3. Статистик селянських інтересів в.Навроцький

Помітне місце в розвитку української статистико-економічної науки займає В.М.Навроцький (1847-1882), який протягом короткотривалого творчого життя, на думку І.Франка, своїми ґрунтовними працями "освітив шинки брудні, біднії хати, і всю­ди незручним очам відкрив недолю, і здирство, і страти."²²

Характерною ознакою статистичних праць В.М.Навроцького було міцне теоретичне підґрунтя. Він з повагою ставився до економічної теорії, був добре обізнаний з науковими школами в політекономії, ДО ОЦІНКИ яких підходив з позицій селянсь­ких інтересів. "Признаємось, - заявляв він, - шо заступаємо інтереси селянські".²³

Усе галицьке суспільство, серед якого жив В.М.Навроцький, він поділяв на дві верстви: експлуататорів і експлуатованих. До експлуататорів він відносив великих поміщиків і капіталіс­тів, купців, урядовців та високооплачуваних інтелігентів, тобто тих, які мали більше 600 римських річного доходу. До експлуа­тованих належали кустарі, селяни та робітники, зайняті на про­мисловості, торгівлі, рільництві, та всі ті, що одержували на рік до 600 римських доходу.²⁴

Він казав, що шукати відсутність класових суперечностей можна лишені доісторичний період, бо, наприклад, при феодаліз­мі "хлопи робили на панському лапі, - пани предки їли з того самого лану хліб". Весь дальший розвиток проходив у напрямі "вивлащення" селянства, тобто експропріації від усяких прав людських і посилення "уярмлення економічного".²*

В.М.Навроцький відстоював трудову теорію вартості. Щоб мати щось, - т.є., економічну вартість, - казав він, - треба приложити людську працю.²⁶ Так, щоб мати користь з землі, треба її обробляти, а фабрику треба будувати і підтримувати її експлуатації",ні можливості, щоб вона давала зиск. Правда, право пропікації приносило земельним магнатам великі бариші без будь-яких трудових затрат з їх боку. Проте не слід забувати, казав В.М.Навроцький, що пропінаційні гульдени - це згуст­ки поту і крові експлуатованого селянства. Відносини між се­лянами і політиками дорівнюють "економічній неволі селян".²⁷ На основі даних про заробітки робітників та аналізу сімей­ного бюджети; він прийшов до висновку, що "ціна праці - має стремління крайнього зниження".^2В

За власними підрахунками, В.М.Навроцький прийшов до висновку, що денна зарплата галицьких сільськогосподарсь­ких робітників зменшилася протягом 1866-1876рр. з 38,5 до 32,72 крейцера. Вказавши на різницю в оплаті праці чолові­ків, жінок підлітків, він підкреслив негативні наслідки для робітничого населення застосування натуральної форми

ВОЛОДИМИР НАВРОЦЬКИЙ

зарплати і використання підприємцем власної крамнині, як розра­хункового закладу з робітниками продуктами гіршої якості. Цей метод, - казав В.М.Навроцький, - використовували капі­талісти всіх країн на низькій стадії промислового розвитку з тою метою, щоб зароблений гірко гріш, виплачений робітни­кові з однієї кішені, вертався назад до другої"."¹

В.М.Навроцький глибоко розумів взаємозалежність між різними галузями виробництва, співвідношення між виробницт­вом і споживанням. "Консумпція, - писав він, стоїть в тісних взаєминах з продукцією: одна викликає, розвиває і піддержує другу, і навідворіт".³' Спрямовуючи не теоретичне положення проти галицької земельної шляхти, яка споювала населення горілкою, В.М.Навроцький наводив такий приклад: якби замість ґуралень Галичина мала 100 верстатів для виробництва годин­ників, то за десять років ціна на годинники зменшилась би на­стільки, що його міг би купити кожен селянин. Щоправда, на­віть низька ціна годинників позначиться на величині мізерного селянського бюджету, однак це не завадить розповсюдженню їх серед народу, бо,наприклад, нафта і сірники також дуже дорогі, але все-таки одержали визнання в Галичині.

В.М.Навроцький користувався категорією земельної ренти. Причини утворення диференціальної земельної ренти він вба­чав, по-перше, у різній родючості грунту, по-друге, у різній віддаленості землі від транспортних шляхів і ринків збуту". Якщо неприступна лісова хаща, - твердив економіст, - не при­носить доходу, то ліс, через який прокладені шосе або залізни­ця дає такий самий доход, як відповідна ділянка ріллі. Особли­во великою і швидко зростаючою, на думку В.М.Навроцького, є рента від земельних ділянок під будівлі у великих містах. Наприклад, 1 м² землі у Львові коштує стільки ж, скільки і 600 м³ на Поділлі. Ціна ж земельної ділянки під будинком у Відні дорівнює ціні цілої вулиці у галицькому містечку.

