Урок аналізу контрольного твору, творчої роботи

Вступне слово вчителя, оголошення мети та завдань.

Загальна характеристика якості виконаних твор­чих робіт. Ознайомлення з найкращими роботами чи фраг­ментами з них. Колективний, груповий та індивідуальний аналіз допущених недоліків і помилок із використанням «кодованої» таблиці. Лінгвістичний практикум — вправи та завдання на подолання виявлених помилок.

Самоаналіз та саморедагування творчих робіт.

Визначення особистісно зорієнтованих домашніх завдань.

Граматично-лексично-стилістичні вправи за помилками попередніх творів.

Інструктаж-консультація нагадування про тексти, словники, літературознавчі та інші посібники, потрібні на уроці написання твору;

відповіді на запитання учнів;

поради вчителя щодо тематики (обов'язковий розподіл тем, теми на вибір, окремі теми для кожного) і термінів написання твору.

10. УРОК АНАЛІЗУ ПИСЬМОВИХ РОБІТ

Зошити для навчальних класних і домашніх робіт з української мови перевіряють двічі на місяць. Урок аналізу письмових робіт.

Основна дидактична мета: корекція знань і вмінь на основі аналізу допущених помилок.

Основні структурні компоненти:

а) узагальнена характеристика якості виконання робіт;

б) аналіз допущених помилок;

в) робота над усуненням виявлених прогалин у знаннях і уміннях.

11. МЕТОДИКА ОЗНАЙОМЛЕННЯ УЧНІВ ЗІ СТИЛЯМИ МОВЛЕННЯ, ФОРМУВАННЯ СТИЛІСТИЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК. ВИДИ ВПРАВ ЗІ СТИЛІСТИКИ. Опрацювання стилів мовлення у 5-7 класах

Ознайомлення учнів зі стилями мовлення відбувається в 5-7 класах під час вивчення розділу "Текст". Уведення поняття "стиль мовлення" в шкільну програму на початку систематичного курсу української мови позитивно впливає на стилістичну роботу, оскільки дозволяє точніше визначити її зміст, обсяг, наблизити шкільну стилістику до наукової, де це поняття є центральним.

Основне завдання роботи зі стилістики в 5-7 класах - ознайомити учнів зі стилями мовлення та їх основними рисами, навчити розрізняти стильові різновиди тексту, формувати навички доцільного використання лексичних, словотворчих і граматичних одиниць у всіх стилях. Ця робота проводиться як на аспектних уроках, так і на уроках розвитку зв'язного мовлення (як складова частина багатоаспектної мовленнєвої діяльності школярів), і під час засвоєння програмового матеріалу в процесі спостереження над функціюванням мовних засобів у текстах окремих стилів.

При виділенні стилів мовлення виявляється велика кількість різновидів, що охоплюють мовний матеріал від "високих", книжних елементів до "низьких", просторічних. Різні підходи до класифікації стилів свідчать про багатогранність стилістики як науки, широкий діапазон її практичного застосування. Сукупність стильових різновидів української мови характеризує високий рівень її розвитку.

Кожний стиль мовлення має певний ступінь поширення в мові, сферу використання мовцями. Щоб мати уявлення про той чи інший стиль мовлення, треба знати, яку сферу людської діяльності він обслуговує і як пов'язаний з іншими стилями. Більшість дослідників дотримується виділення п'яти основних стилів мовлення: наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, розмовного і художнього. Оскільки шкільна програма передбачає ознайомлення з особливостями саме цих стилів мовлення, то така класифікація найбільш прийнятна в роботі зі стилістики на уроках мови (частково й на уроках літератури).

Робота над кожним стилем вимагає відповідної послідовності: 1) з'ясування ситуації спілкування, в якій може реалізуватися конкретний стиль; 2) добір теми висловлювання відповідно до стилю;3) розкриття мовних ознак стилю.

З урахуванням особливостей кожного із стилів мовлення конструюється система роботи зі стилістики. До її змісту включаються не тільки теоретичні поняття, але й уміння і навички, що повинні сформуватися в учнів під час засвоєння відомостей про стилі мовлення, методично правильного використання методів і прийомів роботи, різних видів стилістичних завдань.

Вивчаючи стилістику та її норми, учні середньої школи одержують знання про основні стилі мовлення, вчаться їх диференціювати, користуватися засобами виразності у кожному із стилів, а також володіти усіма стилістичними засобами української мови. Формування стилістичних умінь і навичок можливе в процес систематичного опрацювання стилів мовлення та їх ознак на уроках української мови в 5-7 і спрямування вивчення мовних явищ у функціонально-стилістичному аспекті в наступних класах.

