74. Психологічний діагноз та висновки

Психологічний діагноз (diagnosis, від грец. Diagnosis - розпізнавання) - кінцевий результат діяльності психолога, спрямованої на опис і з'ясування сутності індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінки їх актуального стану, прогнозу подальшого розвитку та розробки рекомендації, які визначаються завданням психодіагностичного обстеження. Медичне розуміння діагнозу, міцно пов'язує його з хворобою, відхиленням від норми, відбилося і на визначенні цього поняття в психології. У такому осмисленні психологічний діагноз - це завжди виявлення прихованої причини виявленої неблагополуччя. Подібні погляди (наприклад, в роботах С. Розерцвейга (S. Rosenzweig)) призводять до неправомірного звуження предмета психологічного діагнозу, з нього випадає все те, що пов'язано з виявленням та обліком індивідуально-психологічних відмінностей в нормі. Психологічний діагноз не обмежується констатацією, а необхідно включає передбачення і вироблення рекомендацій, що випливають з аналізу всієї сукупності даних, отриманих в ході обстеження відповідно до його завданнями. Предмет психологічного діагнозу - установлення індивідуально-психологічних відмінностей як в нормі, так і в патології. Найважливішим елементом психологічного діагнозу є необхідність з'ясування в кожному окремому випадку того, чому дані прояви виявляються в поведінці обстежуваного, які їхні причини і наслідки.

Психологічний діагноз – будь-яке психологічне дослідження, яке базується:

1. на теоретичних знаннях (визначенням гіпотези)

2. методичне забезпечення – різноманітні принципи та прийоми, техніки.

3. особистість психолога як центральної особи. Схема психологічного висновку є різна

Л. С. Виготський встановив три ступені психологічного діагнозу:

I ступінь – Симптоматичний (емпіричний діагноз). Може обмежуватись тільки Констанцією певних психічних особливостей або симптомів, при яких пізніше робиться практичний висновок, такий діагноз вважається чисто науковим. Симптоматичний діагноз доступний практично всім, хто оточує обстежуваного. Одним із основних методів симптоматичного діагнозу – спостереження і самоспостереження, високий суб’єктивізм яких є добре відомим.

II Ступінь – етіологічний діагноз. Враховується не тільки наявність певних психічних симптомів(особливостей), але й причини виникнення. Вияснення можливостей переживання, поведінки, відношення людини – важливий елемент психологічного діагнозу. Тим не менше потрібно усвідомлювати, що чинки людини, поведінка та взаємовідношення з оточуючими людьми визначаються багатьма причинами. Психологічний діагноз може прослідкувати роль лише незначної кількості причин тої чи іншої психологічної особливості.

III Ступінь – типологічний діагноз(вищий рівень). Заклечається у визначенні місця і значення отриманих результатів у середньостатистичному ряді, а також цілісній картині особистості. Діагноз нерозривно пов'язаний з прогнозом, який будується на вмінні розуміти внутрішню логіку розвитку психічного феномену. Прогноз вимагає вміння бачити та об’єднувати в єдине ціле минуле теперішнє та майбутнє.

За характером опрацьованості психологічний висновок підрозділяється на два види: первинний і підсумковий, уточнений. За аналогією з медичними варіантами первинного та уточненого діагнозу спочатку формулюється тільки первинний висновок, після обробки всього комплексу даних - підсумковий.

Підсумковий психологічний висновок є або кінцевим етапом діагностичного процесу діяльності психолога, або лише складовою частиною загального висновку «діагнозу» в тому, наприклад, випадку, коли психологічне дослідження проведено для уточнення клініко-психологічної структури порушення. Діагноз виставляється лікарем (дитячим психіатром або невропатологом) при спільному обговоренні отриманих результатів з психологом.

Виділення варіантів психологічного висновку до певної міри умовно, оскільки підсумковий психологічний висновок при будь-якому повторному обстеженні або зверненні клієнта переходить в розряд первинного уточненого. Психологічна реальність не є в повному обсязі стабільною і незмінною. Навіть при олігофренії, завдяки правильній корекційно-виховній роботі з дитиною, мають місце позитивні зрушення.

Психологічний висновок повинен бути коротким, але по можливості найбільш повно відображати характер виявлених порушень відповідно до цілей обстеження:

• клінічна практика - об'єктивізація психологічної структури психопатологічного стану для його кваліфікації або диференціальної діагностики;

• експертиза ефективності лікувального або навчального процесу - фіксація стану дитини на даний момент;

• шкільна практика - визначення основних параметрів психологічної структури порушення розвитку стосовно до навчального процесу.

Психологічний висновок може бути написано і у вільній формі, однак використання різних схем висновків, як показує практика, об'єктивує та уніфікує роботу психолога, допомагаючи виділяти ключові факти серед отриманих, диференціювати істотне і другорядне. Варіанти схеми укладення розроблені різними авторами.