Наступну технологію називають терміном “спічрайтинг”, а іноді – “спічмейкінг”. Термін “спічрайтинг” утворився по-поєднанням двох англійських слів, а саме:

speech – мовлення, промова та write, writing– писати; той, хто пише. Таким чином, термін “спічрайтинг” означає людину, яка пише промови. Термін “спічмейкінг” також утворений поєднанням двох слів англоамериканського походження: speech – мовлення, промова та making – створення. Як перший термін (“спічрайтинг”), так і другий (“спічмейкінг”) перекладаються зі змістом досить близьким, що й дає підґрунтя для того, щоб вважати їх синонімами. Спічрайтинг (спічмейкінг) в Україні ще називають технологією формування промов, або системою дій, спрямованих на формування (утворення, написання) промов, із якими особи, для яких промови писалися, виступатимуть перед аудиторією.

Досить цікавими й новими для світу (зокрема, для України) слід вважати технології електронних мереж. Згадані технології є системою дій, спрямованих на захоплення і привернення уваги користувачів електронних мереж. Серед засобів реалізації технологій електронних мереж слід назвати

такі: соціальні мережі (наприклад, “Однокласники”, “Вконтакті”, “Планета кохання” тощо);

– підбір і розміщення новин;

– інформування через підписку на розсилання інформації за темами;

– аналіз тематичних подій або тематичної інформації;

– електронний маркетинг (система дій, спрямованих на пропозицію та продаж товарів через електронні магазини завдяки електронній пошті);

– технології блогування (система дій, спрямованих на залучення користувачів електронних мереж до утворення електронних щоденників);

– словникові технології та технології електронних рефератів;

– технології пропозиції про прийняття значної суми коштів із країни третього світу з метою врятувати економічний стан збіднілої країни;

– технології свахи (організація електронного простору з метою залучення молодих осіб до безконтактного заочного знайомства з метою налагодження дружніх стосунків та стосунків, пов’язаних з коханням, аж до знайомств з метою разових сексуальних стосунків);

– технології порносайтів та еротичних сайтів;

– інші електронні технології.

Такими ж новими, як і електронні, вважаються на сьогодні найрозповсюдженіші технології мобільного зв’язку. Сутність останніх полягає в тому, що абонента, або користувача послугами мобільних операторів, останні інформують про прогноз погоди, стан банківського рахунку, новини, розсилання на адресу абонента книжкових посилок. Також мобільні оператори використовують зв’язок для затягування абонентівпідлітків до різних ігор-вікторин, еротичних і сексуальних забавок тощо. Особливою ознакою технологій мобільного зв’язку є повідомлення про нові акції, що обіцяють безкоштовні телефонні розмови на будь-який термін і час. Іншими словами, технології мобільного зв’язку тільки-но починають розвиватися, але експансивно й ефективно.

На відміну від попередньо описаної технології мобільного зв’язку, яка є легітимною, з найбільшою ефективністю в комунікацій-ному просторі функціонує технологія чуток. Основною ознакою згаданої системи дій слід вважати передавання інформації майже пошепки, “з вуха до вуха” на ґрунті відсутності достатнього її обсягу.

Найяскравішим прикладом технології чуток є поширення інформації про те, що всім відома в колективі працівниця Х таємно зустрічається після роботи з маловідомим молодим фахівцем, учорашнім випускникомвузу Н, який працює на підприємстві зовсім недавно. Не важливо, що одного вечора

Дослідник Г. Почепцов включає психотерапевтичні технології до переліку видів комунікативних технологій [5]. Навпаки, дослідник О. Коновець не включає психотерапевтичні технології до переліку комунікативних технологій [1]. Як вважає Г. Почепцов, психотерапевтичні технології як вид комунікації “корегують когнітивні механізми, які керують поведінкою” і “навчають людину новим моделям поведінки практично, здійснюючи навчання на умовних прикладах” [5, с. 307]. На нашу думку, достатньо першої частини визначення, щоб вважати психотерапевтичні технології таки-ми, які можна вважати соціально-комунікаційними.

Прикладом соціально-комунікаційних технологій, за пропозицією Г. Почепцова, можна вважати нейролінгвістичне програмування, психоаналіз, групову психотерапію тощо. Визначимо психотерапевтичні технології як систему комунікаційних дій, спрямованих на фахову психотерапевтичну організацію і корекцію нормативно-шаблонних моделей поведінки індивіда в суспільстві.

