31

Розділ восьмий

Розвиток української економіко-статистичної науки

І. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ СТАТИСТИКО-ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Статистика, - писав І.Я.Франко, - є "важливою, конечною часткою науки о суспільності... і надає тій науці ту докладність і певність, яку мають науки експериментальні".' В Україні статистичні погляди зародилися у сивій давнині, вони були невід'ємні від економічної науки в новітні часи. Не випадково, майже всі університетські професори-економісти в XIX ст. ви­кладали одночасно і статистику. Дослідники історії статистики, як правило, починають шукати її генези у Київській Русі - могутньої середньовічної держави з розвиненою аграрною і міською економікою. М.В.Птуха, наприклад, твердить, що "міс­цеві обліки населення на Русі мали місце уже в XII ст. У 1255- 1257 і 1263 рр, татари провели загальні примітивні переписи населення (за винятком духовенства)".²

Однак коли йдеться про територію України, то тут перші обліки населення відомі те задовго до Христа. Досить у цьому зв'язку зіслатися на повідомлення грецькою історика Геродо­та, який при описі Скіфії наводить факт обліку населення з допомогою нарахування кількості наконечників стріл, що їх принесли скіфи, і так засвідчили свою кількість. З тих стріл, як вже говорилося, було виплавлено великий казан місткістю ші­стсот амфор.

З ускладненням господарства і розвитком економічних від­носин із сусідами потреба в статистичних знаннях зростала. Про це свідчать пам'ятки української мови ХІV-ХV ст., які ба­гаті на економічну термінологію. З XV ст. до нас дійшли мате­ріали, що свідчать про розвиток обліку доходів і майна, збере­глись у ряді випадків статистичні записи типу інвентарів ілю­страцій. Це ж можна сказати і про XVI ст. "Інвентарі та ілюстрації того часу містять відомості про повинності міщан, селян, світських і церковних феодалів па користь держави. Статистичні записи ХУ-ХУІ ст. свідчать про збереження в Україні традиції в економічному мисленні під Київської Русі".³

Розширення сфери товарно-грошових відносин, необхідність зіставляти затрати і доходи, ускладнення повинностей селян, зростання потреб держави і т.д. - все це сприяло розвитку статистичних знань, ведення відповідної бухгалтерії. Козацькі війни, які супроводилися вимогами розширення козацької вер­стви, функціонування козацької військової сили, господарські апетити козацької старшини також впливали па розширення можливостей застосування статистичних знань. Козацьку ві­льність потрібно було аргументувати так само, як і претензії шляхти щодо своїх підданих. У всьому потрібен був облік.

Про це, зокрема, нагадує вимога Московського уряду провести в Україні перепис господарств посполитого населення, селян і міщан, для їх оподаткування на утримання регулярного війська. Такий перепис було проведено у 1666 р. Окремі дослідники вважають цей перепис єдиною, що збереглась, пам'яткою української статистичної думки другої половини XVII ст.⁴ Треба сказати, що українські гетьмани не могли обійтися без статистичної інформації в управлінні підвладними їм людьми. Однак можливості гетьманів поступово обмежувались, особливо це помітно після невдалої спроби Івана Мазепи звільнити Україну з-під влади Московщини. Після того щораз більше українська статистична думка працювала на Російську імперію.

У другій половині XVIII ст. статистична думка, з одного боку, допомагав царській владі та дворянам закабалювати укра­їнське селянство, з другого - є якоюсь мірою засобом відро­дження і туги за втраченими вольностями, що було пов'язано з ліквідацією решток гетьманської автономії й зруйнуванням Запорізької Січі. Це можна би підтвердити творчістю В.Г.Рубана (1742-1795), який народився у м.Білгороді Харківської губернії, вчився у Київській духовній академії. В 1777 р. у Петербурзі В.Г.Рубан видав коротку географію гетьманської України.⁵

Згідно з твердженням М.В.Птухи, XVII, XVIII і першу по­ловину XIX ст. можна зарахувати до періоду політичної ариф­метики в історії статистики. Політична арифметика займалася такими категоріями: 1) структура масових явищ; 2) кількісні відношення одних сукупностей до других; 3) періодичні онов­лення числових значень явищ, суспільного життя; 4) соціаль­на динаміка?⁶ Ці властивості були наявні й в українській статистичній думці, до представників якої на початку XIX ст. мо­жна зарахувати В.Н.Каразина (1773-1842), який одним з пер­ших в Укропі склав демостатистичні таблиці для Українсько-Слобідської губернії за 1811-1817 рр.

