77 . Модель ефективного консультанта

Консультант для ефективної роботи повинен володіти:

• Зацікавленість у вирішенні проблем клієнта

• Безоцінковим сприйняттям

• Безумовним прийняттям

• Конгруентністю – чесне відношення до себе, відвертість

• Певні особистісні властивості людини

Параметри ефективного консультування (Бюдженталь): присутність, рівень комунікації, степінь впливу, локус уваги.

Фактори, які складають модель ефективного консультанта:

• Аутентичність: повне розуміння того, що відбувається, вибір способу життя в даний момент, прийняття відповідальності за свій вибір.

• Відкритість до власного досвіду – щирість у сприйнятті власних почуттів.

• Розвиток саморозуміння – чим більше консультант знає про себе, тим краще він розуміє своїх клієнтів.

• Сила особистості та ідентичності

• Толерантність до невизначеності – впевненість у собі в ситуації невизначеності.

• Прийняття власної відповідальності.

• Глибинні стосунки з іншими людьми – консультант повинен оцінювати людей.

• Постановка реалістичних цілей.

• Особиста та соціальна зрілість консультанта.

78. Етапи інтервю у психологічному консультуванні

Психологічне консультування - це процес, що має ряд стадій. Стадійність його чітко простежується в основному методі психологічного консультування - інтерв'ю. Слід зауважити, що термін інтерв'ю (від англ, interview - бесіда, зустріч) в психології трактується неоднозначно. У загальному сенсі інтерв'ю - спосіб отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування.

Розрізняють 2 види інтерв'ю: вільне (не регламентоване темою і формою бесіди) та стандартизоване (за формою близьке до анкети із закритими питаннями). Можна також виділити ряд ситуацій, в які потрапляє інтерв'юер, залежно від міри усвідомлення респондентом (опитуваним) його дій: а) респондент знає, чому він надійшов або вчинить так, а не інакше; б) респонденту недостатньо інформації про причини своєї дії; в) інтерв'юер ставить за мету отримати симптоматичну інформацію, хоча респонденту вона такою не здається. Та чи інша ситуація визначає застосування різних методів інтерв'ю. У першому випадку достатньо ис використовувати впорядкований, суворо спрямований запитальник. У двох інших ситуаціях потрібні методи, які передбачають співпрацю респондента і інтерв'юера в процесі пошуку необхідної інформації. Прикладами таких методів є інтерв'ю діагностичне (кероване і некероване) та інтерв'ю клінічне. Під першим розуміється отримання інформації про властивості особистості на ранніх етапах психотерапії, під другим - терапевтична бесіда при наданні психологічної допомоги (Психологія: Словник, 1990. С. 145-146),

Ясно, що в нашому випадку мова йде про процес, близькому клінічного інтерв'ю. Проте сам термін інтерв'ю є більш вузьким і специфічним, ніж обговорювана нами тема, тому надалі ми будемо говорити не про етапи інтерв'ю, а про стадії процесу психологічного консультування. У літературі зазвичай наводиться "Пятикрокова" поетапна модель процесу консультативного інтерв'ю:

1 етап - це встановлення контакту й орієнтування клієнта на роботу;

2 - збір інформації про клієнта, вирішення питання про те, "у чому проблема";

3 - усвідомлення бажаного результату, відповідь на питання: "Чого Ви хочете домогтися?";

4 - вироблення альтернативних рішень, яку можна позначити як: "Що ще ми можемо зробити з цього приводу?";

5 етап інтерв'ю - це узагальнення психологом у формі резюме результатів взаємодії з клієнтом. У відомій роботі Ролло Мея "Мистецтво психологічного консультування" (М., 1994) процес консультування не так чітко структурований, але тим не менш його стадійність досить простежується. Р. Мей пише: "Отже, контакт з клієнтом встановлено, досягнутий раппорт і починається головна частина зустрічі - сповідь, стадія, на якій клієнт має можливість "виговоритися" ... Коли клієнт розповів усе, що в нього наболіло, описав своє справжнє становище і "виклав всі карти на стіл", настає стадія тлумачення "