25. Функції споживання і заощадження. Чинники споживання та заощадження, які не залежать від доходу.

Споживання- це загальна кількість товарів і послуг, що придбані й спожиті протягом певного періоду. Споживання є відображенням споживчого, або платоспроможного попиту.

Заощадження – це відкладений попит, або частина потреб людини, які не підкріплені купівельною спроможністю з певних причин.

Споживання - це частина доходу після виплати податків, що витрачається на придбання товарів і послуг, а заощадження - друга частина доходу після виплати податків, яка не споживається. Заощадження означає скорочення споживання. Його можна визначити як різницю між доходом і витратами на споживання:3=Д-СП.

Співвідношення споживання і доходу, заощадження і доходу залежить насамперед від обсягу споживання, заощадження і доходу.

Головним чинником, від якого залежить величина споживання і заощадження, є дохід. Як правило, зі зростанням доходу населення зростає як споживання, так і заощадження.

При цьому за умов стабільного економічного зростання гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження — до зростання. За умов інфляції гранична схильність до споживання має тенденцію до зростання, а гранична схильність до заощадження — до зниження.

Окрім цих факторів на споживання і заощадження можуть впливати недоходні фактори споживання та заощадження:

• багатство-нерухоме майно (будинки, автомобілі, телевізори та інші предмети довгострокового користування), так і фінансові засоби (готівкові гроші, заощадження на рахунках, акції, облігації, страхові поліси тощо;

• податки-зниження податків збільшує безподатковий доход і тому збільшує як споживання, так і заощадження, і навпаки;

• рівень цін-зростання цін скорочує споживання і заощадження, і навпаки. Цей висновок має безпосереднє відношення до аналізу багатства як фактора споживання;

• відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань призведе до скорочення поточного споживання і заощадження. Але треба враховувати, що на рішення домашніх господарств стосовно споживання і заощадження впливає діюча система соціального забезпечення;

• очікування можуть бути пов'язані з майбутньою зміною цін, доходів, виникненням дефіциту тощо;

• споживча заборгованість-якщо в попередній період заборгованість зросла, то в поточному періоді домашні господарства будуть змушені зменшити споживання і заощадження, аби ліквідувати минулу заборгованість. І навпаки, коли споживча заборгованість зменшилася, то поточний рівень споживання і заощаджень може зрости;

• відсоткова ставка-коли відсоткова ставка зростає, поточне споживання зменшується, а заощадження зростають, що збільшить майбутнє споживання, забезпечене поточними заощадженнями.

26. Необхідність, сутність та методи державного регулювання економіки.

У стабільній економіці основним регулятором соціально-економічних процесів виступає ринковий механізм, а ДРЕ виконує допоміжну роль. Основне призначення останнього - створення нормальних умов для функціонування ринку, нейтралізація негативних наслідків і вирішення проблем, які не під силу ринковому механізму.

У перехідній економіці роль державного регулювання значна і суттєва, але в міру створення необхідних засад розвитку ринкових відносин вплив держави має зменшуватись.

Ринкове і державне регулювання економіки часто доповнюється функціонуванням інституту соціального партнерства, що дає можливість найкращим чином узгоджувати інтереси суб'єктів, реалізовувати економічні й соціальні цілі розвитку суспільства.

Державне втручання в економіку має бути раціональним - надмірна активність держави може породжувати негативні тенденції і наслідки, а також обумовлює зменшення фінансових можливостей держави.

Методи ДРЕ - це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни.

Непрямі методи ДРЕ - сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб'єктів економіки (система правових та економічних методів).

Правові методи ДРЕ - система законів та законодавчих актів, що регламентують діяльність суб'єктів господарювання (визначають правовий простір).

Економічні методи державного регулювання економіки пов'язані зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб'єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку.

Адміністративні методи базуються на використанні сили державної влади. Це заходи (засоби) заборони, дозволу або примусу.

Імперативні методи регулювання (лат. - владний, наказовий) - це адміністративні методи.

Індикативні методи (лат. - вказувати, орієнтувати) - це методи непрямого, опосередкованого впливу, що мають орієнтовний, рекомендаційний характер (наприклад, індикативні ціни).

Неформальним засобом державного впливу на економіку є переконання. Держава використовує для його реалізації: публічні лекції, рекламу, спеціальні програми на радіо і телебаченні, публікації у періодичних виданнях, соціологічні дослідження й опитування, впливаючи таким чином на формування громадської думки, суспільної свідомості, економічного мислення.

Державне регулювання економіки (ДРЕ) - це сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб'єктів господарювання і ринкову кон'юнктуру з метою створення нормальних умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства.