3.Ознаки платоспроможності підприємств.

Для оцінки поточної платоспроможності на підприємстві розраховують:

1. коефіцієнт поточної ліквідності, який має бути не нижчий за 1,5;

2. коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами (К_З), який має бути не нижчий за 0,5:

К_З = ВОК / ОА, (7.6)

де ВОК – власний оборотний капітал;

ОА – оборотні активи підприємства.

Для оцінки довготермінової платоспроможності розраховують коефіцієнт фінансового лівериджу (К_ДП):

К_ДП = ДЗ / ВК, (7.7)

де ДЗ – довготермінові зобов’язання;

ВК – власний капітал підприємства.

Цей коефіцієнт характеризує можливість погашення довготермінових позик і здатність підприємства функціонувати тривалий час. Значне зростання величини позикового капіталу є ризиковим для підприємства. Чим вищий рівень даного коефіцієнта, тим нижчий рівень довготермінової платоспроможності.

Якщо коефіцієнти поточної ліквідності та забезпечення оборотних активів власними оборотними коштами нижчі за нормативні, але спостерігається тенденція їх зростання (або навпаки – відповідають нормативам, але є тенденція до зниження), то розраховують коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності (К_ВП):

К_ВП = (К_П1 + М / Т ∙ ( К_П1 – К_П0 )) / 2, (7.8)

де К_П0 - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на початок пероду;

К_П1 - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець періоду;

М - період відновлення (втрати) платоспроможності, міс;

Т - звітний період, міс.

Як правило, коефіцієнт відновлення платоспроможності розраховують на 6 місяців (у формулі М = 6). Коефіцієнт втрати платоспроможності розраховують на 3 місяці (М = 3). Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності перевищує одиницю, то підприємство має реальну можливість протягом 6 місяців відновити свою платоспроможність, а якщо не перевищує – така можливість відсутня.

Для відновлення платоспроможності підприємство може вдатися до таких заходів:

♦ продаж частини нерухомості;

♦ збільшення статутного капіталу шляхом емісії акцій;

♦ позики для поповнення оборотних засобів;

♦ отримання цільового фінансування з бюджету.

Розрізняють поточну, критичну та надкритичну неплатоспроможність підприємств.

Поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на даний момент часу через випадковий збіг обставин тимчасово сум наявних коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу (із заробітної плати, сплати податків і зборів тощо).

Фінансовий стан підприємства, у якого на початку й наприкінці звітного кварталу спостерігаються ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов’язання протягом трьох місяців після настання терміну їх оплати.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, наявні, якщо:

• на початку і вкінці звітного періоду мають місце ознаки поточної неплатоспроможності;

• коефіцієнт поточної ліквідності менший за 1,5;

• коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними оборотними коштами менший за 0,5.

Якщо наприкінці звітного періоду (кварталу) хоча б один із зазначених коефіцієнтів перевищує нормативне значення або протягом звітного періоду спостерігається тенденція їх зростання, перевага має надаватись позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо за підсумками року коефіцієнт поточної ліквідності менший за одиницю і підприємство не отримало прибутку, говорять про надкритичну неплатоспроможність. Тоді задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе лише через застосування ліквідаційної процедури.

Оперативний аналіз поточної платоспроможності підприємства проводиться за допомогою платіжного календаря, в якому, з одного боку, підраховуються очікувані надходження коштів за всіма напрямами, а з іншого – відображається очікуване вибуття коштів. Це дає змогу оцінити спроможність підприємства своєчасно і повністю виконувати всі свої зобов’язання.

Платіжний календар, як правило, розробляється на місяць з розбивкою по декадах чи тижнях.

Для його складання залучаються:

● матеріали щодо випуску і реалізації продукції;

● кошторис витрат на виробництво;

● договори на поставку матеріальних ресурсів;

● строки виплати заробітної плати, премій;

● терміни сплати податків та відрахувань у цільові фонди;

● кредитні угоди з банками стосовно строків одержання та повернення кредитів та сплати відсотків;

● дані бухгалтерського обліку про стан дебіторсько-кредиторської заборгованості;

● витяги з банківських рахунків;

● оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникне найближчим часом.

Балансуючою величиною при складанні платіжного календаря є залишок (сальдо) поточного рахунку в банку, оскільки саме його стан визначає на даний момент часу платоспроможність підприємства.

Платіжний календар має такий вигляд (табл.7.2):

Таблиця 7.2

Платіжний календар підприємства

Показники	І декада	ІІ декада	ІІІ декада
Початкове сальдо на поточному рахунку в банку
Очікувані надходження грошових коштів: за реалізовану продукцію зменшення дебіторської заборгованості кредити банків інші надходження
Разом надходжень
Очікувані витрати грошових коштів: погашення кредиторської заборгованості погашення банківських кредитів оплата вартості сировини, матеріалів виплата заробітної плати сплата податків та відрахувань капітальні вкладення інші платежі
Разом витрат
Залишок коштів
Нестача коштів

Незбалансованість платіжного календаря спонукає підприємство шукати резерви збільшення фінансових ресурсів за рахунок:

► прискорення відвантаження продукції;

► зниження витрат;

► налагодження партнерських стосунків з банками;

► ліквідації недоліків у сфері розрахунків.

Якщо ж за даними платіжного календаря підприємство забезпечує стале перевищення надходження коштів над їх витрачанням, виникає проблема вигідного вкладення коштів.

Основними причинами неплатоспроможності підприємства виступають:

■ помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;

■ невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;

■ підвищення собівартості продукції;

■ втрата постійних покупців та замовників;

■ неплатоспроможність покупців та замовників;

■ невиконання плану прибутку і нестача власних джерел фінансування підприємства;

■ інфляційні процеси та податкова політика;

■ значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

■ повільне обертання оборотного капіталу.

Контрольні запитання:

1.У чому полягає сутність ліквідності та платоспроможності та їх значення для оцінки фінансового стану підприємства?

2. Чи є тотожними поняття «ліквідність» і «платоспроможність»?

3. Як класифікують активи підприємства за ступенем ліквідності?

4. Як групуються пасиви підприємства залежно від терміновості погашення зобов’язань?

5. Розкрийте суть «ліквідності балансу» та «ліквідності підприємства».

6. В чому суть аналізу ліквідності?

7. Що є інформаційна базою для оцінки ліквідності?

8. За виконання яких умов баланс підприємства вважається ліквідним?

9. Назвіть коефіцієнти, за допомогою яких оцінюється ліквідність підприємства, та вкажіть їх недоліки.

10. Наведіть алгоритми розрахунку коефіцієнтів ліквідності та вкажіть їх нормативні значення.

11. Розкрийте основні фактори підвищення ліквідності.

12. Вкажіть основні причини низької платоспроможності підприємства.

13. Назвіть види неплатоспроможності підприємств та вкажіть їх характерні ознаки.

14. Якими показниками характеризується поточна та довготермінова платоспроможність підприємства?

15. В чому суть платіжного календаря?