Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Завдання	Вказівки до завдання	Самостійні записи
1. Ознайомтесь з:	1.1. Короткими відомостями про морфологічні та біологічні властивості легіонел
2. Визначіть:	2.1. Епідеміологію легіонельозу: джерела, чинники, шляхи передачі 2.2.Основні проблеми пацієнта при легіонельозі
4. Закріпіть знання щодо:	4.1. Взяття досліджуваного матеріалу при захворюваннях, спричинених легіонелами 4.2. Методів лабораторної діагностики

Матеріали для самоконтролю знань – умінь: Питання

1. Короткі відомості про морфологію легіонел

2. Культуральні властивості

3. Епідеміологія легіонельозів

4. Матеріал для дослідження та методи діагностики.

Тестові завдання

1. Особливості морфології легіонел:

А. Наявність зерен волютину

В. Утворюють спори

С. У цитоплазмі містять ліпідні включення

D. Розміщені у вигляді «зграйки риб»

Е. Грампозитивні палички

2. Середовище для культивування легіонел:

А. Кров’яний агар

В. Казеїново-вугільний агар

С. Вугільно-дріжджевий агар

D. Гліцериновий бульйон

Е. М'ясо-пептонний агар

3. Характер колоній легіонел на поживному середовищі:

А. S-форми із зеленкуватою зоною гемолізу

В. R-форми, сіруватого кольору, блискучі

С. S-форми, сіруватого кольору,блискучі з коричневою зоною навкруг

D. У вигляді «мережаної хустинки»

Е. Нагадують краплини ртуті

4. Природне середовище існування легіонел:

А. Відкриті водойми у симбіозі із синьозеленими водоростями

В. Грунт

С. Гризуни

D. Кліщі

Е. Птахи

5. При зараженні легіонелами повітряно-краплинним шляхом небезпеку складає вдихання:

А. Краплин мокротиння

В. Часток пилу

С. Рясно інфікованого водяного аерозолю

D. Пилку квітучих рослин

Е. Часток тваринної шерсті

6. При хворобі легіонерів уражається:

А. Слизова оболонка верхніх дихальних шляхів

В. Паренхіма легень

С. Опорно-руховий апарат

D. Шлунково-кишковий тракт

Е. Нервова система

7. Метод експрес – діагностики легіонельозу:

А. Мікроскопія мазків

В. Люмінісцентна мікроскопія

С. Метод іммобілізації

D. Реакція аглютинації на склі

Е. Розгорнута реакція аглютинації

8. Що служить досліджуваним матеріалом для серологічної діагностики легіонельозу?

А. Випорожнення

В. Сеча

С. Слиз із носоглотки

D. Кров, взята з вени

Е. Мокротиння

Методичні рекомендації для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №16

Тема: Робота з наказами МОЗ України з діагностики повітряно-краплинних інфекцій

Бактеріологічну діагностику дифтерії в Україні здійснює понад 1000 лабораторій закладів і установ охорони здоров'я. Проведення протиепідемічних заходів, специфічного лікування дифтерії вимагають здійснення своєчасної та якісної бактеріологічної діагностики. Виявлення збудника при захворюваннях з легким перебігом, які важко діагностувати клінічно, отримання матеріалів, що характеризують інтенсивність циркуляції збудника дифтерії серед населення в різних епідемічних умовах - необхідне коло проблем, що вирішуються в системі епідемічного нагляду бактеріологами. Постановка діагнозу, який визначає необхідність введення хворому протидифтерійної сироватки, здійснюється клініцистами, бактеріологічне обстеження - додатковий метод, що дозволяє клініцисту поставити діагноз дифтерії, але не відкидати його лише на основі негативної бактеріології. У зв'язку з цим, бактеріологам необхідно використовувати всі методи, що прискорюють бактеріологічне дослідження і дають можливість видачі попередньої відповіді на першому етапі бактеріологічного дослідження.

Погіршення епідеміологічної ситуації в країні потребує систематичного перегляду форм і методів профілактики і виявлення туберкульозу серед населення з метою зниження інфікованості, захворюваності та зменшення резервуару туберкульозної інфекції. В умовах широкого застосування різноманітних антимікобактеріальних препаратів змінилася біологія збудника туберкульозу. Зміни стосуються як морфології мікобактерій, так і їхньої ферментативної активності і біологічних властивостей. У зв'язку з цим значно ускладнилася мікробіологічна діагностика туберкульозу. З'явилися також деякі додаткові труднощі, пов'язані з виділенням у ряді випадків із патологічного матеріалу хворих атипових мікобактерій, діагностика яких можлива тільки з застосуванням комплексного дослідження.

Кашлюк - широко розповсюджене захворювання у світі. Щорічно хворіє близько 60 млн. чоловік, з яких близько 600000 помирає. Захворювання зустрічається й у країнах, де протягом багатьох років широко проводяться щеплення проти кашлюку. У патогенезі кашлюкової інфекції велику роль відіграють функціональні зміни в клітинних системах респіраторного тракту, пов'язані зі специфічними токсинами збудника, що зберігаються після його видалення з організму і клінічні симптоми підсилюються на фоні зниження концентрації збудника в зоні ураження. Бактеріологічне дослідження є основним методом диференційної діагностики цього захворювання, а також випадків змішаної інфекції.

Отже, поширення дифтерії. туберкульозу, кашлюку в Україні, які виникли з різних причин, спонукало МОЗ України видати ряд наказів з вимогами покращення мікробіологічної діагностики захворювань, виконання яких покращить епідеміологічну ситуацію в країні. Тому середньому медичному персоналу слід ознайомитись із основними положеннями даних документів.