87. Внутрішня картина здоров’я.

Внутрішня картина здоров'я - узагальнений образ нормального чи ненормального стану, суб'єктивне переживання людиною рівня свого здоров'я, усвідомлення своїх душевних і фізичних можливостей, ресурсів. У структурі ВКЗ за аналогією з внутрішньої картиною хвороби слідом за А. Р. Лурією можна виділити сензитивну та інтелектуальну складові, а у відповідності з сучасним трактуванням – її чуттєвий, емоційний, інтелектуальний, мотиваційний рівні.

Зазвичай людина має ресурси фіксувати, усвідомлювати як сигнали благополуччя, так і сигнали нездоров'я, що йдуть від свого тіла і з боку своєї психіки, і відповідно до цього будувати узагальнені моделі, образи ("картини") свого здоров'я і нездоров'я. Ці внутрішні "картини" можуть бути в різній мірі сформовані, повні, по різному співвідноситися один з одним і з об'єктивними показниками стану організму. Питання в тому, яка "картина" знаходиться у фокусі уваги даної особистості, і на що ця особистість спрямовує основні свої зусилля: на "вирощування" здоров'я, його зміцнення, розширення сфери його прояву, на пошук своїх ресурсів або переважно на боротьбу зі своїм неблагополуччям , хворобами. Образ думок, що включає ідею здоров'я, благополуччя, як показують спеціальні клінічні дослідження, породжує сприятливу реакцію організму.

ВКЗ розрізняються рівнем сформованості, ступенем усвідомленості (так, люди з різним типом міжпівкульової асиметрії мозку - правші, лівші). Реальний стан фізичного здоров'я людини, суспільство, в якому вона живе, і її особистісні особливості впливають на її ВКЗ. Суспільству необхідно створювати середовище, яке б інформувало про дії, що сприяють здоров'ю людини, надавало підтримку людям на їх шляху до нього.

Для підтримки оптимальної для себе ВКЗ особистість змушена здійснювати ті чи інші дії в напрямку підтримки свого здоров'я, використовувати свої ресурси. Будуть ці дії нею здійснюватися чи ні, залежить не тільки від ВКЗ, але і від (К. Томпсон): зовнішньої нормативної системи (значущі інші, референтна група, вплив громади, загальні соціальні норми), нормативних уявлень самої особистості, її мотивації діяти у відповідності зі своїми нормативними уявленнями, її загального уявлення про життя, про саму себе, її рівня самоповаги, знання про дії на благо свого здоров'я, усвідомлення своїх спонукань і емоційних станів, витрат і компенсацій за здійснення тих чи інших дій, вміння діяти в напрямку свого здоров'я, наявності саногенних навичок. Досліджуються "вигоди" здоров'я, причини переваги бути "здоровим" або "хворим", умови прийняття ролі хворого або здорового, пр. Вибір стратегії поведінки: у напрямі здоров'я чи хвороби - це і є усвідомлений вибір особистості.

88. Психічне здоров'я як регулятор поведінки в життєвих ситуаціях.

Психічне здоров’я, сукупність установок, якостей і функціональних здібностей, які дозволяють індивіду адаптуватися до середовища. Це найбільш поширене визначення, хоча виробити універсальне, прийнятне для всіх визначення психічного здоров'я навряд чи можливо, тому що практично не можна звести воєдино всі погляди на це питання, що склалися в різних людських спільнотах і культурах. Людина, значно відхиляється від стандартів своєї спільноти, ризикує бути визнаною психічно хворою. У той же час ставлення до психічної хвороби різні в різних культурах і в різні часи всередині кожної культури. Прикладом першого може служити той факт, що багато племен індіанців, на відміну від більшості інших американців, вважають галюцинації нормальним явищем; приклад другого - зміна ставлення до гомосексуальності, яка колись розглядали як злочин, потім як психічна хвороба, а зараз - як варіант сексуальної адаптації.

Поведінка в життєвих ситуаціях регулюється за допомогою головних виявів психічного здоров’я: максимальна відповідність сприйняття образів їхнім об’єктивним аналогам; адекватність відображення обставин дійсності в емоціях людини; відповідність психічних реакцій інтенсивності зовнішніх подразників; упорядкованість та причинна зумовленість психічних явищ; критична самооцінка та оцінка зовнішніх обставин; здатність адекватно змінювати поведінку відповідно до змін зовнішніх обставин; здатність організовувати власну поведінку відповідно до суспільно визначених морально-етичних норм; почуття доброзичливості та прихильності до близьких людей і відповідальність за них; здатність планувати своє життя і втілювати ці плани.

Головними критеріями психічного здоров’я є адаптивність психічної діяльності та поведінки, адекватність віку, властивостям та впливу середовища. Поняття психічне здоров’я насамперед стосується механізмів та структури психічних процесів та станів, здатності саморегуляції та регуляції власної діяльності, координації діяльності згідно з існуючими нормативами, а також функціональної ресурсності.