86. Континіум норма-патологія, хвороба-здоров'я.

Клінічна психологія займається проблемою визначення, що ж таке психічна норма і патологія. У рамках нозологічного підходу прийнято виділяти два стани людини – здоров’я і хвороба.

Норма - це термін, в який може вкладатися два основних змісти. Перше - статистичний зміст норми: це рівень або діапазон рівнів функціонування організму або особистості, який властивий більшості людей і є типовим, найбільш часто зустрічається. У цьому аспекті норма представляється деяким об'єктивно існуючим явищем. Статистична норма визначається за допомогою обчислення середньоарифметичних значень деяких емпіричних (зустрічаються в життєвому досвіді) даних. Наприклад, більшість людей не бояться опинитися в замкнутому просторі і вступають в гетеросексуальні контакти, отже, відсутність такого страху і відсутність гомосексуальних контактів - це статистично нормально.

У число норм-нормативів включаються не тільки ідеальні норми, але також функціональні норми, соціальні норми та індивідуальні норми.

Функціональні норми оцінюють стану людини з точки зору їх наслідків (шкідливо або не шкідливо) або можливості досягнення певної мети (сприяє чи не сприяє це стан реалізації пов'язаних з метою завдань).

Соціальні норми контролюють поведінку людини, змушуючи її відповідати деякому бажаному (приписуваному з боку оточення) чи встановленому владою зразку.

Індивідуальна норма передбачає порівняння стану людини не з іншими людьми, а зі станом, у якому людина зазвичай перебував раніше і яке відповідає його особистим (а не приписуваними суспільством) цільовим установкам, життєвим цінностям, можливостям і обставин життя. Іншими словами, індивідуальна норма є ідеальне з точки зору індивіда, а не домінуючою соціальної групи або найближчого оточення стан, що враховує працездатність і можливості самореалізації конкретної людини.

Для оцінки нормальності (відповідності нормі) психологічного стану особистості, залежно від мети, психологом чи психіатром можуть застосовуватися будь-які з перерахованих норм. Тому процес оцінки психологічного стану (статусу) індивіда дуже часто набуває прихований політичний і схильний до ідеологічного впливу характер, оскільки в кінцевому підсумку критерієм оцінки виявляється система цінностей, яка домінує в суспільстві або в свідомості окремо взятої групи людей

Будь-яке відхилення від встановленої норми може характеризуватися як патологія. У медичному лексиконі під патологією зазвичай мається на увазі порушення на біологічному рівні функціонування організму. Проте в клінічній психології у зміст поняття "патологія" також включаються і такі відхилення від норми, в яких немає ніяких біологічних компонентів (звідси цілком можливо і правомірно вживання термінів "патологічна особистість" або "патологічний розвиток особистості"). Вживання слова "патологія" акцентує увагу на тому, що нормальний стан, функціонування чи розвиток особистості змінюється внаслідок морфо-функціональних порушень (тобто на рівні мозкових, психофізіологічних, ендокринних та інших біологічних механізмів регуляції поведінки).

Вживання слова "патологія" також передбачає наявність однієї провідної причини відхилення від норми. Однак в одного й того ж психічного стану може бути не одна, а кілька часом протилежних причин не тільки біологічного, а й соціального походження. Наприклад, депресії можуть бути обумовлені нейрохімічними порушеннями (знижена активність біогенних амінів - серотоніну, норадреналіну, дофаміну), нейрогормональні змінами, викликаними гіперактивністю системи "гіпоталамус - гіпофіз - надниркові залози" (підвищене виділення кортизолу). Але депресії з такою ж вірогідністю можуть також викликатися життєвою ситуацією (не тільки поточними умовами життя, а й культурними, епохальними, політичними і т. д.)

Типовими ознаками здоров’я вважаються структурне і фізичне збереження нервової системи та органів людини, індивідуальна пристосованість до фізичного і соціального середовища, збереження стабільного звичного самопочуття.

Хвороба характеризується загальним або частковим зниженням пристосованості при цьому виділяють наступні можливі наслідки хвороби: повне одужання, видужання з наявністю залишкових явищ, інвалідизація і летальний результат.

Питання визначення норми й патології є вкрай складним і зачіпає різні сфери людської діяльності – від медицини і психології до філософії та соціології. Біопсихосоціальна концепція хвороби та здоров’я розуміє хворобу та здоров’я як сукупність дії біологічних чинників – вплив генетичної інформації на потенційну схильність(чи відсутність такої) до певних захворювань та соціально-зумовлених впливів, таких як наприклад, часті стреси, неправильний стиль життя, шкідливі звички, які і реалізують генетично закладений потенціал тих хвороб, на які людина могла б і не захворіти, за умов адекватної життєдіяльності. Але вплив соціальних чинників є неможливий без певних психологічних властивостей, які і зумовлюють опірність до стресогенного навантаження соціуму. В свою чергу психологічні характеристики особи зумовлюються як генетичними чинниками так і впливом соціального оточення людини. Отже, взаємовідносини біологічного, психологічного та соціального і зумовлює рівні нашого здоров’я та хвороби.

Здоров'я розуміється насамперед як відсутність хвороби, отже, відсутність відхилень у біологічних структурах чи процеси в організмі. Ягода (Jahoda, 1958) в цьому сенсі пішов набагато далі, спробувавши дати позитивне визначення mental health (психічне здоров'я). Відповідно з цим ВООЗ визначає здоров'я як «стан повного благополуччя - фізичного, душевного і соціального».