
- •Міфологічні історичні знання у давньому світі
- •Біблійна історія та її особливості
- •Характерні риси античної бібліографії
- •Історичні твори гекатея мілетського
- •Історична творчість геродота
- •Історичні праці фукідіда
- •Історіографія еллінізму,полібій
- •Візантійська історігорафія-етапи і головні здобутки
- •Характерні риси,етапи розвитку і жанри історіографії європейського середньовіччя
- •Творчість аврелія августина.
- •11. Європейське історіописання vi_viiIст.(10 пит)
- •12. Творчість Беди Достопочтенного
- •13. Європейське історіопис. 9-11 ст.(8п)
- •14. Європейське історіопис. 12-14 ст.
- •15. Поява «рицарського» історіописання.
- •16. Візантійська історіографія. Амміан Марцеллін.
- •17. Історичні праці Прокорія Кессарійського
- •18. Творчість Михаїла Пселла.
- •19. Основні риси гуманістичної історіографії.
- •20. Гуманістична історіографія італійського відродження: головні етапи та постаті.
- •21) Леонардо Бруні: біографія
- •22) “Праґматичній” історіографії Бруні та інших італійських мислителів
- •24) Нікколо Макіавеллі (1469-1527) тривалий час був дипломатом
- •25) Молодший сучасник Макіавеллі і перший його критик Франческо
- •26.Французька гуманістична історіографія –головні постаті та здобуnrb
- •27.Ерудит Йосип Юст Скалігер
- •28.Творчість Бодуена
- •29.Французька протестантська історіографія Агриппа д’Обіньє
- •30.Історичні погляди Жана Бодена
- •31. Впливи гуманізму на англійську історіографію
- •32. Натурфілософські підстави історіографії Просвітництва
- •33. “ Нова наука про природу націй ” Джамбаттисто Віко
- •34. Історичні погляди Шарля Луї Монтеск’є
- •35. Філософська історія французьких просвітників ( Руссо, Вольтер, Тюрго)
- •36. “ Прогресивна історія ” Жана Антуана Кондорсе.
- •37. Особливості історіографії німецького Просвітництва.
- •38. Романтизм і європейська історіографія ( основні риси ).
- •39. Консервативна французька романтична історіографія. Жозеф де Местр.
- •40. Ліберальні французькі романтики: Тьєрі, Гізо, Міньє
- •41.Демократична французька романтична історіографія. Жуль Мішле.
- •42.Історія культури в німецькій романтичній історіографії: Шлегель, Фіхте, Шеллінг.
- •43. Філософська історія Гегеля.
- •48. Романтична історіографія в сша. Дж. Бенкрофт
- •49. Соціальна історія позитивізму: головні методологічні постулати (Конт, Спенсер)
- •50.Позитивізм у французькій історіографії. Іполіт Тен
- •51. Творчість Ернеста Лавіса
- •52.Дослідники французької революції Альфонс Олар, Альбер Собуль.
- •53. Позитивізм і англійська історіографія: т. Бокль, в. Стебс, Дж. Ектон.
- •54. Малонімецька історична школа. Йоган Густав Дройзен
- •55. Ліберальна німецька історіографія Якоб Букхардт
- •56. Історичні погляди Карла Лампрехта
- •57. Позитивізм в американській історіографії. Джон Дрепер.
- •58 Методологічний перелом в історіографії поч хх ст.
- •59. Творчість м. Вебера
- •60. Пошуки «нової історії». У фр. Історіографії поч. ХХст. Анрі Бер, Єміль Дюркгейм.
Історична творчість геродота
Іст. розпочинають від Геродота з Галікарнасу, якого ще в античні часи називали “батьком історії” (Цицерон). Він походив зі знатної родини, але рано змушений був залишити родинне місто через переслідування місцевого тирана і понад десять років провів у подорожах по країнах Середземного і Чорного морів, помер у Пд. Італія. Написав 9 книг “Історії”, яку присвятив описові греко-персидських війн кінця V ст. до н.е., котрі були серйозним випробуванням для грецьких полісів, змусили об’єднати зусилля в боротьбі за незалежність. В ході викладу гр. автор багато уваги приділив описові минулого і сучасного стану багатьох народів тогочасної Ойкумени. Джерелами для опису йому послужили твори логографів, власні спостереження і замітки, розповіді учасників подій, перекази. В “Історії” Геродота міститься багато відомостей – історичних, географічних та етнографічних – про Єгипет, Малу Азію, Північне Причорномор’я, Сицилію, північні області Балканського півострова. Від логографів він різниться широтою думки та єдністю теми. “Історія” мала суттєву відмінність від творів логографів. Її автор вперше намагався виступати не тільки як описувач минулих і сучасних подій, але й як дослідник, який пояснює і оцінює їх з і людського боків. Боги не беруть безпосередньої участі у подіях, вони дають про себе знати через людські долі. При цьому люди своїми ділами можуть вплинути на богів і, тим самим, змінити долю. Зустрічаються у Геродота і окремі приклади іст. критики. Політичні погляди Геродота відрізняються симпатією до афінської демократії. Праця Геродота заснований на найрізноманітніших джерелах. Частково це були особисті спостереження, почасти - усна традиція, розповіді очевидців, народні перекази і легенди, нарешті, письмові матеріали, твори логографів (Гекатея Мілетського). Наведені в "Історії" Геродота факти, як правило, достовірні, що робить цю працю цінним джерелом не тільки з історії греко-перських воєн, але і за окремими періодами і проблем більш ранньої грецької і давньосхідної історії. Велике значення маєпраця Геродота і для вивчення нашої Батьківщини (в 4-ій книзі твори дається опис життя і побуту скіфів.
Історичні праці фукідіда
Фукідід походив з арист. Аф. родини,брав участь у політичному житті, як один з провідних керівників у Пелопонеській війні (431-404 рр. до н.е.), але за невдалі дії був засуджений до вигнання і понад 20 років прожив у Фракії та Македонії, де й написав свій головний твір — “Історію” у 8-ми книгах. Тільки в кінці життя зміг повернутися до рідних Афін. Свій твір Фукідід присвятив опису Пелопонеської війни, сконцентрувавши
увагу на політичних і військових подіях. Першу книгу присвятив короткому оглядові
попередньої історії Греції, а сім наступних — самій війні. Через працю проходила ідея осмислення та обґрунтування рацій воюючих
сторін. Він запровадив чіткий хронологічний порядок опису, намагався змалювати погляди і рації протилежних сторін. Ці останні викладав у формі фіктивних промов учасників подій, які потім аналізував і порівнював. Гр. історик виявив дійсну причину війни — страх греків перед зростанням могутності Афін. Залучення до опису багатьох політичних документів (договорів, декларацій, законів, листів), котрі він вміщував у текст. Сутність історії Фукідід бачив у боротьбі за владу, гроші і почесті, яку провадять народи, держави, окремі особи. Війна є одним з проявів цієї боротьби.Усі важелі діяльності знаходяться в руках людей, боги лише визначають моральні межі, в яких реалізується та чи інша людська доля. Фукідід, вважав працю Геродота “художньо”. Пізніші автори навіть розпочинали “науку історії” не від Геродота, а від Фукідіда.