4. Вторая половина XIX века — час першої технічної революції у соціальних коммунікаціях.
• Телеграф. У Франції Клодом Шаппом було винайдено оптичний телеграф, який застосовувався для оперативної передачі депеш з Парижу на периферію. На початку XIX століття оптичний телеграф застосовувався в США для повідомлення про прибуття кораблів до Бостону. Впродовж 1820-х—1830-х гг. вчені у всmму світі црацювали над створенням электромагнытного телеграфу. Російський вчений Павло Шиллінг (1796―1837), у жовтні 1832 р г. продемонстрував першу телеграфну передачу.
Придатну схему електроомагнітного звязку розробив в 1837―1838 гг. американський винахідник Самуэл Морзе (1791―1872).
Завдяки зусиллям російського електротехніка Бориса Якобі (1801―1874) та фрнцузького винахідника Жана Бодо (1845―1903). у 1877 г. було введено в експлуатацію телеграфний аппарат з клавіатурою пишущої машинки , якою користувалися у всьому світі до середини XX століття.
• Фотография вважається художнім каналом , недарма одним з так званих батьків фотографії був французький художник Луи Жак Дагер (1787―1851)..У 1839 г. французьким художником Луї Даге́ром т а хіміком Жозефом Ньепсом було винайдено перший практичний засіб фотографування дагеротипію. спосіб безпосереднього отримання при фотографуванні позитивного зображення, полягає в тому, що посріблену мідну пластинку старанно полірують, потім безпосередньо перед зйомкою обробляють парою йоду, внаслідок чого утворюється тонкий шар світлочутливого йодистого срібла. Під дією світла в цьому шарі виникає приховане зображення, яке проявляється випарами ртуті. Отримане зображення фіксують розчином тиосульфату натрію. На початку дагеротипія розвивалась в традиційних живописних жанрах першим дагеротипом був натюрморт, пізніше пейзаж, наконец, — портрет. Кольорові фотозображення виникають в кінці 60-х років.
• Телефон. У 1876 г. патент на винахід телефону отримав американець Олександр Белл (1847―1922). У 1877 р. була створена «Белл Телефон Компані» та почаласьсь эксплуатація винаходу.
Досить швидко зявляються телефонні компанії в інших країнах світу . У 1882 р. у Петербургзі, Москві, Одессі. У 1892 г. 4ула створена перша автоматична телефонна станція (АТС),
• Звукозапис вперше було здійснено Томасом .Эдісоном (1847―1931), який у 1877 р. запатентував пристрій фонограф. Значно модернізований варіант фонографу — граммофон (от греч. «грамма» — запис + «фон» — звук) з записом звуку на граммофонну платівку було створено у 1888 р. німецьким винахідником Гансом Берлінером. Портативный варіант граммофону — патефон (від назви французькой фирмы-виготівника Пате) у 50-х роках XX століття був витіснений электрофоном. У XX столітті розповсюдження отримав магнітний засіб звукозапису, який був реализован в профессиональных и бытовых магнитофонах.
• Радио. Історія радіо почався зі статті великого англійського фізика, засновника електродинаміки Джеймса Максвелла (1831―1879), в якій він вперше заговорив про існування електромагнітних хвиль, що розповсюджується в просторі. (1864 р.). У 1886―1889 рр. Інший основоположник электродинаміки, немецький фізик Генріх Герц (1857 ―1894) експериментально довів існування электромагнітних хвиль і встановив тотожність їх природы зі світловими хвилями. Російський фізик Олександр Попов (1859―1906) створив приймач электромагнітних хвиль продемонстрував його 7 травня 1895 г.
• Кинематограф як вид мистецтва та засіб массової коммуіикації бере свій початок з 28 грудня 1895 р., коли перед відвідувачами паризького «Гран-кафе» на бульварі Капуцинок відбулася демонстрація так званої «рухомої фотографії » на полотні екрану. Авторами винаходу вважаються Луи Жан Люм єр (1864―1948) та його брат помічник Огюст Люмьер (1862―1954).
Німе кіно — прийняте визначення кінематографу в першому десятилітті його розвитку, коли показ зображення був позбавлений синхронно записанного звуку. Але з перших сеансів в кінці XIX століття кінопоказ супроводжується імпровізованим музичним аккомпаніментом, а пізже — декламаціею или грамзаписами.
Звуковое кино зявляється у середині 30-х років .
Черно-белое зображення сприймалося глядачами як більш достовірне , але кинематографісты с 30-х годов упорно экспериментировали с разными цветовыми включениями (например, С. Эйзенштейн во второй серии фильма «Иван Грозный» в 1945 г. ввел цветовой эпизод «Пир опричников»). Со второй половины 60-х гг. кольорове кіно стає панівним у світовому кинематографі;
Для кінематографу як засобу масової комунікації є характерним не тільки художня правдивість та документальна достовірність, фільми ще, подібно творам друку , можно тиражувати, розповсюджувати у просторі та зберігати у часі. Фільми, як і книги, є частиною культурної спадщини людства. Саме в цьому полягає значення кінематографу.
У 50-ті роки почалась друга технічна революція у сфері соціальних комунікацій, головними досягненнями якої було виникнення двох комунікативних телебачення та комп’ютерної техніки
8. Економіка індустріальних країн на початку ХХ століття була спрямована на представлення , товарів та послуг ,що робили життя людей комфортним та цікавим. Основними споживачами цих товарів та послуг була міська буржуазія та робочі, які були фінасово забезпеченими. Культурні потреби їх були досить не високими, оскільки рівень їх освіченості, інтелектуального та естетичного розвитку були досить низьким. Їх приваблювали розваги та ігри які компенсували монотонність праці та повсякденного життя. Це був массовий попит, на який орієнтувалось масове виробництво, це була массова аудиторія, що представляла собою масового реципієнта для засобів масової комунікації..
Засоби масових комунікацій були спрямовані на представлення їм вульгалізованих примітизованих культурних змістів , які отримали назву массової культури. Подчеркнем, что средства массовой коммуникации — пресса, кино, радиовещание, телевидение, — это не средства массовой культуры, это средства подлинной культуры, но они могут быть вульгаризированы и примитизированы корыстными коммуникантами.
Засоби масової комунікації виступаються як потужний механізм управління : реклами, пропаганди, паблік рілейшнз, інформаційні технологіїи стають предметом наукових досліджень
Інформаційна війна — використання тенденційно підібраних повідомлень для дії на массову аудиторію в своїй країні чи в інших країнах.
Сучасний стан
дивитися у Сирового ст. 7-41, 123-169 .
що до масових комунікацій дивитися у файл Соціально-комунікативні технології та Значення Ск у формуванні сучасної соціально-комунікативної системи суспільства.
1 Гаспаров М. Л. Цицерон и античная риторика // Цицерон. Три трактата об ораторском искусстве. — М., 1972. — С. 7.
2 Народное образование и культура в СССР. Статистический сборник ― М., 1989. ― С.369.
3 Цит. по: Петров Л. В. Массовая коммуникация и искусство. — Л., 1976. ― С. 101.