Досить цікавими вважаємо технології громадянського суспільства, які тлумачимо як систему соціально-комунікаційних дій, спрямованих на планування й організацію заходів для формування сильного суспільства, що базується на неурядових організаціях і спілках, товариствах і союзах громадян у демократичній державі.

Специфічними вважаються релігійні технології, про які слід говорити як про систему дій, спрямованих на залучення (навернення) нових прихильників віри, популяризацію ідей певної конфесії та її релігійних догм, поширення інформації про діяльність конкретних осередків та їхні традиції, обряди, іміджеві моделі та моделі поведінки, соціально-релігійні норми та санкції. Яскравими прикладами релігійних технологій слід вважати хресний хід, освячення води, хрещення дитини, постриг у ченці тощо.

У сучасному світі особливу роль грає суспільна думка, яка формується в залежності від того як представлена та чи інша структура в ЗМІ. Новий статус інформаційного суспільства привів до того, що подія має значення тільки у тому випадку, якщо вона висвітлюється в засобах масової інформації. Якщо повідомлення про цю подію не було, то можна вважати що такої події взагалі не було. Інформаційний простір слугує полем впливу на масову свідомість, на політиків, на конкурентів, на владу. Укріплення статусу інформаційного простору в прийнятті тих або інших рішень приводить до посилення тих професій, які працюють в межах інформаційного простору. А це не тільки журналісти, але і спеціалісти в галузі ПР.

Суспільна думка формується не тільки ЗМІ, але і масовою культурою. Прийнята на даній території героїка може бути названа „мильними операми” або бетселерами. Вони не тільки породжують образи героїв але і формують певні канони , що відповідають якісним характеристикам таких героїв. Таким чином подібна героїка нав’язується масовій свідомості , наприклад, згадаємо героя Радянського союзу –секретаря обкома, який не міг мати негативних рис. У період перебудови, цей типаж герой став символом зла. І кожен раз масова свідомість не мала можливості вибору. Ще Володимир Соловйов у кінці ХІХ століття зазначив : „Публика” сама не мыслит, также как она сама не шьёт себе сапоги и не печёт хлебов. И в умственном, как и в материальном отношении, она живёт на всем готовом, и ее готовые мысли только способствуют ее чувству довольства, именно потому, что они не возбуждают в ней двух беспокойных вопросов: „да так ли это?” и что же дальше?””. І це є зрозумілим, оскільки масова свідомість не має можливості перевіряти кожне отримане повідомлення.

Правила гри інформаційного століття стали іншими. Якщо юди минулого були зорієнтованими на традиції, то на сьогоднішній день в основному суспільство є зорієнтованим на потік інформацій , що бере свій початок не в минулому а у теперішньому. На сьогодні професіоналом вважається та людина, яка може себе „продати ” в якості професіонала для оточуючих. Тобто мова йде про новий статус інформаційних потоків для сучасної людини.

Подібні зміни приводять і до заміни лідерів, на яких звертає увага суспільство. На заміну лідерів виробництва прийшли лідери дозвілля – актори, режисери. Той хто не встигає пристосуватися до таких змін може загинути. Раніше за всіх це зрозуміли політики, які почали себе вести як актори. Тепер їх основним завданням є- гарно виглядати на екрані та красиво розмовляти...

З чим пов’язано звернення до ПР? Справа в тому, що у минулому суспільство було принципово командним. Вся комунікація була ієрархічною, її ідеалом була армійська система, коли було не можливим не виконати наказ. Сьогодні ситуація змінюється, суспільство стало більш незалежним від держави, в результаті виникла потреба в автономній формі поденки. ПР як раз і пов’язане з спробою перейти від зовнішнього примусу (наказу) від внутрішнього, коли важливою частиною у спілкуванні стає переконання. Основним завданням ПР є забезпечення функціонування стабілізуючих факторів у нестабільному середовищі. Так як реально можна працювати тільки з тим, хто тобі не підпорядковується, кому не можна наказати. Демократичне суспільство привносить с собою інші моделі впливу на населення, оскільки тепер працює не армейська ієрархія, а гра на рівних. Відповідно до категорії „не підпорядкованих” підпадає та чи інша структура, яка зацікавлена в тому, щоб запропонувати той чи інший товар чи послугу. Наказ не може змусити людину купити або користуватися послугами, тому вся система впливу повинна мати інший характер.

Як би ми не хотіли ми не можемо обійтися без ПР і чим раніше суспільство засвоїть основні закони ПР тим менше його буде чекати розчарувань.