27. Біхевіоризм.

Біхевіоризм виник після рефлексології. Вважав предметом вивчення психології – поведінку людини. Те, що можна спостерігати. Біхевіоризм широко спирався на біологічну науку, зокрема на фізіологію. Засновник Джон Уотсон. На поч. 20ст. В основу лягли праці досліди Торндайка і Павлова. Поведінка людини трактувалася відповідно до схеми : Стимул-Реакція. Таким чином, біхевіоризм вилучив свідомість із предмету вивчення психології.

Біхевіоризм акцентує увагу на зовн. впливах оточ. середовища.

Уотсон: дослідження – на тваринах (лабіринт зі щурами)

- на людях (немовлята з дитбудинків):

1) немовля лежить на матраці. Коли він різко висмикує матрац з-під дитини, - вона плаче.

2) Така ж реакція дитини на голосний звук.

Висновок: Втрата опори та різкий подразник –перші стимули, які викликають безумовну р-ю страху.

Павлов: дослідження функціонування залоз внутр. секреції у собак. Процес слиновиділення відбувається при будь-яких натяках на їжу. Стимули, на які немає реакції – нейтральні.

Закликає використовувати об’єктивні методи досл. і відкидає суб’єктивні.

Теорія діяльності.

20-30 р.р. 20ст.

Розроблялася радянськими вченими. Основа формування психіки діяльність людини. Згодом це напрям переростає у культурно історичну концепцію – діяльність людини розглядається у культурно-історичному аспекті. Вчені: Виготський, Рубінштейн, Гальперін, Лурія, Леонтьєв, Запорожець.

Радикальний біхевіоризм. Скіннер. Продовжував біологізувати поведінку людини, поняття підкріплення. Заперечував наявність змінною (психіки).

Оперантне научіння: подкрепленное поведение стремится повториться, а поведение неподкрепленное или наказуемое имеет тенденцию не повторяться или подавляться. Концепция подкрепления играет ключевую роль в теории Скиннера.

Необіхевіоризм.

Необхевіористи: Бандура, Мітчелл, Роттер, Берковіц.

Включили в схему стимул-реакція, змінну – психіку людини. (Когнітивний біхевіоризм. Толмен.)

Бандура Альберт. Проблема підліткової агресивності, вплив оточення на агресивність, типи підкріплення поведінки, самопідкріплення. Саморегуляція. Соціальне на учіння.

Джуліан Роттер. Поняття локусу контролю, потреби людини, потенціал потреби та потенціал поведінки.

Вокер Мітчелл. Поведінки визначається не ситуацією, а тим як людина сприймає себе у цій ситуації, мета людини, поняття особистого підпису, когнітивніо-афективні одиниці.

26. Гештальтпсихологія.

Гештальт-психология - (нем. gestalt - форма, образ, структура), одна из основных школ зарубежной психологии первой половины XX в., представители которой исходят из целостности человеческой психики, не сводимой к ее простейшим формам. Гештальтпсихология исследует психическую деятельность субъекта, строящуюся на основе восприятия окружающего мира в виде гештальтов. К этому направлению принадлежат прежде всего М. Вертгеймер, В. Келер, К. Коффка. Они встретились в 1910 году во Франкфурте-на-Майне в Психологическом институте, где Вертгеймер искал экспериментально ответ на вопрос о том, как строится образ восприятия видимых движений, а Келер и Коффка были не только испытуемыми, но и участниками обсуждения результатов опытов. В этих дискуссиях зарождались идеи нового направления психологических исследований. Схема опытов Вертгеймера была проста. Вот один из вариантов. Через две щели вертикальную и отклоненную от нее на 20-30 градусов про пускался с различными интервалами свет. При интервале более 200 миллисекунд два раздражителя воспринимались раздельно, как следующие друг за другом, при интервале менее 30 миллисекунд одновременно; при интервале около 60 миллисекунд возникало восприятие движения. Вертгеймер назвал это восприятие фи-феноменом. Он ввел специальный термин, чтобы выделить уникальность этого явления, его несводимость (вопреки обще принятому в ту эпоху мнению) к сумме ощущений от раздражения сперва одних пунктов сетчатки, а затем других. Сам по себе результат опытов был тривиален. Вертгеймер использовал давно уже изобретенный стробоскоп, позволяющий при вращении с известной скоростью отдельных дискретных изображений создать видимость движения принцип, приведший к созданию кинопроектора. Вертгеймер видел смысл своих опытов в том, что они опровергали господствующую психологическую доктрину: в составе сознания обнаруживались целостные образы, неразложимые на сенсорные .

Главная цель гештальт-подхода : інтеграція фрагментованих частинок особистості.

Для збереження гармонії треба довіритись «мудрості тіла» - прислухатись до потреб організму і не заважати їх реалізації.

Невротик – людина, яка заважає задоволенню своїх потреб, відмовляється від реалізації свого Я, спрямовує всі зусилля на реалізацію Я-концепції, створеної для нього іншими людьми і яку зчасом починає приймати за своє справжнє Я.

Согласно Перлсу, разделение психики и соматики, производимое многими направлениями психологии, произвольно и обманчиво. Перлс считал, что люди функционируют в виде некой совокупности, и описывал поведение в терминах, в которых упор делался на единстве, а не на разделении на составные части. Они твердо верили в мудрость организма и рассматривали здорового, зрелого человека как индивида, который сам себя поддерживает и регулирует. Тем самым они стремились в своем терапевтическом подходе помочь пациентам осознать себя и мир и установить прямой контакт с собой и миром. В качестве решающих аспектов жизни с повышенным осознанием они рассматривали организм как единое целое, бытие в «здесь и сейчас» и преимущество «как» перед «почему».

Гештальт-подход не исследует прошлое в поисках воспоминаний о травмах, а лишь просит пациента сосредоточиться на осознании своих текущих переживаний. Перлс полагал, что осколки и фрагменты прошлых неразрешенных конфликтов в конце концов дадут о себе знать в виде составной части этих текущих переживаний. Когда эти неоконченные ситуации появляются, пациент заново их переживает, с тем чтобы их завершить и включить в настоящее. Занятость вопросами, почему происходят какие-то вещи, не позволяет людям ощутить, как они происходят; тем самым подлинное эмоциональное осознание блокируется в интересах отыскания объяснений. Тревога — это разрыв в напряжении между «сейчас» и «тогда».