8.19. Для нестійкого фінансового стану підприємства характерно, що...

1) власні оборотні кошти забезпечують запаси і витрати;

2) запаси і витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими коштами;

3) запаси і витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів, довгостроковими та короткостроковими позиковими джерелами;

4) запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх формування навіть з урахуванням залучення додаткових тимчасово вільних коштів.

8.20. Для кризового фінансового стану характерно, що...

1) власні оборотні кошти забезпечують запаси і витрати;

2) запаси і витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими коштами;

3) запаси і витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів, довгостроковими та короткостроковими позиковими джерелами;

4) запаси і витрати не забезпечуються джерелами їх формування навіть з урахуванням залучення додаткових тимчасово вільних коштів.

Література

1. Методичні положення по оцінці фінансового стану підприємства та встановлення незадовільної структури балансу, затверджені Розпорядженням Федерального управління про неспроможність (банкрутство) № 31 від 12.08.94, № 56 від 12.09.94, № 67 від 11.10.94.

2.Фінансово-економічний аналіз: Підручник / Буряк П.Ю., Римар М.В., Биць М.Т. та ін. Під заг. ред. П.Ю.Буряка, М.В.Римара – К.: ВД «Професіонал», 2004. – С. 345-378.

3.Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2000. – С.117-120.

4.Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.:КНЕУ, 2001. – С. 221-237.

5. Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч. – метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. – С.214-245.

6. Подольська В.О., Тарасюк І.Ю. Фінансовий аналіз: Навчальний комплекс. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2002. – С. 78-114.

7. Подольська В.О., Яріш О.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – С. 148-64.

8. Шморгун Н.П., Головко І.В. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ, 2006. – С.68-88.

Тема 9. Аналіз кредитоспроможності підприємств

1. Сутність кредитоспроможності та необхідність її оцінювання.

2. Критерії кредитоспроможності підприємств.

3. Аналіз доцільності залучення кредитів банку.

4. Методика оцінки кредитоспроможності позичальника.

Ключові слова: кредитоспроможність, кредит, позичальник, борг, заборгованість за кредитом, кредитні відносини, кредитна угода, оборотність кредиту, «ціна» кредиту, клас надійності позичальника.

1. Сутність кредитоспроможності та необхідність її оцінювання.

Кредит виник на певному етапі розвитку суспільства. Його поява була явищем випадковим, зумовленим особливими взаємовідносинами між товаровиробниками: продавцю потрібно було продати товар, а покупець не мав грошей, щоб його придбати (він ще не виготовив свій товар або виготовив, але ще не продав). Отже, виникла потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу – в кредит.

Кредит може бути потрібен функціонуючому товаровиробникові. Але ще більше він потрібен тому, хто тільки прагне організувати своє підприємство, але не має для цього власних коштів. Для отримання кредиту необхідно, щоб той, хто його надає, довіряв тому, хто хоче ним скористатися. Звідси і термін «кредит», що походить від латинського слова «credo», що означає «вірю».

З часом кредит став обов’язковим атрибутом господарювання. Без кредиту неможливе нормальне функціонування товарного виробництва.

Серед вчених не існує єдиного погляду щодо визначення суті кредиту. Це пояснюється передусім складністю економічних відносин, що виникають з приводу кредиту.

Кредит – це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державою з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення, терміновості та платності.

Між сторонами кредитної угоди виникають певні економічні відносини. В них завжди бере участь не менш як дві сторони: позичальник – той, хто бере кредит, і кредитор – той, хто передає вартість у грошовій чи натуральній формі в кредит. Ці сторони виступають суб’єктами кредитної угоди.

Гроші або матеріальні цінності, відносно яких укладається угода, є об’єктом кредиту.

В умовах ринкової економіки матеріальні блага об’єктом кредиту виступають рідко. Переважно ним виступають гроші як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всі інші ресурси.

Провідним видом кредиту є банківський. Саме банки акумулюють переважну частину кредитних ресурсів і виступають головною ланкою кредитної системи. Вони одночасно виступають в ролі покупця і в ролі продавця тимчасово вільних грошових коштів.

Перед тим, як надати кредит, банк повинен бути впевненим, що йому повернуть борг у повному обсязі й у встановлений термін. З цією метою перед тим, як надати кредитні ресурси, оцінюється кредитоспроможність позичальника.

У світовій банківській практиці при вирішенні питання про надання кредиту діяльність клієнтів всебічно аналізується за найважливішими напрямками, перші літери назв яких склали абревіатуру CAMPARI:

C – character – характеристика клієнта, особисті якості;

A – ability – здатність до повернення позики;

M – margin – маржа (дохідність);

P – purpose – мета, з якою витрачатимуться кошти;

A – amount – розмір позики;

R – return – умови погашення позики;

I – insuranse – страхування ризику непогашення позики.

Такий методологічний підхід застосовується і комерційними банками України в оцінці кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність – наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи – це здатність підприємства у повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

Кредитоспроможність підприємства характеризується своєчасністю при розрахунках за раніше отриманими кредитами, поточним фінансовим станом і можливістю при необхідності мобілізувати кошти з різноманітних джерел.

Як відомо, основою самостійності і незалежності підприємства є його власний капітал. Але слід враховувати, що фінансування за рахунок власних коштів не завжди є вигідним для підприємства. Це стосується, зокрема, підприємств, що мають сезонний характер діяльності. Тоді в одні періоди часу на рахунках підприємств будуть накопичуватись значні суми коштів, а в інші періоди підприємство буде відчувати їх нестачу.

Окрім того, якщо ціни на фінансові ресурси невисокі і підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, то, залучаючи у власний оборот позикові кошти, воно, тим самим, підвищує рентабельність власного капіталу.

Розширення самостійності в діяльності господарюючих суб’єктів, поява нових форм власності підвищує ризик неповернення кредиту і потребує ретельного оцінювання кредитоспроможності при вирішенні питання про можливості та умови кредитування.