22. Особливості мовленнєвого розвитку дітей із відкритою органічною ринолалією

Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого аппарату. При ринолалії артикуляція звукі відрізняється від норми. В залежності від характеру порушення функції піднебінно-глоточного зімкнення виділяють різні форми ринолалії: відкриту, закриту та змішану.

Відкрита ринолалія – це порушення як звуковимовної, так і фонаційної сторони мовлення.

Відкрита ринолалія може бути органічною та функціональною. Органічна ринолалія буває вродженою (розщелина м'якого та твердого піднебіння) та набутою (утворюється при травмі ротової та носової порожнини або в результаті набутого паралічу м'якого піднебіння).

Для нормальної фонації характерна наявність затвору між ротовою та носовою порожнинами, коли голосова вібрація проходить тільки через ротову порожнину. Якщо ж між ротовою та носовою порожниною розподіл неповний, тоді вібруючий звук проходить також і в носову порожнину. В результаті порушення перепони між ротовою та носовою порожниною збільшується голосовий резонанс. При цьому змінюється тембр звуків, особливо голосних. Найбільш помітно змінюється тембр голосних звуків і та у, при артикуляції яких ротова порожнина більш вузька. Менш назально звучать голосні звуки е та о, ще менше порушений голосний а. Крім тембру голосних звуків, при відкритій ринолалії порушується тембр деяких приголосних. При вимові шиплячих звуків та фрикативних ф, в, х додається хриплуватий звук, що виникає у носовій порожнині. Вибухові звуки п, б, д, т, к, г, а також сонори л та р звучать неясно, тому що у ротовій порожнині не може утворитися повітряний тиск, необхідний для їх чіткої вимови.

23. Первинні та вторинні вади в структурі дефекту при ринолалії.

Первинні дефекти:

1. Стан артикуляційного апарату: - гіперфункція коріня язика (активізований корінь язика, кінчик мало рухомий). Страждає диференціація рухів, уповільнений темп, труднощі в утримані артикуляційної пози.

2. Аномалії в будові та рухливості верхньої губи (деформація губи, післяопераційні рубці, відсутність чутливості, в’ялість губної артикуляції, порушена вимова губно-губних і губно-зубних приголосних)

3. Розлад в роботі м’язів м’якого піднебіння.

4. Порушення взаємодії в роботі всіх мязів.

Вторинні дефекти:

1. Відхилення у фонематичному сприйманні.

2. Порушення формування лексико-граматичної сторони мовлення.

3. Спостерігається як вторинний дефект дизартрія, ЗПР в наслідок порушення слухової функції та в наслідок психічного інфантилізму, можуть спостерігатися розлади інтелектуальної діяльності.

№ 28 Особливості обстеження дітей з ринолалією

Обстеження дітей із ринолалією проводиться комплексно логопедом і лікарями різних спеціальностей і дотримується ряд загальних цілей і задач. Зупинимося на задачах логопедичного обстеження. Перш за все, необхідно уявити загальну картину порушення мовлення, виділити первинний дефект і вторинне порушення. У карті фіксуються наступні дані:

1) вік батьків;

2) від якої вагітності дитина,

3) не приймалися міри для ліквідації цієї вагітності;

4) протікання вагітності.

5) пологи, їх характер(стрімкі, недоношеність, причини їх);

6) стан дитини при народженні(за шкалою Апгар);

7) ранній розвиток дитини:

- яке годування,коли почав тримати головку,які були захворювання на першому році життя?

8) розвиток мовлення.(Коли з’явився лепет, гуління, перші слова? Коли з’явилося фразове мовлення?Чи знає дитина віршики і казки? Які є труднощі розвитку мовлення дитини і як вона до цього ставиться?);

9) психічні особливості дитини

10)обстежуються навички самообслуговування (чи може самостійно вдягтися, їсти, як саме їсть дитина);

11)лікування дитини

Всі відомості фіксуються в картці обстеження:

1.Будова і рухомість артикуляційного апарату.

Відмічається наявність асиметрій обличчя і носо-губних складок при закритому роті, уточнюється її характер при відведенні кутиків рота в сторони і при закриванні рота. Відмічається форма губ і їх активність, наявність швів на губі. Цю частину обстеження краще проводити разом із лікарем.

Перевіряється стан зубно-щелепної системи. Одночасно оглядається м’яке піднебіння, положення і форма язика, щелепи і рухомість нижньої щелепи. Рухомість м’якого піднебіння або його фрагментів(до операції) спостерігається при вимові голосного звука [а]. В цей момент можна побачити під слизисту(субмукозну) розщілину. При субмукозній розщілині м’яке піднебіння западає і утворює характерний трикутник. Підслизисту розщілину можна виявити також при пальпації м'якого піднебіння

Рухомість язика перевіряється при виконанні дитиною певних рухів, наприклад, часте висовування язика, відведення його в бік, піднімання вгору, переміщення кінчика за нижні різці; перевіряється вміння дитиною цокати язиком. Фіксується доступність і характер виконання рухів.

2. Тип і характер фізіологічного і мовленнєвого дихання(верхньоключичне або діафрагмальне; частота дихання, його ритмічність і сила). В картці обстеження пишеться причина порушення дихання.

3. Особливості голосу дитини. Його характер під час мовлення(крикливий, хриплий і т.д.).

4. Загальний характер дії мовленнєвого апарату в процесі мовлення (особливості читання віршів). Тут важливо відмітити чи добре дитина відкриває рот, виразна його артикуляція під час мовлення; відмічається активність губ в мовленнєвому процесі, активність язика, щік, м'язів лоба, наявність синкинезій.

5. Досліджується звуковимови. Обстеження починається із голосних і проходить в наступному порядку: а, е, о, и, у, я, є, ю, й.

Фіксуємо в картці обстеження положення язика при відтворенні кожного звука, наявність синкинезій лицевих і мімічних м’язів і крил носа під час артикуляції.

6. Обстежуємо артикуляцію приголосних звуків, при цьому спочатку відмічається вимова звука по типу: афа, ава і т.д. (положення приголосного між двома голосними допомагає спостерігати, які рухи виконує язик, а потім фіксується вимова ізольованих звуків, щоб краще прослідкувати, які мімічні м’язи приймають участь в реалізації заданої артикуляції і наскільки активні в цей час крила носу).

7. Дослідження розгорнутого мовлення: наявність у дитини розгорнутого мовлення і використання її, здійснення процесу комунікації(з допомогою окремих слів або фраз); вміння дитини користуватися діалогічним мовленням і відповідати на запитання. При характеристиці розгорнутого мовлення необхідно зупинитися на особливостях розвитку лексико-граматичної сторони мовлення і володіння контекстним мовленням. Ця частина дослідження важлива для характеристики ступеня загального мовленнєвого недорозвитку, яке може ускладнити ринолалію.

8. Дослідження слуху. У випадках скарг на стан слуху і при утрудненні виявленні його стану власними засобами логопед повинен направити дитину на спеціальне дослідження(аудіограму).

9. Дослідження стану психічних функцій(із участю психотерапевта або психолога): увага, пам'ять, мислення, емоційно-вольова сфера.