97. Особливості проведення уроку та практичних занять з психології.

1.Наявність психологічної мети уроку.

2. Мотивація через: 1) постановку мати (зв'язок з майбутніми завданнями); 2) формування асоціативного ряду (зв'язок з попередніми завданнями); 3) побутову мотивацію (де в житті застосовуються дані знання).

3. Установки на : 1)увагу; 2) розуміння; 3) застосування; 4) запам'ятовування;

4. Опора на різні види пам'яті : 1) образну; 2) вербально-логічну; 3)емоційну.

5. Врахування індивідуальних особливостей учнів: 1) знання психофізіологічних; 2) особливостей учнів; 2) врахування гендерних відмінностей.

6. Особистісно-орієнтований підхід: 1) розуміння дітей; 2) визнання дітей; 3) прийняття дітей; 4)співпереживання (емпатія); 5) цінування.

7. Методи прийоми: 1) ігрові й рефлексійні; 2) педагогічна підтримка; 3) діалог; 4) створення ситуації успіху; 5) створення ситуації індивідуального й колективного вибору.

8. Формування механізмів самостійної роботи: 1) самонавчання; 2) самовиховання; 3) самоспостереження; 4) саморегуляція; 5) самооцінка.

9. Психологічний клімат під час уроку: 1) групова згуртованість ; 2) задоволеність роботою на уроці.

10. Стиль взаємин “вчитель — учень”: співробітництво.

11. Характер взаємин “учень-вчитель”: 1) поважний; 2) доброзичливий; 3) розуміючий.

12. Характер взаємин учнів на уроці: кооперація.

Структура практичного заняття з психології.

Вступна частина: актуалізація теми і мотивація учнів; створення доброзичливої і продуктивної атмосфери.

Основна частина практичного заняття: лекції у формі бесіди, презентації, робота в групах; підкріплення теоретичного матеріалу теоретичним.

Заключна частина  практичного заняття: підведення підсумків; релаксація і процедури завершення тренінгу. 

Зміст  практичного заняття. Щоб реально вплинути на свідомість і поведінку особи, зміст  практичного заняття  повинен:

• бути ретельно спроектованим;

• максимально наближеним до потреб і проблем учасників;

• враховувати рівень їх актуального розвитку і завдання найближчого розвитку;

• орієнтуватися на формування цінностей, знань, умінь і навичок, які є основою позитивної поведінки;

• обговорювати делікатні теми не ізольовано, а в контексті інших важливих проблем.

98. Оцінювання знань на заняттях з психології.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів мають ураховуватися:

1) характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;

2) якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;

3) сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

4) рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

5) досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв'язувати їх, формулювати гіпотези);

6) самостійність оцінних суджень.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:

1) контролююча ‑ визначає рівень досягнень кожного учня (учениці), готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;

2) навчальна ‑ сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконаленню умінь та навичок;

3) діагностико-коригувальна ‑ з'ясовує причини труднощів, які виникають в учня (учениці) в процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення;

4) стимулювально-мотиваційна ‑ формує позитивні мотиви навчання;

5) виховна - сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності.

Важливо !

1) Оцінка повинна ставитися лише за знання, ні в якому разі не за особистість.

2) Оцінка ставиться за здатність до інтерпретації, за мисленнєві процеси, які здійснювалися.

3) Критерії оцінювання повинні бути одні до всіх.

4) Заохочення можна робити лише 1 раз! Наприклад: “Я бачу, що ви на сьогодні не підготувалися, але ви приймали активну участь в обговореннях, тому я сьогодні поставлю вам хорошу оцінку. Вважаю, що до наступного уроку ви підготуєтесь краще.” Якщо наступного разу учень знову не підготувався заохочень не робити!

5) Урок має проходити у формі : “видача інформації — зворотній зв'язок — оцінка.”

6) Вчитель особистісно впливає на учнів і студентів. Тому, як би це не було важко, проблеми потрібно залишати за дверима класу.

7) Перед початком певного уроку, можна мотивувати учнів, а саме: можна сказати, що учні вже вміють і що будуть вміти після цього уроку, що цей урок їм дасть.

Психологи, педагоги і вчителі одностайні в тому, що вона здатна викликати в учня гаму гострих і глибоких переживань: радість успіху, задоволення, сором за невдачу, підвищену тривожність тощо. Позитивні емоції, пов'язані з одержаною оцінкою, вчені вважають могутнім стимулом навчання, негативні – навпаки, погіршують загальний стан школяра, знижують його працездатність. Тому коли вчитель підбадьорює учня, схвалює його відповідь, роботу – це стенічно впливає на школяра. Проте  стимулюючою може бути і негативна оцінка, але за умови, що вона об’єктивна, і учень це усвідомлює.

Головний недолік оцінювання з погляду психолога — це можливий травматичний вплив на дитину. Педагогам добре відома напружена тиша в клас при оголошенні оцінок, сумне перегортання зошитів у пошуках отриманих балів. Усім педагогам доводилося спостерігати й реакцію, яку викликають оцінки в дітей: від неприхованої радості до сліз.  

Оцінка має великий вплив на поведінку школяра. Вона тісно пов'язана з такими психологічними характеристиками, як самооцінка, мотивація досягнення, тривожність, емоційної комфорт, взаємини з навколишніми, творчість.

Існують психологічні фактори, які можуть вплинути на об'єктивність оцінювання:         а)  При оцінюванні свою роль може зіграти негативна установка. Наприклад: до вас приходить новий учень, його колишній учитель розповідає вам про нього як про ледаря, дурня. І при оцінюванні дитини ви можете мимоволі спиратися на цю оцінку особистості дитини, що може знайти відбиття в оцінках.        б) Існує так званий "ефект ореола". Наприклад, дитина несимпатична зовні, неохайна, з неблагополучного середовища може в нашій свідомості зв'язатися з образом учня недосить здібного.   Є ще одне психологічне правило, що повинно стати законом для будь-якого вчителя: дитину слід порівнювати тільки із нею самою, а не з кимось іншим.

Стресовою ситуацією для дітей є контрольні роботи. Травматичний вплив, можна зменшити. Важливий психологічний настрой на роботу. Для цього іноді досить посміхнутися, зустрічаючи дітей біля дверей класу, тепло привітатися, висловити віру в їхні сили.