А тим часом, Австрійське податкове законодавство не враху­вало різниці в доходах землевласників різної категорії, як також обходило підприємницькі прибутки. В.М.Навроцький вказав на антинаукову основу податкового законодавства, за яким визна­чалися податки від чистого доходу, а від об'єкта, тобто йшло­ся про доход, який приносять "грунт, дім локопаний у готових грошах капітал, ремесло, фабричний промисел, гандель, особисті услуги, - кожне з них окремо, неначе б кожна з них речей була якоюсь фіктивною особою, живучою для себе".¹²

Вболіваючи за долю своєї батьківщини, В.М.Навроцький різко виступив проти колоніальної політики. Однак він вва­жав, що всі паростки промислового розвитку, живого "еконо­мічного руху" і здорової внутрішньої торгівлі вбиті тенденці­єю, що "виходить 3 панських латифундій (великої земельної власності) і яка так переможно впливає на обмеження найзначнішої рубрики доходів селянської родини".³³

В.М.Навроцький був прихильником промислового розвит­ку. Однак він виступав проти фінансової підтримки промис­лових центрів держави за рахунок пограбування Галичини. Він таврував будь-які спроби зведення галицької економіки на ста­новище "експлуатованої колонії" і перетворення української землі у велику плантацію, де "мають працювати мільйони го­лодних невольників для тисяча найобмерзліших паразитів".³⁴ У листі до М.П.Драгоманова за 28 лютого 1876 р. В.М.Навроцький писав, що думає взятися "за більшу роботу о галицьких фабричних і сільських робітниках".³⁵ П'ять місяців пі­зніше він знову писав: "Я здавна мав на думці займатися студією о робітничій платі в Галичині за яких 10 послідніх років у порів­нянню до цін найважливіших артикулів життя".³⁰ Наприкінці 1876 р. В.М.Навроцький повідомляв, що "залишив роботу над галицькими робітницькими відносинами в половині студій".³⁷

Економіста-демократа найбільше турбувала доля селянства, що зумовлено аграрним характером краю. З приводу еволюції земельної власності і аграрних відносин він висловив ряд ціка­вих, як на свій час, думок, зібравши до того ж великий статис­тичний матеріал. Однак й донині деякі важливі праці видатного економіста не опубліковані, хоч дані цих праць користувалися завжди великим довір'ям у багатьох сучасників і наступників В.М.Навроцького, бо посилалися па них, як на першоджерело.³⁸ На підставі аналізу еволюції землеволодіння В.М.Навро­цький прийшов до висновку про те, що в землеробстві краю відбувалася пролетаризація бідного селянства, і концентрація земельних масивів у чим раз меншого числа осіб. "Ми, - твер­див В.М.Навроцький, - можемо пересвідчитись, що тоді, як "домінальна (папська) земля показує сталу тенденцію до кон­солідації (скуплення в чим раз меншім числі рук), то навідворот, селянська (рустикальна) земля прослідує прямо протива­гу тенденції до роздроблення".³"

З усіх залишків кріпосницьких відносин В.М.Навроцький найгрунтовніше розкритикував право пропінації, присвятивши цій проблемі свої праці "Що нас коштує пропінація?", "П'ян­ство і пропінація в Галичині", "Смерть і пропінація" та ін.

Не утруднюючи себе підприємництвом, шляхта мала величезні бариші* завдяки середньовічним привілеям. Вона наса­джувала продукування спиртних напоїв, не обмежувалася про­дажем горілки, власного виробництва, а ввозила ще й із закордону. Займаючись імпортом спиртних напоїв, шляхта, - гово­рив В.М.Навроцький, - вважала своїм "святим обов'язком" спо­ювати населення горілкою, подібно до того, як англійські коло­нізатори отруювали китайський народ опіумом, який вирощувався на плантаціях Індії.'¹⁰

Нажива - це основний мотив збереження пропінації, а остання - причина пияцтва. В.М.Навроцький категорично ви­ступав проти шукання причин пияцтва у національному хара­ктері українського народу. Пияцтво, - твердив він, - має гли­бокі соціально-економічні основи, які галицька земельна шля­хта прагне увічнити. Піддавши детальному аналізові бюджет селянської сім'ї, В.М.Навроцький прийшов до висновку, що вже "нужденне положення селянина легко в цім може вироби­ти нахил до глядіння відради на дні чарки горілки".⁴¹

