- •1. Загально психологічні принципи психологічних досліджень
- •2. Проблема розвитку психіки у філогенезі.
- •3. Основні властивості психіки людини
- •7.Особистість в контексті сучасних наукових досліджень.
- •8. Структура особистості
- •9. Потреби, мотиви та ціннісні орієнтації
- •10.Психологія темпераменту:провідні риси, типологія
- •11. Психологія характеру: провідні риси, типологія.
- •Риси характеру
- •12. Психологія здібностей: природа, різновиди. Особливості особистості обдарованої людини.
- •15. Вольова діяльність особистості: вольові дії, етапи вольової дії.
- •16. Психологічні механізми вольової регуляції.
- •17. Відчуття людини, їхні основні процеси.
- •19. Пам'ять людини; її основні особливості.
- •20. Мислення людини, основні мисленнєві операції.
- •Основні функції мислення
- •18. Сприймання людини, їхні основні особливості.
- •21. Уява людини, основні процеси створення образів уяви.
- •22. Мовлення людини, його основні види та функції.
- •23.Увага людини, її основні властивості.
- •24. Психоаналіз: історія розвитку, розгалуження, основні проблеми.
- •Зигмунд Фрейд: Психодинамическое направление в теории личности1
- •Карл Густав Юнг: Аналитическая теория личности
- •Альфред Адлер: Индивидуальная теория личности
- •27. Біхевіоризм.
- •26. Гештальтпсихологія.
- •27. Історія і тенденції розвитку української психології.
- •28. Гуманістична психологія
- •Абрахамом Маслоу: Гуманистическое направление
- •30. Екзистенційна психологія.
- •31. Основні напрямки сучасної психології (19-20 століття)
- •31. Основні етапи розвитку психологічної науки.
- •4 Етапи становлення психологічної науки:
- •32. Поведінка та установки. Теорія когнітивного дисонансу Фестінгера.
- •Теорія когнітивного дисонансу Фестінгера
- •33. Соціальне мислення: стереотипність, евристичність, ілюзорність. Фундаментальна помилка атрибуції.
- •35.Соціокультура і поведінка : соціальні та гендерні ролі
- •36. Теорія агресії в соціальній психології. Послаблення агресії за допомогою соціального навчання
- •37. Етапи організації та проведення експериментального психологічного дослідження
- •Організація експерименту
- •38. Характеристика різновидів психологічних експериментів
- •39. Експериментальні змінні та способи їх контролю
- •40. Спостереження як один з основних емпіричних методів психології
- •41.Методи опитування в психологічних дослідженнях
- •42. Вплив особистості дослідника та досліджуваного та ефектів їхнього спілкування на результати експерименту.
- •43. Вплив експериментальної ситуації на результат психологічного експерименту.
- •44.Класифікація особистостей за Лазурським.
- •45.Порівняння психологічних моделей особистості Ганнушкіна, Лічко і Леонагрда.
- •46.Розуміння екстра-інтроверсії за Юнгом, Айзенком, Леонгардом.
- •47. Типологічна модель Кречмера. Психологія конституціональних відмінностей Шелдона.
- •48.Функціональні стани в структурі поведінки людини. Фізіологічні індикатори функціональних станів. Способи їх корекції.
- •49.Фізіологічні основи мотивації та емоцій.
- •51. Психофізіологічні принципи саморегуляції.
- •52.Основні психологічні концепції онтогенезу психіки людини.
- •53.Основні закономірності онтогенезу психіки людини.
- •54. Кризи 1 та 3 року життя: засоби їх подолання.
- •55. Кризи 7 та 13 року життя: засоби їх подолання.
- •56. Формування особистої ідентичності у юнацькому віці(15-21р)
- •57. Криза середини життя. Засоби її подолання(40-60р.)
- •58. Основні психологічні концепції навчання.
- •59. Показники та критерії вихованості особистості.
- •60. Комунікативна культура вчителя.
- •61. Психологічна характеристика методів та форм навчання.
