29.Поняття та структура політичної сфери суспільства

політична сфера— підсистема суспільного життя, що пов’язана з політичною організацією суспільства в контексті відносин влади та суспільного управління.

Якщо ж говорити про поняття детальніше, то під політичною сферою суспільства розумітимемо інтегральну, мат­ричну сукупність політичних структур, відносин, діяльності та свідомості, що впливають на напрями розвитку суспільства, про­цеси управління й реалізуються під час виборювання, володіння та утримування контролю над владою.

Всі компоненти та складові політичної сфери суспільства тісно взаємопов’язані й взаємно детермінують їх функціонування. Наприклад, політичні відносини громадяни­на з державою багато в чому залежать від правового поля та реальної практики функціонування державних інститутів, які реалізують функції державної влади. А скажімо, політична ді­яльність, її характер і спрямованість тісно пов’язані з рівнем політичної свідомості.

Політична сфера акумулює в собі все, що стосується політики: політичні структури, політичні відносини, політичну діяльність, політичну свідомість

Структура політичної сфери суспільства:

1.політичні структури:

А)держави

-парламентські

-адміністративні

-судові

-місцевого самоврядування

Б)громадянського суспільства

-політичні партії

-суспільно-політичні організації

2.політичні відносини

3.політична діяльність (професійна, аматорська, колективна, індивідуальна, депутатська, бюрократична, партійна, загально громадська)

4.політична свідомість (суспільства, етносу, класу, групи, індивіда)

42.Система формування і зміни політичних еліт

Політичний розвиток суспільства тісно пов'язаний із системою формування і змін політичних еліт. В кожному організованому суспільстві формується привілейована верства, яка здійснює керівництво і є панівною. У цій верстві виділяється суспільна група, яка бере участь у процесі реалізації політичної влади, тобто в прийнятті і здійсненні політичних рішень. У вузьке коло панівної групи (панівної еліти) входять безпосередньо представники всіх гілок влади, представники виконавчих і силових міністерств, оскільки саме вони реалізують владу, здійснюють принцип примусу, захист і утримання пануючого політичного режиму. У самій основі виділення політичної еліти лежить необхідність керівництва і управління суспільством, тобто володарювання і панування над ним. Влада — завжди відносини нерівності, які є результатом неоднаковості володіння індивідами, силою, грошима, знаннями. Тому від ефективності системи формування і змін політичних еліт залежить ефективність і розвиток політичної системи суспільства. Ці системи визначають, як і з кого здійснюється відбір кандидатів на керівну посаду, хто його здійснює, яким критеріям повинен відповідати кандидат. У світовій політичній практиці склалися дві основні системи формування політичних еліт: антрепенерська (підприємницька) і система гільдій (корпоративна).

Антрепенерська система орієнтована на особисті якості кандидата, його вміння подобатися людям. Цю систему характеризують: відкритість, широкі можливості для представників будь-яких соціальних груп претендувати на отримання лідируючих позицій у суспільстві; невелике число формальних вимог, інституційних перешкод; широке коло експертів, яке може включати весь електорат; висока конкурентність добору, гострота суперництва за отримання керівних посад; першорядна значимість особистих якостей, індивідуальної активності, уміння знайти підтримку широкої аудиторії, зацікавити її новими ідеями та реалістичними програмами. Ця система орієнтована на талановитих людей, вона відкрита для молоді, нових ідей і розповсюджена в країнах стабільної демократії. Одночасно антрепенерська система має суттєві недоліки. Насамперед, це слабка прогнозованість поведінки кандидатів після того, як вони досягають мети. Система гільдій давні традиції і є дуже консервативною, в ній майже відсутня конкуренція. Тому вона схильна до відтворювання одного й того ж типу керівників, прирікаючи тим самим еліту на поступове вимирання, перетворення її на замкнену касту. Але все ж таки ця система забезпечує на певний час високий ступінь передбачуваності в політиці і знижує можливість виникнення конфліктів усередині еліти. Різновиди системи гільдій притаманні і для країн з демократичною політичною системою, і для країн з авторитарно-тоталітарною системою. Система гільдій має як позитивні, так і негативні сторони. До числа позитивних сторін відноситься врівноваженість, виваженість прийняття політичних рішень, незначний ступінь ризику при їхньому прийнятті, досить висока передбачуваність політики. Головні цінності системи гільдій — спадкоємність, рівномірність, безконфліктність. У той же час вона має явно виражену тенденцію до бюрократизації, організаційної рутини, догматизму. Система гільдій культивує масовий конформізм. Вона ускладнює виправлення помилок і усунення недоліків за ініціативою знизу.

Особливу систему гільдій представляє номенклатурна система. Вона була поширена в країнах соціалістичного табору. її особливості полягають у тому, що зміна ключових посад у всіх сферах суспільного життя здійснювалась тільки партійними організаціями чи під їх контролем.