Література

1. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства. – К.: Либідь, 1998. – С. 174-193

2. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс / д.э.н. И.А.Бланк. - 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2004. – С.256-284.

3. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – Житомир: Рута, 2003. – С. 456-523.

4. Ковалев В.В.Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – 2-е изд. перераб и доп. – М.: Финансы и статистика, 1998. – С.269-285.

5. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посібник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.- С. 178-192.

6. Крамаренко В.І., Холод Б.І. та ін. Управління ресурсами підприємства: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 392-416.

7. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.:КНЕУ, 2001. – С. 301-313.

8. Мендрул О.Г. Управління вартістю підприємства: Монографія. – К.: КНЕУ, 2002. – С.184-215.

9. Старостенко Г.Г., Мірко Н.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 167 -173.

10 Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2000. – С. 393-412.

Тема 10. Аналіз ділової активності підприємств

1. Суть ділової активності та її оцінка.

2. Характеристика показників ділової активності підприємства.

3. Аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості.

4. Оцінка стійкості економічного зростання підприємства.

Ключові слова: ділова активність, оборотність, рентабельність, економічне зростання підприємства, зовнішнє середовище підприємства, внутрішнє середовище підприємства, стійкість економічного зростання.

1. Суть ділової активності та її оцінка.

Світова практика господарювання пов’язує поняття ділової активності з поняттям інвестиційної привабливості підприємства. В усіх економічно розвинених країнах, де знаходяться світові фінансові центри, рівень ділової активності визначається за допомогою спеціальних агрегованих статистичних показників – так званих індексів ділової активності. В їх основу покладені варіювання курсів акцій компаній, рівень яких і є кінцевим виразником інвестиційної привабливості на ринку. Це пояснюється тим, що більшість наймогутніших світових корпорацій створені на основі акціонерного капіталу, швидкість руху якого і відбивається на курсах акцій таких компаній.

У США, наприклад, використовується такий агрегований показник ділової активності, який грунтується на динаміці середніх курсів акцій 65 наймогутніших корпорацій (30 промислових, 20 транспортних і 15 із сфери комунально-побутового обслуговування), а також на даних про ціну акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі.

З переходом на міжнародні стандарти обліку і звітності українські підприємства, засновані на акціонерному капіталі, у звітності також почали визначати прибутковість власних акцій. В Україні почали з’являтись окремі методики розрахунку інтегральних індексів ділової активності. Проте, через недостатню розвиненість корпоративного бізнесу в Україні ці показники не мають такого значення, як індекси ділової активності світових фінансових лідерів.

У широкому розумінні ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування фірми на ринках продукції, праці, капіталу. У вужчому розумінні ділова активність підприємства означає його виробничу та комерційну діяльність.

Ділова активність комерційної організації виявляється в :

• динаміці її розвитку,

• досягненні нею цілей, які відображають натуральні та вартісні показники;

• ефективному використанні економічного потенціалу;

• розширенні ринків збуту продукції.

Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даного підприємства з однотипними за сферою використання підприємствами. Такими якісними критеріями є:

• широта ринків збуту продукції;

• наявність продукції, що експортується;

• наявність унікальної продукції, техніко-економічні параметри якої відповідають світовим аналогам;

• репутація підприємства;

• стійкість зв’язків з партнерами, клієнтами тощо.

Кількісна оцінка та аналіз ділової активностіможуть бути здійснені за двома напрямками:

1. ступінь виконання плану за основними показниками, що забезпечують задані темпи їх зростання;

2. рівень ефективності використання ресурсів.

Поглиблений аналіз ділової активності включає оцінку як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, що впливають на підприємство та його ринкове оточення.

Зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на діяльність підприємства, формують його бізнес-середовище, яке фактично визначає становище підприємства на ринку та його фінансове благополуччя.

У будь-якій державі ділова активність неможлива без втручання державних та інших органів регулювання; помітний вплив на діяльність підприємства здійснюють конкуренти та соціальне оточення, клієнти, постачальники, контрагенти.

Вплив зовнішнього середовища виявляється через дію певних факторів, основними з яких є:

• міжнародні (циклічність економічного розвитку, створення вільних економічних зон);

• національні (стан фінансової системи, податкова політика, ставлення держави до підприємництва);

• ринкові (конкурентоспроможність та якість продукції, рівень витрат виробництва).

Внутрішнє середовище підприємства – це сукупність агентів, які діють всередині підприємства, та їх відносин, що виникають у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. До основних внутрішніх факторів відносять:

• конкурентну позицію підприємства ( репутація, кваліфікація робітників);

• принципи діяльності (форма власності, диверсифікація виробництва, інноваційна діяльність);

• маркетингову стратегію та політику (товарну, цінову, збутову політику, стратегічні цілі);

• фінансовий менеджмент (структура балансу, платоспроможність, ліквідність, фінансова стійкість, інвестиційна привабливість, рівень прибутковості);

• ресурси та їх використання (тривалість виробничого циклу, рівень виробничих запасів, оборотність коштів).