93. Характеристика етапів життєвого циклу сім’ї.

1)Дошлюбне спілкування. На даному етапі необхідно досягти часткової психологічної та матеріальної незалежності від генетичної сім'ї, набути досвіду спілкування з іншою статтю, вибрати шлюбного партнера, набути досвіду емоційного і ділового спілкування з ним.

2)Шлюб - прийняття подружніх соціальних ролей.

3)Етап медового місяця. До його завдань відносяться: прийняття змін в інтенсивності почуттів, встановлення психологічної та просторової дистанції з генетичними сім'ями, набуття досвіду взаємодії у вирішенні питань організації щоденного побуту сім'ї, створення інтимності, первинне узгодження сімейних ролей.

4)Етап молодої сім'ї. Рамки етапи: рішення про продовження роду - повернення дружини до професійної діяльності або початок відвідування дитиною дошкільного закладу.

5)Зріла сім'я, тобто сім'я, що виконує всі свої функції. Якщо на четвертому етапі сім'я поповнилася новим членом, то на п'ятому вона доповнюється новими особистостями. Відповідно змінюються ролі батьків. Їхні можливості задовольняти потреби дитини в опіці, в безпеці повинні доповнюватися здібностями виховувати, організовувати соціальні зв'язки дитини. Етап закінчується, коли діти досягають часткової незалежності від батьківської сім'ї. Емоційні завдання сім'ї можна вважати вирішеними, коли психологічний вплив дітей і батьків один на одного приходить до рівноваги, коли всі члени сім'ї умовно автономні.

6)Сім'я людей старшого віку. На даному етапі поновлюються подружні відносини, надається новий зміст сімейним функцій (наприклад, виховна функція виражається участю у вихованні онуків) (Навайтіс Г., 1999).

Наявність проблем у членів сім'ї може бути пов'язане з необхідністю переходу сім'ї на нову стадію розвитку та адаптації до нових умов. Зазвичай найбільш стресогенною є третя стадія (за класифікацією Картера і Мак-Голдрінг), коли з'являється перша дитина, і п'ята стадія, коли структура сім'ї нестабільна у зв'язку з «приходом» одних членів сім'ї та «відходом» інших. Навіть позитивні зміни можуть приводити до стресу сім'ї.

Несподівані і особливо травматичні переживання, такі як безробіття, рання смерть чи народження пізньої дитини, можуть ускладнювати вирішення завдань з розвитку сім'ї та переходу її на нову стадію. Ригідний і дисфункціональний стиль взаємин у сім'ї також збільшують вірогідність того, що навіть нормальні сімейні зміни будуть переживатися як криза. Зміни в сім'ї розглядаються або як нормальні, або як «ненормальні». Нормальні зміни в сім'ї - це такі трансформації, які сім'я може чекати. А «ненормальні», навпаки, раптові і несподівані, як, наприклад, смерть, самогубство, хвороба, втеча і інш.

94. Подружні конфлікти: причини та шляхи розв'язання

Конфлікт – це одна із ознак будь-якої соціальної системи, природний фрагмент людського життя. Конфлікт – це стимул до змін, який вимагає творчих рішень.

У подружньому конфлікті є ризик як зруйнувати стосунки, так і вийти на їх новий рівень, конструктивно долаючи кризу, здобуваючи нові життєві можливості.

Виділяють основні причини подружніх конфліктів:

• психосексуальну несумісність подружжя;

• незадоволення потреби в значимості свого «Я», неповага почуття гідності з боку партнера;

• незадоволення потреби в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги і розуміння;

• пристрасть одного з подружжя до надмірного задоволення своїх потреб (алкоголь, наркотики, фінансові витрати тільки на себе і т.д.);

• незадоволення потреби у взаємодопомозі і взаєморозумінні з питань ведення домашнього господарства, виховання дітей, у стосунках з батьками і т.д.;

• розбіжності в потребах по проведенню дозвілля, захопленнях.

Крім того, виділяють фактори, що впливають на конфликтність подружніх відносин. До них відносять кризові періоди в розвитку родини.

Перший рік подружнього життя характеризується конфліктами адаптації один до одного, коли два «Я» стають одним «Ми». Відбувається еволюція почуттів, закоханість зникає і подружжя з'являються один перед одним такими, які вони є. Відомо, що в перший рік життя родини імовірність розлучень велика, до 30% загального числа шлюбів .

Другий кризовий період зв'язаний з появою дітей. Ще незміцніла система «Ми» піддається серйозному випробуванню. Що ж лежить в основі конфліктів у цей період?

• Погіршуються можливості професійного росту подружжя.

