45) Моделі скооперованої олігополії: кількісна та цінова олігополія

 

Кількісна олігополія

Для спрощення розглянемо галузь, в якій існує лише два про­давці, — дуополію. Дуополія — це окремий найпростіший випа­док олігополії. Статичний аналіз взаємовідносин двох фірм за умов дуополії запропонував у 1838 р. французький математик, економіст і філософ Антуан Огюстен Курно (1801—1877). Він виходив з того, що обидві фірми (А і Б) виробляють однорідний

товар. Фірма відома крива ринкового попиту, і вони приймають рішення щодо виробництва одночасно, самостійно і незалежно одна від одної. Кожна з фірм приймає випуск конкурента постій­ним, продавці не можуть мати точної інформації про свої помил­ки (діють «з зав'язаними очима»). При цьому можливі різні варі­анти.

Припустимо, що одна з фірм (наприклад, Б) приймає рішення припинити виробництво. Тоді ринковий попит повністю забезпе­чується випуском фірми А. її крива попиту повністю збігається з кривою ринкового попиту О1(0) (рис. 10.1). При виборі обсягу виробництва, який максимізує прибуток, фірма А вирішує вироб­ляти 120 одиниць товару, оскільки саме за цих умов граничний дохід Мі?1(0) дорівнює граничним витратам МС. Якщо ж фірма Б вироблятиме 40 одиниць, то фірма А відреагує на це зміщенням кривої попиту до 01(40), а її виробництво скоротиться до 40 (са­ме у цьому разі Мі?1(40) = МС1). Відповідно, коли фірма Б вироб­ляє 60 одиниць, фірма А зменшить свій випуск до 20 одиниць, а коли фірма Б розширить виробництво до 120 одиниць, фірма А взагалі зупинить своє виробництво. Позначаючи на графіку (рис. 10.2), як змінюється випуск фірма А залежно від зміни ви­

пуску фірмою Б, отримаємо криву реакції фірми А — ))А ())б). Аналогічний аналіз можна здійснити щодо фірми Б, отримавши в результаті ще одну криву реакції — )Б ()а). Перетин кривих реа­гування цих двох фірм (точка Е) показує рівновагу Курно: кож­на фірма правильно визначає поведінку конкурента і приймає оп­тимальне для себе рішення, жодна з фірм не має стимулу змінити свій обсяг виробництва.

Таким чином, за умов рівноваги кожен з дуополістів Курно забезпечує своєю продукцією третину ринкового попиту при єдиній ціні. Забезпечуючи спільно дві третини ринкового попиту, кожен дуополіст забезпечує максимум свого, але не галузевого прибутку.

Олігополія — це ринкова структура, для якої характерно присутність незначної кількості фірм на ринку, кожна з яких володіє значною часткою ринку. Характерні риси олігополії:

1.         Усього кілька підприємств постачають продукцію на весь ринок. При цьому олігополісти можуть бути двох типів: виробники стандартизованої (однорідної) про-дукції (виробництво промислових продуктів: сталь, алюміній, цинк тощо) і виробни-ки диференційованої продукції (виробництво споживчих товарів: автомобілі, пиво, сигарети тощо). Зазвичай на олігополістичнних ринках панує від двох до десяти під-приємств.

2.         Принаймні, деякі підприємства в олігополістичній галузі мають великі ринкові частки, тобто мають здатність впливати на ціну товару (послуги), варіюючи його на-явністю на ринку. Отже, олігополісти є підприємствами, «що диктують ціну».

3.         Підприємства в галузі усвідомлюють свою взаємозалежність. Всі продавці на олігополістичних ринках знають, що коли вони або їхні суперники змінять ціни або обсяг продажів, то наслідки позначаться на прибутках всіх підприємств. Передбача-ється, що кожне підприємство в галузі визнає, що зміна його стратегії на ринку ви-кличе реакцію конкуруючих продавців. Можлива відповідна реакція конкурентів є основним чинником, що визначає рішення підприємства. Реакція, яку окремі продав-ці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу на олігополістичних ринках.

4.         Є істотні бар’єри для вступу в галузь. Основними з них є: економічні (ефект масштабу), фінансові (величезні видатки на рекламу), юридичні (патенти і ліцензії), ринкові (власність на сировину). Найбільш значним з них є ефект масштабу. При-чиною виникнення олігополії є переваги великого підприємства над малим, що дає можливість знизити собівартість продукції. В результаті поглинання великими фір-мами менших відбувається конкуренція на ринку, тобто на ньому функціонує декіль-ка підприємств. Це дає можливість їм отримувати великі прибутки. Для входження в ринок даного товару необхідні великі капіталовкладення, що створюють природні перепони для входження ринок.

Поведінка фірми при олігополії визначається 2-ма протилежними тенденціями:

—        за таємної змови виробників встановлюється договірна висока ціна, що дає можливість олігополістам отримувати стабільні надприбутки.

—        існує постійне бажання порушити дану угоду і збільшити свої прибутки за ра-хунок конкурентів шляхом зниження ціни та збільшення обсягів продажу.

Протиріччя між цими тенденціями носить назву дилеми олігополіста.

Основою взаємовідносин при олігополії виступає змова підприємств — це явна, таємна або мовчазна угода між підприємствами відносно ціни та обсягів продажу.

Природна олігополія існує, коли кілька підприємств можуть постачати про-дукцію для всього ринку за менших довгострокових середніх витратах, ніж були б у безлічі підприємств. До такого роду олігополій часто відносять нафтопереробку,

Частина ІІ. Мікроекономіка

виплавку стали, виробництво пива й інших алкогольних напоїв. У цілому ж існуван-ня природної олігополії є предметом суперечок економістів.

Отже, особливість олігополії, як особливої ринкової структури, полягає у вза-ємозалежності поведінки продавців. До того ж, на відміну від монополіста і конку-рентного продавця, олігополіст не може розглядати криву попиту на свою продукцію як задану і використовувати при визначенні найкращого випуску відому умову рів-новаги, що полягає в рівності граничного доходу (що залежить від кривої попиту) і граничних витрат. Тому для опису поведінки олігополіста застосовують спеціальні моделі олігополії, що розрізняються припущеннями про характер поведінки конку-рентів на ринку.