30 Стерта дизартрія. Загальна характеристика мінімальних проявів дизартрії

Легка («стерта») дизартрія найчастіше діагностується після 5 років. Ранній мовленнєвий розвиток у значної частини дітей з легкими проявами дизартрії незначно сповільнено. Дитина з раннім церебральним (мозковим) ураженням до 4-5 років втрачає велику частину симптоматики, але може залишатися стійке порушення звуковимови і просодики.

Перші слова з'являються до 1 року, фразова мова формується до 2 - 3 років. При цьому досить довго мова дітей залишається нерозбірливою, неясною, зрозумілою тільки батькам. Таким чином, до 3 - 4 років фонетична сторона мови (виразність мови) у дошкільників зі стертою формою дизартрії залишається несформованою.

Діти зі «стертою» дизартрією більшість ізольованих звуків можуть вимовляти правильно, але в мовному потоці слабо автоматизують їх (поставлений звук може не використовуватися в мові). Артикуляційні рухи можуть порушуватися своєрідно: при обмеженні рухів язика і губ, спостерігається неточність і нерозмірність виконання довільних рухів і недостатність їх сили.

31. Загальна характеристика псевдобульбарної дизартрії

Дизартрія (від грецьких слів: dys - заперечення і arthroo - розбірливо вимовляти) - порушення вимовної сторони мовлення, зумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату. Язик, губи, піднебіння, голосові зв’язки, діафрагма не можуть рухатися в повному обсязі. Причиною нерухомості є парез (грец. paresis - зменшення сили або амплітуди рухів, обумовлене порушенням іннервації м’язів артикуляційного апарату). Таким чином, дизартрія - симптом органічного ураження ЦНС головного мозку, тих його відділів, які складають мовленнєво-рухову зону. Це важкий розлад всієї мовленнєвої діяльності. Передусім страждає мовленнєва моторика, всі складові мовленнєво-рухового акта. При дизартрії порушується не тільки звуковимова (практично всіх груп звуків), але страждає і вся просодична організація мовленнєвого акту, так звана мовленнєва просодика, що включає голос, інтонацію, темп, ритм, а також інтонаційно-ритмічна сторону та емоційне забарвлення мовлення. Загальними проявами розладів при дизартрії є: псевдобульбарний синдром, що виражається в порушенні дихання, ковтання, голосоутворення, обмеженої рухливості всього артикуляційного апарату, насамперед язика і губ; дистонія - непостійний, мінливий тонус; синкінезії, тобто додаткові, мимовільні рухи. Виділяють бульбарную, псевдобульбарную, підкоркову (экстрапірамідную, гіперкінетичну), коркову, мозочокову і так звані «стерті» форми дизартрії. Псевдобульбарна дизартрія (від грецького pseudes - помилковий) - форма дизартрії, що виникає при двосторонньому ураженні рухових корково-ядерних шляхів, що йдуть від кори головного мозку до ядер черепних нервів стовбура. Розрізняють три форми псевдобульбарной дизартрії: спастичну (тобто спазматичну); паретичну (паретичность - нерухомість м’язів); змішану (спастико-паретическую). Спастична форма псевдобульбарной дизартрії. Характерними ознаками спастичної форми є: напруженість дихальних м’язів - гіперкінезія гортані; спастичний парез мовлення; напруженість губних м’язів; порушення тонусу м’якого піднебіння. Все це робить мовлення монотонним, з назальним відтінком. Насилу утримується артикуляційна поза, спостерігається утруднене перемикання пози. Спостерігається тривалий латентний період між диханням, голосоутворенням і артикулюванням. Спостерігається беззвучна артикуляція. Відсутність тривалого спокою у мовленнєвій мускулатурі, напружена посмішка, спазми губи, обмежені рухи язика. Порушені смоктальні, ковтальні рухи. У дитини може бути відсутнім перший крик, дихання слабо виражене, аритмічне. Видих короткий і легкий. Іноді спостерігається мовлення на вдиху. Мовленнєва фонація: голос слабкий, тихий, невичерпний. Темп мовлення може бути швидким, але постійного ритму не спостерігається. Загальна розбірливість мовлення низька, насамперед залежить від сили голосу. Фонемні (смислові) властивості звуку сохранны. Паретична форма псевдобульбарной дизартрії. Паретична форма псевдобульбарной дизартрії найчастіше спостерігається при гіпотонії всієї скелетної і мовленнєвої мускулатури. Але в довільному русі тонус може наростати. Спостерігається паретичність язика, губ і м’якого піднебіння. Ускладнене переключення пози, тобто переключення з одного руху на інший. Відзначається асинхронність дихання і руху артикуляційного апарату. Нерідко рясна салівація (слинотеча) і оральна синкінезія в русі. Мовленнєве дихання: вдих - короткий, неповноцінний; видих - слабкий. Голос може бути голосним, дзвінким, але швидко втомлюваним. У промові голос слабкий, тихий, з носовим відтінком, глухий, монотонний. Акт їжі при паретичному варіанті можливий, але порушений по темпу. Порушена координація жувальних рухів.

Змішана форма псевдобульбарной дизартрії. Змішана форма псевдобульбарной дизартрії зустрічається найчастіше. Також називається спастико-паретичним варіантом або спастико-паретичним синдромом. При цьому одна група м’язів може мати підвищений тонус, наприклад, підвищений тонус м’язів щік, губ, язик може бути розпластаний.