76. Та 77 пит. . Загальні та спеціальні вимоги до психолога консультанта

Особистість консультанта (психотерапевта) виділяється майже у всіх теоретичних системах як найважливіший цілющий засіб у процесі консультування. Підкреслюються то одні, то інші її риси. Отже, по суті основна техніка психологічного консультування - це "я-як-інструмент", тобто основним засобом, що стимулює удосконалювання особистості клієнта, є особистість консультанта (A. Adber: "техніка лікування закладена у Вас").

Перш за все слід сказати, що ніхто не народжується психотерапевтом чи консультантом. Необхідні якості не вроджені, а розвиваються протягом життя. Узагальнюючи сказане, підкреслимо, що ефективність консультанта визначається властивостями особистості, професійними знаннями і спеціальними навичками. Кожен з цих факторів забезпечує якісний консультативний контакт, який і є стрижнем психологічного консультування. У підсумку від консультативного контакту залежить остаточний ефект консультування - зміна особистості клієнта в процесі конструктивних дій консультанта. Анітрохи не применшуючи значення теоретичної і практичної підготовки, ми все-таки схильні віддати перевагу фактору особистості консультанта. Свого часу М. Balint та Є. Balint писали: "Знання можна отримати з книг чи лекцій, навички здобуваються в процесі роботи, але їх цінність обмежена без удосконалювання особистості психотерапевта. Яким же повинне бути сполучення властивостей особистості, що найбільшою мірою забезпечувало б успіх консультування?

Хоча досліджень у цій області досить багато, однак однозначної відповіді про властивості особистості, що сприяють ефективній роботі консультанта, на жаль, немає. Дуже часто при описі процвітаючого консультанта як професіонали, так і клієнти вживають побутові поняття: "відкритий", "теплий", "уважний", "щирий", "гнучкий", "терпимий". Робилися спроби виділити властивості особистості, необхідні консультанту для роботи з профвідбору. Національна асоціація професійної орієнтації США виділяє наступні властивості особистості (цит. по: George, Cristiani, 1990): прояв глибокого інтересу до людей і терпіння в спілкуванні з ними. [М. Buber (1961) охарактеризував цей фактор як інтерес до людей у ​​силу їхнього буття, а не тому, що деякі з них шизофреніки чи психопати]; чутливість до установок і поведінки інших людей; емоційна стабільність і об'єктивність; здатність викликати довіру інших людей; повага прав інших людей.

У 1964 р. Комітет з нагляду і підготовки консультантів США встановив наступні шість якостей особистості, необхідних консультанту (цит. по: George, Cristiani, 1990): · Довіра до людей; · Повага цінностей іншої особистості; · Проникливість; · Відсутність упереджень; · Саморозуміння; · Свідомість професійного боргу. L. Wolberg (1954) акцентуємо такі особливості: чуйність, об'єктивність (неотождествленіе себе з клієнтами), гнучкість, емпатію і відсутність власних серйозних проблем. До особливо шкідливих для консультанта рисам він відносить авторитарність, пасивність і залежність, замкнутість, схильність використовувати клієнтів для задоволення своїх потреб, невміння бути терпимим до різних спонукань клієнтів, невротичну установку у відношенні грошей. A. Gombs з співавт. у своєму дослідженні встановив, що успішний консультант звичайно сприймає інших як здатних вирішувати власні проблеми і приймати на себе відповідальність, як вважають за краще ототожнюватися з людьми, а не з предметами. Н. Strupp з співавт. (1969; цит. За: Schneider, 1992), який досліджував риси "хорошого консультанта" з позиції клієнтів, вказує на уважність, вміння вислухати, теплоту, сердечність, навченого у дружніх радах. На думку A. Storr (1980), ідеальним психотерапевтом чи консультантом у стані бути симпатична людина, відвертий і відкритий почуттям інших; здатний ототожнюватися із самими різними людьми; теплий, але не сентиментальний, що не прагне до самоствердження, однак повинен мати свою думку і здатний її захистити; що вміє служити на благо своїм клієнтам.