66. Прогностична трудова експертиза

Психологічну трудову експертизу поділяють на:

● прогностичну - професіональна орієнтація, психологічний професійний відбір;

● ретроспективну - вивчення ролі особистісного фактора в травматизмі і браку.

Прогностична трудова експертиза визначає можливості і перспек­тиви трудової діяльності людини; ретроспективна — оцінює минулу трудову діяльність, встановлює причини помилкових дій і низької якості роботи з метою внесення відповідних коректив у систему «людина—професія—робота».

Експертиза включає:

1. Спостереження людини в природних умовах

2. Виконання тестів, опитувальників, методик

3. Спостереження за працівником в експериментальних умовах

Експертиза передбачає наявність експертної комісії – лікарі та психолог.

Зазвичай включаються методики дослідження: пам’яті, уваги, мислення, тривожності.

Спостереження – важливий метод психології праці при прогностичній експертизі. Воно дає багато цінних відомостей. Цей метод можна розглядати як самостійний. Найчастіше його використовують в поєднанні з яким-небудь іншим методом. Суть цього методу – спостерігати, помічати всі дрібниці, стежити за виконанням відповідної діяльності, за явищами або ситуацією, систематизувати і групувати їх.

Опитування базується на пропонуванні учаснику дослідження серії запитань, відповідаючи на які він надає досліднику деяку інформацію про себе. Опитування проводиться як в усній (бесіда), так і письмовій формі (анкета). Розрізняють два види запитань: закриті і відкриті. У першому випадку опитуваний вибирає відповідь на запитання з кількох запропонованих, у другому він сам формулює відповідь у довільній формі.

Тест скла­дається із завдань або запитань, що добираються за кри­теріями валідності (відповідності психічній якості, котра ви­являється за його допомогою), надійності (сталості резуль­татів вимірювання), стандартизованості (налагодженості в процесі перевірки на великій кількості піддослідних з ви­значенням достатнього рівня чутливості) тощо. Інколи тест для свого створення та апробування потребує багато років. За допомогою тестів — а їх уже налічується кілька тисяч — психологи у прогностичній експертизі мають змогу перевіряти здібності, навички, умін­ня, дозволяють провести відносні виміри рівня розвитку психічних властивостей (наприклад, властивостей пам'яті, мислення, уяви тощо), які визначають успіх діяльності.

Сьогодні психолог все частіше виступає як експерт з питань управління, профвідбору і т.д. і він є обов’язковим членом експертної комісії. Продуктом діяльності психолога у даному випадку є експертний висновок.

67. Психологічне забезпечення безпеки праці

Сьогодні існує 2 загальні напрями у вирішенні проблеми створення психологічного настрою на безпеку: 1) зниження рівня виробничих загроз шляхом створення безпечних знарядь, предметів і умов праці або ефективніших засобів захисту; 2) підвищення рівня індивідуальної захищеності працівників, організовуючи безпечнішу поведінку. Ми розглянемо останній.

Безпечна діяльність є передусім наслідком правильного ставлення працівника до питань охорони праці. Щоб створити настрій працівника на безпечну роботу, потрібна «загальна політика керівництва» в цьому напрямі. Таку політику треба активно рекламувати.

Важливе значення має стимуляція безпечної діяльності. Мотив безпеки праці можна підсилити соціально (соціальна підтримка, підвищення оплати, додаткові вихідні дні, спеціальні привілеї, підвищення в посаді).

Безпечну діяльність можна формувати і за допомогою негативної стимуляції, тобто покарань.

Велике значення має навчання та виховання безпечній діяльності. Питанням навчання безпечної діяльності присвячена праця англійського вченого Павела П. Методи навчання автор вибирає на основі аналізу помилок. Всі помилки працівників він поділяє на дві загальні категорії: 1) помилки психомоторні(автор називає їх помилками фізичного досвіду); 2) помилки прийняття рішень (помилки пізнавального досвіду).

Помилки психомоторної сфери виникають на рівні рухових операцій внаслідок неповного сенсорного синтезу(а не через недостатній розвиток навичок чи втому). Неврахування окремих зовнішніх умов призводить до неправильної оцінки обставин задачі, а тому і до вибору неправильних способів дії по її вирішенню. Для безпечного виконання моторних дій треба передусім виробити вміння повно і правильно оцінити ситуацію, яка склалася.

Значно складніше навчити працівників приймати правильні рішення. Повел П. виділив 2 типи таких помилок:

1) помилки, які допускають у завданнях з обмеженим вибором(коли вимагають прийняти рішення про вибір одного з можливих дій);

2) помилки в завданнях з відкритим кінцем(де є багато шляхів, але при виборі будь-якого з них виникають нові завдання).

Прийняттю доцільного рішення у завданнях з обмеженим вибором навчити нескладно, важче навчити цьому у завданням з відкритим кінцем. Повел П. запропонував використати для цього методику Блоома Б., яка визначає ієрархію рівнів мислення у подібних завданнях: знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез(здатність відтворити це явище), оцінка. При навчання потрібно послідовно переводити учня від рівня знання до рівня розуміння, і аж до здатності критично оцінювати ситуацію, яка склалася. Навчання безпечній праці повинно бути органічно пов’язане з навчанням професії.

Правила безпечної праці визначають, як повинен і як не повинен діяти працівник в процесі праці і на території виробництва, щоб уникнути нещасних випадків і аварій.

Дослідження показали, що ефект впливу майже всіх методів виховання (кінофільми, література, навчання безпечній поведінці, інспекція) безпосередньо залежить від інтересу до питань безпеки праці, який виявляє сам працівник і його група. Найефективнішим методом виховання визнали бесіду та плакат, найменш ефективним – покарання і змагання.