5. Історична творчість геродота

Іст. розпочинають від Геродота з Галікарнасу, якого ще в античні часи називали “батьком історії” (Цицерон). Він походив зі знатної родини, але рано змушений був залишити родинне місто через переслідування місцевого тирана і понад десять років провів у подорожах по країнах Середземного і Чорного морів, помер у Пд. Італія. Написав 9 книг “Історії”, яку присвятив описові греко-персидських війн кінця V ст. до н.е., котрі були серйозним випробуванням для грецьких полісів, змусили об’єднати зусилля в боротьбі за незалежність. В ході викладу гр. автор багато уваги приділив описові минулого і сучасного стану багатьох народів тогочасної Ойкумени. Джерелами для опису йому послужили твори логографів, власні спостереження і замітки, розповіді учасників подій, перекази. В “Історії” Геродота міститься багато відомостей – історичних, географічних та етнографічних – про Єгипет, Малу Азію, Північне Причорномор’я, Сицилію, північні області Балканського півострова. Від логографів він різниться широтою думки та єдністю теми. “Історія” мала суттєву відмінність від творів логографів. Її автор вперше намагався виступати не тільки як описувач минулих і сучасних подій, але й як дослідник, який пояснює і оцінює їх з і людського боків. Боги не беруть безпосередньої участі у подіях, вони дають про себе знати через людські долі. При цьому люди своїми ділами можуть вплинути на богів і, тим самим, змінити долю. Зустрічаються у Геродота і окремі приклади іст. критики. Політичні погляди Геродота відрізняються симпатією до афінської демократії. Праця Геродота заснований на найрізноманітніших джерелах. Частково це були особисті спостереження, почасти - усна традиція, розповіді очевидців, народні перекази і легенди, нарешті, письмові матеріали, твори логографів (Гекатея Мілетського). Наведені в "Історії" Геродота факти, як правило, достовірні, що робить цю працю цінним джерелом не тільки з історії греко-перських воєн, але і за окремими періодами і проблем більш ранньої грецької і давньосхідної історії. Велике значення маєпраця Геродота і для вивчення нашої Батьківщини (в 4-ій книзі твори дається опис життя і побуту скіфів. 

6. Історичні праці фукідіда

Фукідід походив з арист. Аф. родини,брав участь у політичному житті, як один з провідних керівників у Пелопонеській війні (431-404 рр. до н.е.), але за невдалі дії був засуджений до вигнання і понад 20 років прожив у Фракії та Македонії, де й написав свій головний твір — “Історію” у 8-ми книгах. Тільки в кінці життя зміг повернутися до рідних Афін. Свій твір Фукідід присвятив опису Пелопонеської війни, сконцентрувавши

увагу на політичних і військових подіях. Першу книгу присвятив короткому оглядові

попередньої історії Греції, а сім наступних — самій війні. Через працю проходила ідея осмислення та обґрунтування рацій воюючих

сторін. Він запровадив чіткий хронологічний порядок опису, намагався змалювати погляди і рації протилежних сторін. Ці останні викладав у формі фіктивних промов учасників подій, які потім аналізував і порівнював. Гр. історик виявив дійсну причину війни — страх греків перед зростанням могутності Афін. Залучення до опису багатьох політичних документів (договорів, декларацій, законів, листів), котрі він вміщував у текст. Сутність історії Фукідід бачив у боротьбі за владу, гроші і почесті, яку провадять народи, держави, окремі особи. Війна є одним з проявів цієї боротьби.Усі важелі діяльності знаходяться в руках людей, боги лише визначають моральні межі, в яких реалізується та чи інша людська доля. Фукідід, вважав працю Геродота “художньо”. Пізніші автори навіть розпочинали “науку історії” не від Геродота, а від Фукідіда.