2. Оцінка ефективності інвестиційних проектів.

Інвестиційний проект – це діяльність, захід, що передбачає здійснення комплексу будь-яких дій, які забезпечують досягнення певних цілей (отримання певних результатів).

Інвестиційні пректи класифікують за такими ознаками (рис.12.6):

Рис.12.6. Класифікація інвестиційних проектів

Інвестиційна політика підприємства передбачає:

• формування довгострокових цілей його діяльності;

• пошук нових перспективних сфер застосування вільного капіталу;

• розроблення інженерно-технологічних, маркетингових та фінансових прогнозів;

• підготовку бюджету капіталовкладень;

• оцінку альтернативних проектів;

• оцінку наслідків реалізації попередніх проектів.

Приймаючи рішення про інвестиції грошових коштів у проект, необхідно врахувати: інфляцію, ризик, невизначеність, можливість альтернативного використання грошових коштів.

Оцінка ефективності інвестиційних проектів здійснюється в кілька етапів.

На першому етапі порівнюється рентабельність інвестиційного проекту з середнім відсотком банківського кредиту. Мета такого порівняння – пошук альтернативних, більш вигідних напрямків вкладень капіталу.

На другому етапі порівнюється рентабельність інвестиційного проекту з середнім темпом інфляції в країні. Мета такого порівняння – мінімізація втрат грошових коштів від інфляції.

На третьому етапі проекти порівнюються з обсягом необхідних інвестицій. Мета такого порівняння – мінімізація потреби в кредитах, вибір менш капіталомісткого варіанта проекту.

На четвертому етапі оцінюються проекти за обраними критеріями ефективності з метою вибору варіанта, що відповідає необхідному критерію ефективності.

На п’ятому етапі оцінюється стабільність щорічних надходжень від реалізації проекту.

Методика аналізу інвестиційних проектів будується на визначенні обов’язкових умов, які характеризують як сам проект, так і якість аналізу. До обов’язкових умов інвестиційного аналізу відносять:

• оцінку розміру інвестицій або вкладень;

• оцінку доходів, надходжень від інвестицій;

• визначення відсоткової ставки для врахування фактора часу та ризику;

• вибір методів аналізу.

Аналізуючи виробничі інвестиції, необхідно насамперед оцінити економічну доцільність витрат, які складають вартість передбачуваних інвестицій. Друге завдання – оцінити доходи від інвестицій.

Щоб оцінити дохідність інвестицій, необхідно визначити:

1. коли буде отримано дохід;

2. яким буде чистий прибуток;

3. як довго власність приноситиме дохід;

4. наскільки велика ймовірність отримання доходу.

Методи, що використовуються в аналізі інвестиційної діяльності, поділяються на дві групи:

а) ті, щогрунтуються на дисконтуванні;

б) ті, що грунтуються на облікових оцінках.

До першої групи відносять:

• метод чистого приведеного ефекту;

• метод індексу рентабельності інвестицій;

• метод норми рентабельності інвестицій;

• метод строку окупності інвестицій.

Метод чистого приведеного ефекту (NPV) грунтується на зіставленні величини інвестицій (ІС) з дисконтованою вартістю грошових надходжень за період, що прогнозується. Під грошовими надходженнями розуміють суму чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.

Оскільки надходження грошових коштів розподілене у часі, воно дисконтується за допомогою коефіцієнта (r).

Якщо припустити, що інвестиції (IC) будуть генерувати протягом (n) років річні доходи у розмірі Р₁, Р₂, ... , Р_n, загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) та чистий приведений ефект (NPV) відповідно будуть розраховуватися за формулами:

PV = ∑ Р_к / (1+ r)^к; (12.1)

NPV = ∑ Р_к / (1+ r)^к – ІС. (12.2)

Очевидно, якщо NPV > 0, то проект слід прийняти до реалізації, а якщо NPV < 0, то проект слід відхилити.

Метод індексу рентабельності інвестицій (РІ) є наслідком попереднього і розраховується за формулою:

РІ = ( ∑ Р_к / (1+ r)^к ) / ІС. (12.3)

Якщо РІ > 1, проект слід прийняти до реалізації; якщо РІ < 1, то проект не приймається.

Індекс рентабельності інвестицій визначає величину вартості доходів у розрахунку на кожну грошову одиницю чистих інвестицій, що дає змогу робити вибір між інвестиційними альтернативами.

Метод норми рентабельності інвестицій. Під нормою рентабельності інвестицій (IRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, за якого NPV проекту дорівнює нулю.

IRR = r, за якого NPV = 0.

Сутність розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності запланованих інвестицій полягає у такому: IRR показує максимально можливий рівень витрат, які можуть бути пов’язані з даним проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок кредиту, то значення IRR вказує на верхню межу допустимого рівня банківського відсотка, підвищення якого робить проект збитковим.

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел.

Як плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороду тощо; тобто робить деякі обгрунтовані витрати для підтримання свого економічного потенціалу.

Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, називають ціною авансованого капіталу (СС). Цей показник відображає мінімум повернення на вкладений у діяльність підприємства капітал, його рентабельність.

Економічний зміст цього показника полягає в такому: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижчий за поточне значення ціни авансованого капіталу (СС). Саме з ним порівнюється показник IRR, розрахований для конкретного проекту. При цьому зв’язок між ними такий:

якщо IRR > СС, проект приймається;

якщо IRR < CC, проект не приймається.

Метод строку окупності інвестицій. Алгоритм розрахунку строку окупності (РР) залежить від рівномірності розподілення прогнозних доходів від інвестицій.

Якщо дохід розподілений за роками рівномірно, то строк окупності розраховується діленням одноразових витрат на величину річного доходу.

Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахуванням числа років, протягом яких інвестиції будуть погашені.