• У них стає менше можливостей для вільної реалізації в особисто-привабливій діяльності (захоплення, хоббі).

• Можливі зіткнення поглядів подружжя і їхніх батьків із проблем виховання дитини.

Третій кризовий період збігається із середнім подружнім віком, що характеризується конфліктами одноманітності. У результаті багаторазового повторення тих самих вражень у подружжя настає період насичення один одним. Цей стан називають голодом почуттів, коли настає «ситість» від старих вражень і «голод» по новим .

Четвертий період конфліктності стосунків подружжя настає після 18—24 років спільного життя. Його виникнення часто збігається з наближенням періоду інволюції, виникненням почуття самітності, зв'язаного з відокремленням дітей, що підсилюється емоційною залежністю подружжя, їх переживаннями з приводу можливого прагнення одного з партнерів до сексуального виявлення себе на стороні, “поки не пізно”.

Значний вплив на імовірність виникнення подружніх конфліктів роблять зовнішні фактори: погіршення матеріального становища багатьох родин; надмірна зайнятість одного з подружжя (чи обох) на роботі; неможливість нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала відсутність свого житла; відсутність можливості влаштувати дітей у дитячу установу й ін.

Саме від адекватності вибору стратегії поведінки в ситуації конфлікту залежить деструктивне чи конструктивне його вирішення.

Стратегія боротьби - „наполягаю на своєму”. Людина, яка обирає стратегію «боротьби», як правило, прагне домогтися своєї мети, незважаючи на бажання партнера. Задля вирішення конфлікту така людина може застосувати тиск, погрози, насильство, що призводить до пригнічення одного партнера іншим. Як правило, такі стосунки руйнують довіру і любов, вони не тривають довго, оскільки люди виснажуються від боротьби, і тоді або вони (принаймні один з них) змінюють стратегію або розлучаються. Водночас, людина, яка звикла діяти за стратегією боротьби, може довго співіснувати з тією, що обирає стратегію пристосування.

Стратегія уникнення - „намагаюся уникнути конфліктної ситуації в критичний момент та повернутися до обговорення цих питань через деякий час”. По суті рівнозначна відмові від нормалізації міжособистісних стосунків. Зовні життя сім‘ї може виглядати досить тривалий час таким, як і було, навіть поліпшитись, оскільки сварки й суперечки припиняються. Проте, якщо люди обирають таку стратегію, вони поступово стають чужими і шлюб рано чи пізно може розпастися.

Стратегію компромісу та співробітництва - „пробую знайти компроміс”. Намагання вирішити конфлікт разом. Компроміс – це врегулювання суперечності через взаємопоступливість одне одному. Ця стратегія стоїть значно ближче до конструктивного вирішення конфлікту, ніж попередня. Звичайно, це ще не співробітництво, але в разі застосування цієї стратегії обома партнерами їх взаємодія цілком може задовольняти обох.

Шляхи і способи виходу з конфлікту: 

1. Пом'якшіть чи навіть заперечте можливу провину партнера: 

а) визнайте певну обґрунтованість його дій; 

б) покажіть розуміння його стану; 

в) виправдайте його дії обставинами; 

г) виразіть впевненість, що у партнера не було поганих намірів; 

д) дайте зрозуміти партнеру, що його поведінка некоректна. 

2. Якщо нормалізація не відбувається, подумайте, чи не дали ви самі привід для конфліктної поведінки. Якщо приводу ви не давали, то, можливо, що причина такої поведінки партнера не у вас, а у ситуації, яка негативно на нього діє. 

3. Спробуйте усунути причину конфлікту: 

а) усуньте випадковий привід для конфлікту чи поясніть неможливість зробити це; 

б) визнайте свою частину провини; 

в) пом'якшіть свою провину, тому що ви діяли по-своєму логічно, обґрунтовано; 

г) попросіть вибачення. 

4. Коли після цих зусиль конфлікт залишається не вичерпаним, здійсніть конструктивну критику конфліктної поведінки партнера. З цією метою тактовно висловіть думку, що дії партнера: 

а) необґрунтовані або зовсім необґрунтовані; 

б) спричиняють вам чи оточуючим незручності; 

в) викликають негативні емоції. 

5. Внесіть конструктивні пропозиції стосовно дій партнера і способів ваших взаємин. 

6. Знизить значущість нанесеної партнером шкоди: 

а) висловіть думку, що все зводиться до непорозуміння; 

б) покажіть, що все легко виправити. 

7. Висловіть жаль з приводу: 

а) обставин; 

б) поведінки партнера; 

в) необхідності вести подібну розмову. 

8. Дайте партнерові можливість розрядитися, виговоритися.