- •62. Псих.Аспект контролю та оцінки знань.
- •63. Вибір методологічної основи інтерпретації психологічних даних.
- •64. Психологічна спеціалізація в системі вищої школи України. Провідні учбові і науково-дослідницькі психологічні центри України.
- •65. Психологічна структура трудової діяльності.
- •66. Прогностична трудова експертиза
- •67. Психологічне забезпечення безпеки праці
- •68. Поняття психологічної професіографії. Структура психограми.
- •69. Характеристика операторської діяльності: її структура, надійність, помилки.
- •70. Основні психодіагностичні підходи
- •71. Вимоги до побудови і перевірки методик.
- •72. Валідність та надійність тестів; техніка перевірки
- •73. Види особистісних опитувальників
- •74. Психологічний діагноз та висновки
- •75 Соціальні та етичні аспекти психологічної діагностики. Етичний кодекс психолога-діагноста
- •76. Та 77 пит. . Загальні та спеціальні вимоги до психолога консультанта
- •77 . Модель ефективного консультанта
- •78. Етапи інтервю у психологічному консультуванні
- •79. Різновид психологічного консультування
- •1. Індивідуальне консультування
- •2. Сімейне консультування
- •3. Групове консультування
- •80. Соціально-політичні чинники оптимізації політичної діяльності
- •81. Політична соціалізація: сутність, етапи, основні механізми
- •82. Психологія примирення: процедури примирення та їхнє псих.Забезпечення.
- •83. Психологічна характеристика потерпілого
- •84. Функції управління; вимоги до особистості менеджера в світлі проблем психології управління.
- •85. Психологія конфлікту. Запобігання та розв’язання конфліктів у процесі управління.
- •86. Континіум норма-патологія, хвороба-здоров'я.
- •87. Внутрішня картина здоров’я.
- •88. Психічне здоров'я як регулятор поведінки в життєвих ситуаціях.
- •89. Невротичні розлади
- •90. Суїцид – психологічні та соціально-психологічні аспекти.
- •91. Соціально-психологічна характеристика і актуальні проблеми сучасної сім'ї.
- •93. Характеристика етапів життєвого циклу сім’ї.
- •94. Подружні конфлікти: причини та шляхи розв'язання
- •95. Аналіз програм шкільного курсу психології
- •96. Шляхи активізації роботи учнів на уроці психології.
- •97. Особливості проведення уроку та практичних занять з психології.
- •1.Наявність психологічної мети уроку.
- •98. Оцінювання знань на заняттях з психології.
- •99. Особливості психологічної характеристики та психологічного портрету.
- •100. Психологічна інтерпретація результатів спостереження.
- •101. Спрямованість особистості.
- •Данілова т.М. Виділила наступні типи спрямованості особистості:
- •102. Компетентність особистості.
- •103. Структура і функції психологічного тренінгу.
56. Формування особистої ідентичності у юнацькому віці(15-21р)
Е. Ерікссон – центр.псих. новоутворення- самовизначення.
Формув.особ.ідент.забезп.зв’язок мин,теп і майб.Гол.завдання –формув. адекватної особистої ідентичності
Джерела формування ідентичності:
Самопізнання
2. Рефернетна група чи особа – найближче оточення доп. закладатися ідентичності(реліг,проф,політ,етн.)
4 статуси ідентичності (Марсіан)
1.Наперед визначена ідент-сть – прийняли зобов’язання стосовно кар’єри, мор.цінностей, немає тривоги, є довіра авторитетам, сильний зв'язок з референтн.групою, дії послідовні і стабільні, іноді нерішучі
2. Дифузна ідент. – не прийняла ніяких зобов’язань,не пройшла кризи, не невизначена,недостатня особиста спрямованість,мала мотивованість,батьки нехтують дітьми
3.Мораторії – переживають кризу ідентичності в процесі прийняття рішень і зобов’язань, наступає тоді, коли люд. робить вибір. Криза – для позитивного досвіду-Хто я і куди іду?
