Данілова т.М. Виділила наступні типи спрямованості особистості:

Екзистенціальний тип спрямованості — схильні до боротьби, що проявляється іноді у суперечках, начитані, самодостатні, відкриті, самовпевнені.

Гуманістичний тип — особи з високим рівнем емоційних контактів у міжособистісних стосунках, бажанням бути успішним у своїй професійній діяльності, швидко вигорають, можуть бути набридливими у допомозі, відкриті, самовпевнені, знають собі ціну, внутрішня конфліктність.

Прагматичний тип спрямованості — такі особи здатні до конструктивного виходу з конфліктних ситуацій, незалежні, бажають знаходити компромісні рішення, зазвичай вираховують масу того, що вкладають і те що отримують;

Егоцентричний тип спрямованості характеризується високим рівнем конфліктності, демонстративності, бажанням звертати увагу на себе, не хоче брати на себе відповідальність, закриті, підвищена самовпевненість, конфліктність, низький рівень самоуправління.

102. Компетентність особистості.

Компетентність — це здатність особистості успішно розв'язувати проблемні ситуації, приймати рішення й нести відповідальність за їх реалізацію у різних галузях людської діяльності.

Ця здатність залежить від: здібностей, інтересу до діяльності та ефективної взаємодії.

Отже, компетентність означає наявність знань про різні аспекти життя людини, наявність інтелектуальних і фізичних навичок, здатність взаємодіяти з іншими людьми в різних ситуаціях (також і в конфліктних), адекватність здійснюваних дій.

Крім цього компетентність — це ситуативна категорія, тому що виражається в готовності до здійснення якої-небудь діяльності в конкретних життєвих ситуаціях.

Прояв компетентності можна оцінити тільки на основі сформованої у людини сукупності умінь та її поведінкових реакцій — на основі компетенцій, які перетворюються в особистісні риси. Так ще Виготський говорив, що сутність інтелектуального виховання полягає в тому, щоб сформувати в індивіда здатність розуміти й генерувати нові думки.

Компетентність включає когнітивний, емоційно — вольовий та комунікативний компоненти.

Види компетентності:

Життєва компетентність - це знання, вміння, життєвий досвід особистості, її життєтворчі здатності, необхідні для розв'язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя. Життєва компетентність передбачає свідоме і несвідоме ставлення до виконання особистістю її життєвих і соціальних ролей, вона пов'язана з самовдосконаленням людини.

Культурна компетентність - рівень адаптованості людини до культуного, комунікаційного, техногенного та ін. сучасного середовища, її вміння орієнтуватися у інформаційному потоці, правильно використовувати отриману інформацію для прийняття рішень. При цьому культурна компетентність включає знання і прийняття національних та загальнолюдських цінностей, які лежать в основі поведінки особистості.

Комунікативна компетентність (Т. Гордон) - уміння вийти з будь-якої ситуації, не загубивши внутрішньої волі і водночас не давши втратити її партнерові по спілкуванню. Таким чином, критерієм компетентності є партнерська позиція в спілкуванні або "на рівних".

Когнітивна компетентність визначає здатність людини розуміти саму себе, тобто усвідомлення власних бажань, цілей та можливостей їх досягнення, нормативів поведінки у суспільстві та завдань, які ставляться перед нею.

Компетентність в емоційно – вольовій сфері несе в собі домінуюче психологічне навантаження у формуванні моралі підлітка, бо в цьому відбувається ставлення особистості до моральних вимог і норм. Компетентність в емоційно – вольовій сфері відкриває особистості ставлення до себе як цінності і до іншого як до самого себе, відкриває цінності переживання, обрії спілкування і почуттів.

Поняття професійна компетентність означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу, володіння знаннями, досвідом у певній галузі. 

Розглянемо основні види компетенцій на яких будується компетентність учня:

• Ціннісно-смислова компетенція, яка пов’язана з ціннісними уявленнями учня, його здатністю до орієнтування в житті, усвідомлення свого місця в ньому, до вибору цільових та смислових установок для своїх дій та вчинків, до прийняття рішень.

• Загальнокультурна компетенція як коло питань, у яких учень має бути добре обізнаним, мати знання та досвід певної діяльності.

• Навчально-пізнавальна компетенція — це самостійна пізнавальна діяльність та відповідна грамотність.

• Інформаційна компетенція, яка пов’язана з формуванням уміння самостійно шукати, аналізувати, відбирати необхідну інформацію, трансформувати, зберігати та транслювати її.

• Комунікативна компетенція, яка містить оволодіння мовами та способами взаємодії з людьми, навички роботи в групі.

• Соціально-трудова компетенція як оволодіння знаннями і досвідом у громадянсько-суспільній діяльності, у соціально-трудовій сфері, у галузі сімейних стосунків, у питаннях економіки і права та в професійному самовизначенні.

Компетенція особистісного самовизначення, яка спрямована на засвоєння способів фізичного, духовного та інтелектуального саморозвитку, емоційну саморегуляцію та самопідтримку.