82. Психологія примирення: процедури примирення та їхнє псих.Забезпечення.

Фіщер і Юрі виділяють такі стилі переговорів:

1) мякий – ставлення як до друга, мета: угода, стиль поведінки: компроміс і пристосування, стратегії: лабільність і гнучкість, дії: прохання і вмовляння, тактика: поступки, способи примирення: пропозиції, результат: одностороння втрата задля угоди

2) жорсткий ставлення як до ворога, мета: перемога, стиль поведінки: суперництво, стратегії: не поступ і жорстокість, дії: вимоги, тактика: уловки,тиск, обман способи примирення: погрози, результат: вимагається задоволення вимог для себе (односторонньо)

3) принципова або варварська модель ставлення як до партнера, мета: розум.результат, стиль поведінки: співпраця, стратегії: врахування інтересів сторін, дії: м’яко з людиною, але жорстко з проблемою, способи примирення: аналіз інтересів, результат: взаємовигідні варіанти. Засади принципових переговорів: -відокремити людину від проблеми, - -\\- інтереси від вимог, -\\- мин. Від майб., -\\- емоції від критеріїв рішень. Варіанти тиску: 1)пакетування, 2) максимальне завишення вимог, 3) подарунки, 4) блеф, 5) погрози.

Техніки (засоби): - перефраз (щоб виграти час), - ти-условлювання і я-условлювання, - вміння відмовити.

У залежності від можливих моделей розрішення конфліктів, інтересів і цілей конфліктуючих суб'єктів застосовуються п'ять основних стилів розрішення конфлікту, описаних і використовуваних у закордонних програмах навчання керуванню. Це: стиль конкуренції, стиль відхилення, стиль пристосування, стиль співробітництва, стиль компромісу. Характеристика даних стилів, тактика їхнього вибору і технологія застосування описані американською дослідницею проблем конфликтологии доктором філософії Д.Г. Скотт, у її роботі "Конфлікти, шляхи їхнього подолання" (додаток З).

Стиль конкуренції використовується, коли суб'єкт досить активний і має намір йти до розрішення конфлікту, прагнучи задовольнити, насамперед, власні інтереси на шкоду, інтересам інших, змушуючи інших людей приймати його рішення проблеми.

Стиль відхилення застосовується в ситуації, коли суб'єкт невпевнений у позитивному для нього рішенні конфлікту, або коли він не хоче витрачати сили на його рішення, або в тих випадках, коли почуває себе неправим.

Стиль пристосування характеризується тим, що суб'єкт діє разом з іншими, не прагнучи відстоювати свої інтереси. Отже, він уступає своєму опонентові й упокорюється з його домінуванням. Даний стиль варто використовувати у випадку, якщо ви почуваєте, що, уступаючи в чомусь, ви мало втрачаєте. Найбільш характерні деякі ситуації, у яких рекомендується стиль пристосування: суб'єкт прагне зберегти світ і добрі відносини з іншими; він розуміє, що правда не на його стороні; у нього мало влади або мало шансів перемогти; він розуміє, що підсумок розрішення конфлікту набагато важливіше для іншого суб'єкта, чим для нього.

Стиль співробітництва. Реалізуючи його, суб'єкт активно бере участь у розрішенні конфлікту, відстоюючи при цьому свої інтереси, але, намагаючись разом з іншим суб'єктом шукати шляхи досягнення взаємовигідного результату. Деякі типові ситуації, коли використовується даний стиль: обоє конфліктуючого суб'єкта мають рівні ресурси і можливостями для рішення проблеми; розрішення конфлікту дуже важливо для обох сторін, і ніхто не бажає від цього усунутися; наявність тривалих і взаємозалежних відносин у суб'єктів, вовлеченных у конфлікт.

Стиль компромісу. Він означає, що обидві сторони конфлікту шукають рішення проблеми, засноване на взаємних поступках. Цей стиль найбільш ефективний у тих ситуаціях, коли обоє протиборчого суб'єкта хочуть того самого, але упевнені, що одночасно для них це нездійсненно. Деякі випадки, у яких стиль компромісу найбільш доцільний: обидві сторони мають однакові ресурси і мають взаємовиключний інтерес; обидві сторони може улаштувати тимчасове рішення; обидві сторони можуть скористатися короткочасною вигодою. Стиль компромісу найчастіше є удалим відступом або останньою можливістю знайти якесь рішення проблеми.