4.Досягнута ідентичність – криза минула, рішення прийняті самостійно і люд. взяла на себе відповідальність і зобов’язання.
Дит. остаточно «входить у дорослий світ», взаємини дорослих дітей з батьками, які не можуть прийняти дорослість,самостійність своїх дітей. Протиріччя в поведінці: прагненя автономії та самостійності, не готовність нести відповідальність за вчинки і перекладає на батьків.Значення -загальне емоційне тло в родині(поєднання свободи дит.і контролю).Підвищена невротичність,прояв акцентуйованих рис, швидкі, перепади настрою, інвертованість.Я-концепція(самоповага,власна унікальність,сенс життя)
Це період прйняття рішень: хто я; ким буду;
Збігається з нормативною кризою 16р. життя.
Досягнута ідентичність. Криза позаду. Рішення прийняті самостійно. Особа взяла на себе якісь обовязки.
Самовизначення є центральним психічним новоутворенням.
Важливими є самоповага. Вона зростає, що повязано з поч. Внутрішньої повноцінності, віри в свої сили, самостійністю, меншою навіюваністю.
Характерне усвідомлення внутрішньої унікальності і неповторності. Рішення приймаються незалежно, індивідуально від групи. Людина прагне бути такою як є. Має здатність проявляти своє «Я».
Це вік індивідуалізації – формування індивідуального стилю життя. Однак надмірна індивідуалізація може призвести до якихось гальм в майбутньому.
Пошук сенсу життя – мріє про майбутнє.
Ранній юнацький вік має вирішальне значення в розвитку особистості, накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність життєвого шляху особистості в цілому.
Самосвідомість у ранньому юнацькому віці структурується навколо статевого розвитку особистості (Л.Божович, М.Боришевський, І.Кон). Саме рівень розвитку статевої свідомості та самосвідомості визначає потреби, ціннісні орієнтації, мотиви поведінки людини як статевої істоти.
57. Криза середини життя. Засоби її подолання(40-60р.)
Вікова криза – суттєві внутр. зміни люд. при відносно незначих зовн. змінах, які виникають при переході до нового вік.періоду. Найменш сприятливих період розвитку людини, коли знижується темп просування, зявляється конфлікт з оточенням. Триває 3-6 місяців.
В амер. Психології – єдиний відрізок часу в житті людини, коли певний фактор середовища здатний викликати ефект «ВСЕ АБО НІЧОГО».
Це проміжний вік між молодістю та старістю.
«Криза середини життя"(вік руйнування надій) для одних 30-р, для інших -50 - відчуття вичерпаних можливостей, нездійсненних планів, невідомо що робити далі, не все встигла, усвідомлення своє значення для наступних поколінь, допомагає, передає досвід, відчуває якщо прожите життя – беззмістовне. Усвідомлення завершення життя, нереалізації бажань в особ.житті – розлучення.Дорослі діти,зміна структури сім’ї.Ефект пустого гнізда – коли покидає найменший член сім’ї.Фізіолог.зміни в орг.жінки(клімакс 45-55р).Погіршенн здоров’я,незадоволення ним,розчарування. Важко якщо реальність не збігається з планами.
Середній вік сприймається як втрата надій.
Головним чинником кризи є:
- Критичний аналіз;
-Оцінка минулого життя.
Цю криза люди переживають десь у 40-45 років: вона полягає в переоцінці всього, що було досягнуто в житті до цього часу. Людина нерідко відкидає або руйнує те, чого добивалася роками, у що вкладала немало сил. Або людина починає гостро переживати свою неспроможність: як правило, в сорок років усвідомлюється розбіжність між мріями, життєвими цілями людини і її реальним становищем.
Гострота цієї кризи залежить від декількох чинників. Люди амбітні, з високим рівнем домагань переживають кризу середини життя гостріше ніж інші. Але найважливіше те, як людина пережила попередню кризу - тридцятиліття. Багато хто намагається перенести психологію фази молодості через поріг зрілості - і саме це служить причиною неврозів. Адже приблизно у сорок років фізичних сил меньшає, відчувається зниження життєвої енергії, зменшення сексуальної привабливості.