Порівнюючи дані Східної і Західної Галичини, В.М.Навроць­кий показав шкідливу дію пропінації. Наприклад, якщо у Схід­ній частині краю винокурень було на 75%, а корчм - на 29,91% більше, ніж у Західній, то і вбивств було на 3,29%, смертей - на 18,70%, самовбивств - на 51,85%, а самовбивств від пияцтва на 150% більше. В той же час у західній частині Галичини більше м'яса (на 2,73%), було більше учнів держава одержала більший доход (на 20,39%).*^г Отже, кожен крейцер, - твердив статистик, - добутий паном на про­дажу горілки , облитий не тільки кривавим потом, але й слізь­ми селянських родин над утратою дорослих і недорослих рід­ним, котрим горілка завчасу відібрала посередно або безпосеРеДНО ЖИЗнеНІ сили" "

В.М.Навроцький критикував галицьких магнатів за їх вина­хідливість у зака- балені бідного селянства. Зокрема, однією з нових форм "експлуатації робочої сили селянина" була т.зв. "порція", суть якої полягала в тому, що селянин, беручи у поміщика на рік грошову позику, повертав її без процентів, але зате повинен був працювати на панському лану один день на тиждень, тобто 52 дні на рік "Порція, - казав В.М.Навроцький, - це нічим не оправдане пониження заробітної плати, прагнення шляхти до повернення кріпосного права, найгірший спосіб для забезпе­чення папського маєтку робочими руками".^н

В.М.Навроцький розкрив прошляхетську політику галиць­кого сейму, який захищав середньовічні привілеї поміщиків, звалював усі держанні тягарі і громадські повинності на селянство. З цією метою було збережено поділ між двором і грома­дою, патронат поміщика над церквою, а всі витрати на утри­мання шкіл, підтримку шляхів та на інші цілі зобов'язані були нести селяни. Поміщики, наприклад, відмовлялися утримувати громадські школи, мотивуючи це тим, що своїх дітей вони туди не посилають. Але не слід забувати, говорив В.М.Навроцький, що папські діти вчаться у школах, які утримує держава за на­родні гроші. Так само було і з повинностями, зв'язаними з будівництвом шляхів. Галицька шляхта, прагнучи остаточно закабалити місцеве населення, звалювала на нього всі цент­ральні та місцеві податки і повинності. Цьому сприяв австрій­ський уряд, який загравав з народними масами і удавав, що він стоїть над партіями, але не стоїть в однаковій мірі "понад суспільними масами, понад галицькими полями і лісами".

Критикуючи теоретичні засади і практику австрійської пода­ткової системи, В.М.Навроцький дотримувався того принципу, щоб у країні "рівні тягарі відповідали завжди рівним користям". Він вважав, що податок буде тоді справедливим, коли його платитимуть віл "чистого доходу", а ті, що мають доход у розмірі 600 ринських на рік, повинні бути звільнені від податку. Сюди потрапила б більша частина галицьких селян.

Отже, В.М.Навроцький стояв за впровадження прогресив­ного прибуткового податку. Це сприяло б звільненню селян з- під поміщицької кабали, поліпшило б становище дрібних това­ровиробників, а через розміщення внутрішнього ринку полег шило б швидкий розвиток економіки.

В.М.Навроцький виходив із гуманістичних позицій, він за­хищав економічні інтереси селянства незалежно від національ­ної приналежності. Учений вважав, що "соціальні і економічні відносини краю як найтісніше зв'язані з народною просвітою". Добробут краю, суспільства, громади і навіть окремої особи, - твердив він, - підвищується разом з піднесенням освіти і падає, якщо діється навпаки. Економіст доводив, що освіта, хоч і не є "єдиним і вистарщаючим средством", але "вона й єсть той ста­лий Архімедовий пункт, з котрого можна і треба розпочати ділання для підвищення народу з його теперішнього стану". За свої аналітичні праці В.М.Навроцький удостоївся щирої сим­патії і поваги з боку багатьох видатних діячів української куль­тури І.Я.Франка і М.П.Драгоманова, О.С.Терлецького. М.І.Павлика. Письменник і економіст В.Будзиновський, напри­клад, твердив, що В.М.Навроцький "дотепер с одиноким, що написав щось стійкого з економії нашого народу".⁴"' Він же при­святив останньому свою роботу "Аграрні відносини Галичини".