5. Характеристика клініко-педагогічної класифікації мовленневих порушень

Порушення мовлення мають різнобічний характер залежно від їх ступеня, локалізації функції та ступеня її ураження, що виникають під дією провідної вади.

Мовленнєві дефекти довгий час залишалися предметом вивчення дисциплін медико-біологічного циклу, найбільшого поширення набула клініко-педагогічна класифікація мовленнєвих порушень (М. Хватцев, Ф. Рау, О. правді на, С. Ляпідевський, Б. Гріншпун). Виділяють різні форми (види) мовленнєвою патології, кожна з яких має свою етіологію, патогенез, симптоматику і динаміку проявів.

В клініко-педагогічній класифікації провідна роль відводиться психолого-лінвістичним критеріям. Використовуючи їх, картина мовленневого порушення описується в термінах і поняттях, зрозумілих для логопеда і спрямована на ті явища, які повинні стати об'єктом логопедичного впливу.

Клініко педагогічна класифікація:

Порушення усного мовлення

• афонія, дистонія – відсутність або порушення голосу;

• брадилалія – патологічно уповільнений темп мовлення;

• тахілалія – патологічно пришвидшений темп мовлення;

• заїкання – порушення темпоритмічної організації мовлення, зумовлене судомним станом м’язів мовленнєвого апарату;

• дислалія – порушення вимовної сторони мовлення за нормального слуху і збереженої інервації мовленнєвого апарату;

• ринолалія – порушення тембру голосу і звуковимови, зумовлене анатомо-фізірологічними вадами мовленнєвого апарату;

• дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення,, зумовлене недостатньою іннервацією мовленнєвого апарату;

• алалія – відсутність або недорозвинення мовлення в наслідок органічного ураження зон кори головного мозку;

• афазія – повна або часткова втрата мовлення, спричинена локальними ураженнями головного мозку.

Порушення писемного мовлення

• дислексія (алексія) – часткове (повне) порушення процесів читання;

• дисграфія (аграфія) – часткове (повне) специфічне порушення процесів письма.

Для цієї класифікації притаманне поєднання психолого-педагогічних і клінічних критеріїв. Відповідно до особливостей порушення для кожної форми нині розроблені специфічні прийоми корекційно-логопедичної роботи.

6. Характеристика психолого-педагогічної класифікації мовленнєвих порушень.

Псих-пед класифікація мовленнєвих порушень розроблена Лєвіною. Психолого-педагогічна класифікація на відміну від клінічної, насамперед, спрямована на виявлення мовленнєвої симптоматики (симптомологічний рівень) на основі психолого-лінгвістичних критеріїв.

На основі психолінгвістичних критеріїв – порушення мовних засобів спілкування і порушення в застосуванні засобів спілкування в процесі мовленнєвої комунікації – вади мовлення поділяється на дві групи.

До першої групи належать такі порушення: фонематичне недорозвинення; фонетико-фонематичне недорозвинення; загальне недорозвинення мовлення.

До другої групи відносять заїкання, за якого основою вади є порушення комунікативної функції мовлення за збереженості мовних засобів спілкування

Псих-пед класифікація відкрила широкі можливості для впровадження в логопедичну практику науково обґрунтованих фронтальних методів корекційного впливу на порушене мовлення й інші психічні функції дітей дошкільного і шкільного віку. Під кутом зору псих-пед класиф найзначнішим є питання про те, як саме компоненти мовленнєвої системи недорозвинені або порушені. Дотримуючись цього підходу, логопед може чітко спланувати напрям корекційного навчання за відповідні категорії мовленнєвого розладу: ЗНМ, ФФНМ, в разі недоліків вимовляння звуків. Кожну групу вад в свою чергу розрізняють за формою порушення і ступенем її вираженності

№7 Етіологія мовленнєвих порушень.Сучасне розуміння причинності мовленнєвих порушень

Причини мовних порушень- це негативний вплив зовнішніх (екзогенних) і внутрішніх ( ендогенних), а також зовнішні умови внутрішнього середовища.

Виділяють три групи:.

Органічні- це негативний вплив на ЦНС, зовнішня і внутрішня характеристика організму вцілому, в внутрішньо - утробній період та в перші дні життя дитини.

Функціональні-негативний впливи, які викликають соматичне (фізіологічне) ослаблення організму, порушення процесів збудження та гальмування.

Соціально-психологічні-негативні впливи навколишнього середовища.

Органічні	Функціональні	Соціально-психологічні
- перенесення вагітною жінкою інфекційних хвороб; - алкоголь,наркотики; - перенесення венеричних хвороб(сифіліс,гонорея); - травми,удари під час вагітності; - спадкові фактори; - токсикози; - несумісність крові за резус фактором; - асфіксія; - родові травми; - крово-виливи в мозг внаслідок родових травм.	- перенесення дитиною важких хвороб; - рахіт; - недоношені діти; - внутрішньо - утробна недозрілість; - хвороби внутрішніх органів і систем; - порушення обміну речовин; - підвищена нервова збудливість і нервово-психічна розторможеність.	- стреси; - обмеженні контакти з дитиною; - недостатність позитивних емоцій під час контакту; - переживання у зв’язку з тривалою розлукою; - тривала психо травмуючи ситуація; - тривале шумне оточення; - дефективне мовне оточення; - недбале відношення до дітей; - неправильне виховання; - складна адаптація до навколишніх умов.