Міняються соціальні ролі: якщо до певного моменту людина (при всій своїй самостійності) усвідомлювала себе дитиною своїх батьків, то в цей час батьки або помирають, або стають безпорадними.
Приходить усвідомлення того, що власне життя проходить: життя перестало видавати кредити на майбутнє. Комусь важко усвідомлювати, що всі вершини все одно не підкорити. Інші страждають від страху не проявити себе в чомусь важливому, залишитися нереалізованими, вважають, що життя дає їм останній шанс: саме під час кризи середини життя люди наважуються на несподівані вчинки.
Успішне розв'язання кризи означає перехід до зрілості, до певної життєвої мудрості. У людини формуються прагнення до продуктивності, до турботи про наступне покоління, думки про свій внесок в те, що відбувається на землі.
Якщо кризу не вдається подолати, відбувається застій, з'являється відчуття спустошення. Людина може навіть повірити, що зростання і розвиток припинилися, і уявляти решту життя як суцільну чорну полосу.
Чоловіки.
Шлях розвитку чоловіка до 40 років залежить від його мотивації. Існує 4 основних моделі поведінки, які чоловіки наслідують при переживанні кризи 40-річчя.
Чоловік, що реалізувався, проходить кризу 40-річчя практично непомітно, оскільки більшість його бажань і потреб вже втілилися в життя.
Псевдореалізований чоловік зовні справляється зі своїми проблемами і вдає, що все, що відбувається, його задовольняє або знаходиться під його контролем. Насправді він відчуває, що втратив курс, зайшов у безвихідь, або що йому все остогидло.
Розгублений чоловік. Йому здається, що весь його світ рушиться. З одного боку, він не може відповідати вимогам, що стоять перед ним, а з іншого - його власні потреби також залишаються незадоволеними. Для одних чоловіків ця криза може бути тимчасовим періодом невдач, а для інших - стати початком безперервного падіння.
Знедолений. Такий чоловік був нещасливим або ігнорувався іншими більшу частину свого життя. Зазвичай він не здатен справитися зі своїми кризовими проблемами.
Успішне розв'язання кризи сорокаріччя зазвичай включає переформулювання ідей в рамках реалістичнішої і стриманішої точки зору, а також усвідомлення обмеженості часу життя кожної людини. Посилюється тенденція задовольнятися тим, що є і менше думати про речі, яких швидше за все ніколи не вдасться досягти.
Жінки.
Криза середини життя у жінок має свої особливості. Зміни у життєвих цілях і цінностях у жінок пов'язані найчастішим з сімейним циклом і з етапами професійного шляху, а не з віковими змінами. Жінка, яка відкладає народження дитини до 40 років, часто робить це для того, щоб досягти успіху в кар'єрі. Навпаки, жінка, яка рано створила сім'ю, і має вже фактично дорослих дітей, отримує вільний час, щоб займатися собою, своїм самовдосконаленням в особистому і професійному плані.
Втім, вікові зміни впливають на жінок сильніше, ніж на чоловіків: жінки емоційніше реагують на фізичне старіння - тому збереження зовнішньої привабливості і підтримка фізичної форми є величезною потребою жінок після 40.
Кризи середини життя (як, втім, і інші вікові кризи) супроводжуються депресивними переживаннями. Це може виражатись зниженням інтересу до всіх подій, апатією, відсутністю енергії. Часто зустрічаються переживання з приводу власної нікчемності, безпорадності. Особливе місце займає тривога з приводу власного майбутнього, яка часто маскується тривогою за дітей або навіть за країну в цілому. Природньо, що проекція кризи на своє оточення призводить до спроб змінити саме оточення: роботу, країну, сім'ю.
Деякі жінки в цей період заповнюють внутрішню порожнечу народженням ще однієї дитини.
Новий злет
Криза середини життя легко може стати плацдармом для нового злету, так званого другого піку життєвої активності.