В історії статистико-економічної думки якісно новим ета­пом було ХІХ ст., коли статистика стала університетською нау­кою і необхідним інструментом державного управління. У Хар­ківському університеті кафедра загальної історії, статистики і географії була створена вже 1807 р. На ній працювали відомі вчені-статисти. Досі не втратили актуальності теми зі статис­тики, які давав для самостійної роботи студентам П.П.Гулак-Артемовський (1790-1865), працюючи в Харківському універ­ситеті. Певні заслуги перед університетського статистикою має й І.Резневський (1812-1680). Однак чи не найпопулярнішим в 40-50-ті роки були підручники зі статистики О.П.Рославського-Петровського (1816-1872) .

Він народився в с.Слабіше біля Чернігова, закінчив Ніжин­ську гімназію вищих наук князя Безбородька. Зі званням кан­дидата закінчив Харківський університет. За порадою профе­сора П.П.Гулака-Артемовського в 1837 р. став викладачем Хар­ківського університету. О.П.Рославський-Петровський за ко­роткий час опублікував низку статистичних праць, а саме: 1) підручники з статистики і статті, що стосуються теорії ста­тистики; 2) праці зі статистики населення; 3) статті зі статис­тики рідного краю. Значний інтерес становлять прані О.П.Рославського-Петровського, в яких розглядаються проблеми ста­новища селян, торгівлі, ярмарків у Харківській губернії. "Сила і добробут кожної країни, - писав О.П.Рославський-Петровський, - залежать не від числа жителів, але від дійсної користі, яку вони приносять суспільству..."⁷

У грудні 1850 р. спеціального постановою "При універси­теті св.Володимира утворюється Комісія для дослідження гу­берній Київського навчального округу, в природному, сільсь­когосподарському і промисловому відношеннях і для статис­тичного опису їх". У розробці програми статистичних обсте­жень брали участь відомі на той час фахівці, зокрема І.В.Вернадський. Водночас у Львові було створене статистич­не бюро, як видавало статистичні матеріали, підручники з ста­тистики.

На окрему увагу заслуговує розвиток земської статистики, тобто опису статистичного "хата за хатою", як про неї висловився І.Я.Франко. Розвиток земської статистики, що в 70-80 рр. XІX (і набув розмаху на Наддніпрянщині, характеризувався демократизмом, точністю і винахідливістю. В Україні земські органи залучали до статистичних досліджень демократичну інтелігенцію подібно, як це пізніше робили кооперація. Через це земська статистика може похвалитися набутками і в галузі статистичної методології, а не тільки обсягом статистичних описів окремих господарств, їх групуванням і т.п.

У XX ст. статистична наука в Україні пережила періоди застоїв і злетів, а нерідко і відвертого спотворення. До періоду злету можна віднести час заснування Української Академії Наук, у структурі якої було утворено інститут демографії, що проіснував до початку 1938 р. За 11 років працівники Інститу­ту провели цікаві демостатистичні дослідження, розширили їх тематику, вдосконалили методику. Так, незважаючи на це, в умовах тоталітаризму Інститут довго працювати не міг він і припинив своє існування.⁸ Демостатастичні знання, як і ста­тистика взагалі, потрібні були командно-плановій системі тіль­ки у відповідних пропорціях.

Це стосується також численних статистичних збірників, у тому числі й щорічників, що їх статистичні органи видавали на державному і регіональному рівнях. Вони перепускалися через добре налагоджену цензуру, яка вилучала, як правило, ті дані, що були необхідні для економічного аналізу. Зрозуміло, що такі умови стримували розвиток статистичної теорії, яка базувалася на матеріалістичних доктринах класового підходу до дійсності.