Причини виникнення та суть товарного виробництва

Витіснення натурального господарства відбувається на основі товарообміну окремих суб’єктів шляхом поглибленняспеціалізації праці, що означало спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продуктів або на певній виробничій діяльності. Таким чином, матеріальною основою виникнення відносин обміну їх речовим змістом єсуспільний поділ праці. Спеціалізація праці на виготовленні окремих продуктів або на окремих трудових операціях робила необхідним обмін між спеціалізованими виробниками.

Людство знає три великих суспільних поділи праці. Перший відбувався багато тисяч років тому. Це було відокремлення скотарських племен від землеробських. Другий великий суспільний поділ праці - відокремлення ремесла від сільського господарства. Третій суспільний поділ праці полягав у виділенні класу купців. Він свідчить про уже розвинений обмін товарами, якщо на ньому спеціалізується цілий клас людей. Сучасна економічна теорія виділяє четвертий великий суспільний поділ праці, який відбувся в розвинутих країнах світу в XX ст. Це - відокремлення нематеріального виробництва (науки, освіти, охорони здоров’я тощо) від матеріального, внаслідок чого посилилася тенденція до розширення товарного виробництва.

Суспільний поділ праці зумовлюється дією закону економії робочого часу, і веде до зростання продуктивності праці, збільшення обсягу виробленого продукту. Зростання продуктивності праці робить вигідним обмін товарів, тобто економія робочого часу виступає рушійною силою розвитку товарного виробництва. На грунті суспільного поділу праці виникають економічні відносини не лише в сфері безпосереднього виробництва, але й у сфері обміну продуктами праці, які стають товарами. Суспільний поділ праці і обмін продуктами - два взаємозв’язані і взаємообумовлені процеси. Але сам суспільний поділ праці не народжує товарних відносин, виникнення товарних відносин зумовлено соціально-економічною відокремленістю виробників, яка виступає у формі приватної власності на засоби виробництва. Головною рисою відокремленості виробників є забезпечення прямого зв’язку, залежності рівня споживання від рівня виробництва, що стимулює розкриття фізичних і духовних можливостей людини і забезпечує соціально-економічний прогрес суспільства.

За умов суспільного поділу праці економічна відокремленість надає обмінові нового характеру - він здійснюється на основі врахування витрат праці виробників. Виникає товарна форма виробництва, з’являються товарні відносини між виробниками.

Таким чином, суспільний поділ праці, за якого відбувається спеціалізація виробництва, є необхідною умовою виникнення товарного виробництва. Безпосередньою причиною цього є економічне відокремлення виробників як власників засобів виробництва і виробленого продукту.

Товарне виробництво - це така форма організації суспільного виробництва, при якій економічні відносини між відокремленими виробниками виявляються через купівлю-продаж на ринку продуктів їх праці - товарів. Звідси випливають основні риси товарного виробництва:

- суспільний поділ праці;

- приватна власність на засоби виробництва;

- повна соціально-економічна відокремленість і самостійність виробництва;

- економічні зв’язки між відокремленими виробниками здійснюються через обмін товарів;

- стихійний характер розвитку.

Трудова теорія вартості.

Ця теорія була першою з різноманітних теорій і концепцій вартості. Згідно з нею основу та величину вартості товарів і послуг формують витрати суспільно необхідної праці на їх виробництво. Найґрунтовніше теорія була осмислена К. Марксом, її підтримували А. Сміт та англійський економіст Джон Кейнс (1883—1946). Але Маркс допустив недоліки при з'ясуванні субстанції вартості та її величини:

— обмежив принцип всезагальності праці, абстрактної праці як вартісно-утворюючого фактора, поширивши її лише на працю найманих робітників (не охопив діяльність підприємців-капіталістів, їх управлінську і організаторську працю);

— єдиним вартісноутворюючим фактором називав абстрактну працю, кількість суспільно необхідної праці, не дотримуючись принципу всезагальності праці, за яким вартісноутворюючим фактором повинна стати якість корисної праці, втіленої в якості виготовлених товарів, у корисному ефекті споживчих вартостей, а отже, в результативності праці, яка є однією з основ суспільної корисності товарів. За такого підходу товар перетворюється із суперечності на тотожність споживчої вартості і вартості, а споживча вартість — на споживчу матеріально-речову основу вартості (аналогічно з абстрактною і конкретною працею як основами відповідних сторін товару). Такий підхід дає змогу синтезувати і обґрунтувати позитивні аспекти трудової теорії вартості і концепції граничної корисності. Водночас це не означає, що джерелом вартості є перенесена конкретною працею вартість засобів виробництва. Конкретна праця виконує різні функції, а перенесення вартості на новостворений продукт лише одна з них.

Д. Рікардо зазначав, що "корисність не є мірою мінової вартості, хоча вона абсолютно істотна для останньої", що свідчить про опосередкованість дії цього фактора у процесі формування вартості, а автори концепції граничної корисності вважали корисність безпосереднім єдиним вартісноутворюючим фактором. Маркс, досліджуючи роль споживчої вартості в економічній системі, єдиним вартісноутворюючим фактором називав абстрактну суспільно необхідну працю (працю взагалі), а не конкретну працю і не сформовану нею корисність. Насправді вартісноутворюючим фактором є не відокремлена абстрактна праця в інтерпретації К. Маркса і не корисність (споживча вартість і конкретна праця, що її створює) в інтерпретації авторів концепції граничної корисності, а їх синтез, при якому діалектично зняті вартісноутворюючі фактори обох видів праці та інші сторони, функції тощо за визначальної ролі суспільно необхідної праці. Таку синтезовану єдність доцільно назвати поняттям "узагальнююча праця". У ній вартість вимірюється суспільно необхідним часом на створення товару (опосередковано через мінову вартість) і його суспільною корисністю (опосередковано через суб'єктивну оцінку окремим споживачем), суспільною (об'єктивною) оцінкою суспільства (через механізм попиту і пропозиції). Це не суперечить ідеї, що єдиним джерелом вартості є праця, оскільки корисність товарів створюється працею, насамперед якісно складною.