6.9. Інвентаризація запасів

Бюджетні установи й організації зобов’язані регулярно проводити інвентаризацію запасів залежно від їхнього виду в такому порядку:

=готових виробів, сировини, матеріалів, пального, кормів, фу­ражу та інших матеріалів — не менш як один раз на рік, але не раніш як 1 жовтня;

=продуктів харчування, спирту — не менш як один раз на квартал;

=медикаментів і перев’язувальних засобів — не менш як одни раз на рік;

=МШП — не менш як один раз на 2 роки в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, їхніх управліннях і не менш як один раз на рік у інших установах.

Інвентаризацію матеріалів, продуктів харчування, палива та інших матеріальних засобів за місцем зберігання і окремо за матеріально відповідальними особами проводять члени інвентаризаційної комісії за допомогою огляду, підрахунку, зважування та інших вимірювань. Підлягають перевірці й запаси, які знаходяться в ній на відповідальному зберіганні.

Записи під час інвентаризації здійснюються в описах за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, субрахунка та одиниць виміру. На виявлені під час інвентаризації зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких зазначаються причини, характер та ступінь псування матеріальних цінностей, а також винні в цьому особи.,

Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність результатів інвентаризації та свої висновки та пропозиції відбиває у протоколі, де також наводяться докладні відомості про причини та осіб, винних у нестачах, втратах, лишках, і зазначаються заходи, вжиті щодо цих осіб. Протоколи інвентаризаційної комісії затверджує керівник установи. У централізованій бухгалтерії протоколи центральної інвентаризаційної комісії затверджує керівник установи, при якій створено централізовану бухгалтерію, не пізніш як у десятиденний строк після закінчення інвентаризації. Результати інвентаризації мають бути відображені в бухгалтерському обліку за той місяць, в якому її було закінчено (табл. 6.19).

7.1.1. Особливості наукового виробництва та завдання обліку витрат на ндр за договорами з замовниками

До складу бюджетних установ, як уже зазначалося, входять наукові установи, зокрема науково-дослідні інститути, наукові інститути різної галузевої належності та ступеня підпорядкування. Основним продуктом їхньої діяльності є науково-технічна продукція, отримувана в результаті дослідної діяльності. Науково-дослідна діяльність являє собою специфічний вид виробництва, який має певні особливості. Загальні відмінності наукового виробництва такі:

=Непередбачуваність досягнень, що пояснюється творчим харак­тером наукової праці — доцільної діяльності людини з пізнання та теоретичної схематизації об’єктивних знань щодо дійсності.

=Нематеріальний характер наукової продукції, що розкриваєть­ся в головній властивості результату — інформаційності. складності вимірювання.

=Неповторність наукової продукції, пов’язана із самими характеристиками наукової праці.

=Циклічність процесу наукового дослідження, яка пов’язана з етапами наукових досліджень.

=Цілісність продукції наукового виробництва, що полягає в наданні статусу продукції кінцевому, а не проміжним за циклами результатам.

=Продуктивність та високий рівень інтелектуальності продук­ції.

=Специфічність предмета праці, яким у цьому разі виступає сума нагромаджених знань у відповідній галузі.

Діяльність з виконання НДР за договорами є окремою ділянкою облікового процесу бюджетних науково-дослідних установ, що має такі завдання:

=облік і контроль виконання тематичного плану в цілому й за окремими договорами;

=формування своєчасної, повної та достовірної інформації про фактичні витрати на НДР;

=обґрунтування розрахунків щодо собівартості НДР;

=контроль за дотриманням планових показників собівартості та виявлення фінансових результатів за кожною темою;

=контроль за здійсненням режиму економії та виявлення резервів зниження собівартості НДР.