставлених завдань вимогам ринку.

4.Оцінка рівня виконання планових завдань та динаміки випуску продукції за обсягом, асортиментом та вплив цього рівня на фін.-екон.показники.

5. Вивчення забезпеченості матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

6.Виявлення додаткових резервів, підвищення ефективності наявності ресурсів.

7. Розробка пропозицій щодо прийняття оптим.управлінських рішень з формування виробничої програми.

Основні напрямки аналізу виробництва продукції та послуг:

1) аналіз обсягу виробленої та реалізованої продукції ( аналіз рівня і динаміки,структури, маржинальний та факторний аналіз обсягу реалізованої та виробленої продукції);

2) аналіз номенклатури асортименту та оновлення продукції;

3) аналіз сезонності та ритмічності виробництва;

4) аналіз виконання договорів постачання продукції;

5) аналіз якості та конкурентоспроможності продукції.

Джерела інформації:

- виробнича програма.

- бізнес-план.

- господарські договори.

- звіти про виконання планів з виробництва продукції цехами, дільницями.

- статистична звітність.

- матеріали спостережень, соціальних досліджень.

- дані оперативного, б/о та статистичного обліку.

19. Аналіз виробничої собівартості продукції

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) містить: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оп­лату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Аналіз прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включають вартість сировини та основних матеріалів для продук­ції, що виробляється, купованих напівфабрикатів та комплектуючих ви­робів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Аналіз прямих матеріальних витрат розпочинають із загальної оцінки їх динаміки та частки у виробничій собівартості всієї товарної продукції. Матеріальні витрати за всіма одноелементними статтями калькулювання оцінюють, порівнюючи фактичні витрати звітного періоду з плановими або з даними попереднього періоду, обчислюють вплив окремих факторів на виявлені відхилення.

Факторами першого рівня, що впливають на зміну суми матеріальних витрат, є:

- зміна обсягу виробництва продукції;

- зміна структури виробленої продукції;

- зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції.

На першому етапі аналізу визначають, які зміни відбулися в сумі пря­мих матеріальних витрат та їх частках у загальній сумі витрат операцій­ної діяльності.

У процесі подальшого аналізу досліджують вплив факторів другого рівня на зміну рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продук­ції, який, є складним фактором і формується під впливом таких факторів другого рівня: норми витрат матеріальних цін­ностей, палива й енергії на одиницю продукції; середньої вартості (ціни) спожитих матеріальних цінностей і тарифів на електроенергію.

Аналіз прямих матеріальних витрат завершується зазвичай підрахунком резервів їх зниження і розробленням відповідних заходів щодо їх вико­ристання.

Аналіз прямих витрат на оплату праці. Ефективне використання трудових ресурсів і зумовлене ним зростання продуктивності праці, зменшення витрат на її оплату та по­в'язаних з ними відрахувань на соціальні заходи є важливим джерелом зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

Аналіз прямих витрат на оплату праці передбачає визначення та оцін­ку динаміки суми прямих витрат на оплату праці, їх складу і структури та розрахунок впливу окремих факторів на їх зміну.

Аналіз динаміки суми прямих витрат на оплату праці, їх складу і струк­тури розпочинають з виявлення абсолютного і відносного відхилень цих показників у звітному періоді порівняно з попереднім (базовим). Після цього досліджують причини виявлених змін. При цьому з'ясовують вплив двох основних факторів: зміни середньооблікової кількості робітників (кількісний фактор) і зміни середньої заробітної плати робітників (якісний фактор).

Для розрахунку впливу факторів на зміну суми прямих витрат на опла­ту праці (результативний показник) можна застосувати спосіб абсолютних різниць.

У процесі поглибленого аналізу прямих витрат на оплату праці дослі­джують вплив на середню заробітну плату робітників інших факторів: кількості робочих днів у звітному періоді, тривалості робочого дня (зміни), середньогодинної оплати праці.

Аналіз непрямих витрат. Важливою складовою виробничої собівар­тості продукції (робіт, послуг) є непрямі витрати, до яких згідно з п. 11 П(С)БО 16 "Витрати" належать такі комплексні статті витрат, як змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати, на основі яких формуються непрямі витрати, складаються з окре­мих елементів: витрати на управління виробництвом; амортизація необо­ротних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхуван­ня, операційну оренду необоротних активів загальновиробничого призна­чення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та ін.; утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробни чого процесу; витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону на вколишнього середовища; інші витрати.

На першому етапі аналізу непрямих витрат вивчають динаміку загальної суми непрямих витрат, їх склад та структуру, визначають відхилення значень цих показників у звітному періоді порівняно з попереднім періодом або кошторисом.

Наступний етап аналізу непрямих витрат передбачає дослідження при­чин, що зумовили абсолютне та відносне відхилення непрямих витрат на підприємстві загалом і за кожною статтею витрат.

Заключний етап аналізу - підрахунок резервів можливого скорочення непрямих витрат і розроблення заходів щодо використання цих резервів.