Чинна програма з української мови для 5-7 класів передбачає засвоєння учнями літературної норми, що характеризує кожний із стилів. Робота зі стилістики ґрунтується на знаннях учнів про текст, його структуру, типи і жанри мовлення. Вивчення й аналіз структури текстів відкриває широкі можливості для удосконалення зв'язного мовлення учнів, розвиває здібності й навички цілісного стилістичного аналізу тексту. Стилістика забезпечує мінімум наукових знань, необхідних для формування умінь і навичок зв'язного мовлення. Тому значна робота над стилями мовлення, їх структурою, ознаками проводиться на уроках зв'язного мовлення. Однак вона буде повнішою і кориснішою, якщо проводитиметься в процесі вивчення усіх розділів шкільного курсу.

Робота зі стилістики в 5-7 класах розпочинається вивченням стилів мовлення. Виникає питання: якого змісту повинні бути заняття зі стилістики під час опрацювання кожного розділу? Відповідь на це питання можна одержати, виходячи із завдань стилістики, з того обсягу мовних явищ, які вона охоплює. Оскільки основними принципами вивчення стилістики є ознайомлення учнів зі стилями мовлення, їх ознаками, з явищами мовної експресії, емоційного забарвлення і багатством лексичної та граматичної синонімії, вироблення навичок володіння стилістичним багатством української мови, то робота зі стилістики повинна охоплювати насамперед ці питання. Мета занять із стилістики буде виражатися в тому, щоб учні засвоїли ті закономірності, якими керується мовець, коли вибирає необхідні мовні засоби для висловлення думки в певній ситуації.

Для методично правильної організації роботи зі стилістики важливе значення мають не тільки зміст теоретичного матеріалу, але й час і місце опрацювання його на уроці. Сучасна методика української мови не пропонує чітких і стабільних меж для цього.

Справді, робота з стилістики на уроках мови і літератури в школі настільки багатогранна, що втиснути її в якісь межі неможливо. Вона повинна пронизувати вивчення всіх розділів шкільного курсу мови. Заняття зі стилістики мають стати невід'ємною частиною роботи з розвитку мовлення. Але проводити їх треба не стихійно, а систематично. Місцем таких занять будуть усі уроки, пов'язані з вивченням лексичного і граматичного матеріалу, що має чітко виражені стилістичні особливості, та уроки зв'язного мовлення.

Це твердження цілком логічно випливає з принципу науковості, на основі якого здійснюється внутрішньо-предметний зв'язок, та дотримання принципу функціонально-стилістичного спрямування у вивченні мови.

Засвоєння стилів мовлення вимагає певної послідовності в з'ясуванні їх суті, функцій та ознак. Починаємо цю роботу з визначення теми висловлювання, основної думки, далі з'ясовуємо функцію (завдання) кожного стилю і знайомимо з його ознаками. Діти переконуються, що одна і та ж тема може бути виражена різними стилями залежно від мети спілкування.

Працюючи над стилем, слід мати на увазі, що умови спілкування значною мірою впливають на тематику і зміст висловлювань. Кожний стиль має свої актуальні теми. В розмовному стилі ми здебільшого торкаємося побутових тем, у науковому - тем наукових проблем, результатів досліджень, в офіційно-діловому - питань, пов'язаних з документами, службовими стосунками людей. Однак найбільші відмінності в стилях мовлення виражаються через мовну структуру, мовне оформлення кожного.

Одні мовні засоби частіше використовуються в одному стилі, інші - в іншому. Сукупність цих засобів і зумовлює функціональність стилю, становить певну систему. Системність функціонального стилю виявляється в тому, що відбір мовних засобів - лексичних, морфологічних, синтаксичних - зумовлюється провідними стильовими рисами, котрі в свою чергу залежать від сфери і завдань спілкування. Відтак на уроках ознайомлення зі стилями треба розкрити їх особливості.

Ознайомлення з усіма стилями мовлення і докладніше з трьома - розмовним, науковим і художнім- відбувається в 5 класі. Уже з першого уроку, де розкриваємо значення мови як найважливішого засобу спілкування, варто ознайомити учнів із стилістичним розшаруванням мови, з різними функціями спілкування, що часто залежать від мети і ситуації мовлення. На наступних уроках звертаємо увагу па різні засоби вираження думок, наприклад, у параграфі підручника та уривку з художнього твору. Найкраще провести цю роботу на матеріалі вправ, що є в підручнику, або спеціально дібраних учителем.

Найбільш важливим у плані засвоєння стилістичних понять є урок, па якому п'ятикласники знайомляться з розмовним, науковим та художнім стилями. Цей урок варто почати повторенням відомостей про мову і мовлення, стилістичні особливості мови.

Краще і глибше засвоїти ознаки стилів учні 5-7 класів зможуть, систематично аналізуючи стилістичні функції виучуваних мовних одиниць.

У зміст роботи зі стилістики включається не лише сукупність теоретичних відомостей про стилі української мови, їх особливості, сфери використання, а й система умінь і павичок, які необхідно сформувати в учнів у процесі засвоєння цього матеріалу.

Питання конкретизації стилістичних умінь, якими учні повинні оволодіти на уроках мови, - одне з центральних у методиці стилістики.

До стилістичних умінь і навичок відносять такі уміння: розпізнавати й правильно оцінювати стилістичні засоби відповідно до умов і сфери використання; добирати синоніми (як стилістичні засоби) з урахуванням мети і завдань спілкування; проводити аналіз тексту певного стилю; компонувати текст у відповідному стилі мовлення; удосконалювати стиль написаного та ін.

Уміння розпізнавати й правильно оцінювати стилістичні засоби формується під час опрацювання мовних одиниць і встановлення стилістичного значення в кожному конкретному випадку. Спочатку діти вчаться розпізнавати стилістичні засоби, а потім оцінювати їх відповідно до умов і сфери використання.

Уміння проводити аналіз тексту певного стилю - одне з важливих стилістичних умінь. Воно вимагає свідомого засвоєння школярами певної системи знань, конче потрібної для встановлення стильової приналежності будь-якого тексту. Формування його спирається на рецептивну діяльність, у результаті якої встановлюється взаємозв'язок між використанням нейтральних і стилістично маркованих мовних засобів, а також здійснюється вплив позамовних чинників на відбір відповідних стилістичних засобів.

Оволодіння умінням здійснювати стилістичний аналіз сприяє осмисленню змістової, жанрово-мовленнєвої і стилістичної структури текстів.

Уміння компонувати текст у відповідному стилі мовлення підпорядковане основній меті вивчення рідної мови в школі - оволодінню мовленням як засобом спілкування. Це одне з найскладніших умінь, оскільки вимагає правильної орієнтації учнів у ситуації спілкування, дотримання стильових обмежень при відборі змісту, мовних і виражальних засобів висловлювання. Продуктивний характер відрізняє його від інших умінь, що сприймаються порівняно з ним як суто навчальні.

Стилістичні вправи - особливий вид завдань, що виконуються учнями в процес засвоєння шкільного курсу української мови. Вони допомагають глибше зрозуміти закономірності розвитку рідної мови, пізнати її красу і багатство і навчитися ним користуватися. Необхідним для цих вправ є неперервне ускладнення завдань, урахування попередніх знань учнів, взаємозв'язок між видами вправ, рівномірне чергування різних видів тощо. Вправи зі стилістики відзначаються своєрідністю. По-перше, вони, як робота з стилістики взагалі, тісно пов'язані з основним програмованим матеріалом і використовуватись ізольовано від нього не можуть. Інакше це призведе до штучності, відриву стилістичних засобів від загальномовних явищ і, нарешті, до порушення принципу систематичності. Не можна, наприклад, розкрити стилістичне багатство української мови, пов'язане з прямим і переносним значенням слів, не пояснивши самої суті явища переносності, як не можна па уроках лексики при вивченні прямого і переносного значення слів не показати його стилістичної функції. Отже, одним із важливих принципів системи вправ із стилістики є органічний зв'язок з тими мовними явищами, на базі яких вони будуються. По-друге, стилістичні вправи якнайтісніше пов'язані з піднесенням загальної мовленнєвої культури, що може бути досягнута лише шляхом використання комплексу вправ, і насамперед стилістичних. При доборі вправ слід ураховувати наявність суттєвих помилок у мовленні учнів. Таким чином, система стилістичних вправ - це струнка, чітко окреслена послідовність розумових дій і операцій, що ґрунтується на поняттях загальномовних явищ, їх стилістичної диференціації і випливає з життєво необхідних потреб удосконалення комунікативних умінь і навичок. Принципи побудови системи стилістичних вправ - це вихідні положення, які відбивають зміст, місце, структуру вправ у процесі їх застосування.

До таких принципів відносимо: 1) змістовність тексту; 2) здійснення міжпредметних зв'язків і порівняння текстів різних стилів; 3) відповідність змісту вправ матеріалові програмових розділів; 4) перспективність, наступність і систематичність вправ; 5) диференційований підхід до знань учнів у доборі вправ; 6) підпорядкування змісту вправ роботі над типовими помилками в мовленні учнів; 7) добір видів вправ залежно від методів та прийомів їх реалізації.

Система стилістичних вправ має ґрунтуватися на єдності і взаємодії всіх перелічених вище принципів.

Головна передумова методично правильної системи вправ полягає в поєднанні навчальної і виховної мсти. Зміст завдань повинен не тільки відбивати основні стилістичні особливості української мови, а й служити важливим засобом виховання духовності й високих моральних якостей учнів. Дотримуючись принципу змістовності вправ, учитель повинен завжди пам'ятати, що: а) тексти вправ ілюструють стилістичне багатство української мови; б) лише та вправа сприяє засвоєнню стилістичних мовних одиниць, зміст якої чітко відбиває ці функції; в) якості стилістично правильного мовлення виробляються на стилістично бездоганних взірцях.

Важливу роль у доборі стилістичних вправ відіграють міжпредметні зв'язки, що виражаються в порівнянні й зіставленні мовних явищ української мови з іншими, використанні текстів художньої літератури, підручників історії, географії тощо.

Урахування принципу відповідності і співвідносності вправ зі стилістики змістові виучуваного матеріалу з мови в 5-9 класах необхідне. Засвоєння мовних явищ - складний процес, який передбачає ряд розумових комбінації, спрямованих на практичне володіння знаннями. Стилістичні вправи повинні бути тісно пов'язані з вправами з орфографії, пунктуації, відображати лексичні, фонетичні та граматичні явища мови.

Ефективність вправ із стилістики залежить від знань і умінь учнів, одержаних у молодших класах, тобто від урахування принципу перспективності і наступності.

Спираючись на принцип перспективності, наступності та систематичності при доборі стилістичних вправ, потрібно врахувати: а) зміст і обсяг питань із стилістика і в програмі 1-4 класів; б) повторюваність окремих програмових тем у 5-9 класах; в) зміст мовленнєвої змістової лінії у кожному класі.

Для вправ зі стилістики певне значення має диференційований підхід до окремих класів і навіть учнів.

Під час роботи зі стилістики диференціація знань і вмінь учнів так само необхідна, як при вироблені орфографічних чи пунктуаційних навичок. Складність роботи вчителя при цьому виявляється у необхідності фіксації стилістичних помилок з метою урахування їх при доборі вправ. Диференційований підхід виявляється також у варіантності вправ залежно від умов роботи школи, класу. Так, для менш підготовлених варто пропонувати вправи з полегшеним завданням, а для сильніших - важчий варіант.

У вправах з стилістики необхідно врахувати типові помилки, допущені в самостійних роботах.

До системи вправ необхідно ввести завдання на редагування текстів, добір потрібного слова чи словосполучення, аналіз певного стилю тощо.

Стилістичні завдання повинні будуватися на основі тих методів і прийомів, як виявилися найефективнішими в опрацюванні стилів мовлення та їх ознак. Отже вправи зі стилістики, дібрані за переліченими вище принципами, сприяють засвоєнню стилістичного багатства української мови, виробленню навичок стилістичної вправності і піднесенню загальної мовної культури.

Тому стилістичні вправи діляться на лексико-стилістичні, фонетико-стилістичні та граматико-стилістичні. Безперечно, кожен з цих видів завдань є домінуючим при вивченні відповідного розділу програми, але всі групи вправ широко використовуються протягом опрацювання шкільного курсу мови.

Можна виділити такі три групи вправ:

Супровідні вправи, тобто вправи, що доповнюють, деталізують виучувану лексичну, фонетичну або граматичну тему зі стилістичного боку й служать джерелом інформації.

Спеціальні вправи, які розкривають конкретні стилістичні ознаки мовних явищ і виконуються під час вивчення суто стилістичних тем.

Вправи на закріплення і поглиблення знань і навичок, або тренувальні вправи.

Супровідні вправи - найпоширеніший вид роботи із стилістики, оскільки саме за допомогою їх розкриваються стилістичні особливості тих чи інших мовних явищ, з'ясовуються ознаки стилів. Вправи цього типу мають місце на кожному уроці вивчення нового матеріалу, за винятком тих тем, які не пов'язані зі стилістикою.