61. Психологічна характеристика методів та форм навчання.

1.Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція.

Розповідь -монологічний виклад навч. матеріалу. Для викладу описового навч. матеріалу, фактів і прикладів, біографії.

Бесіда -діалогічний метод. За доп. спец.підготовлених питань спонукати учнів до актуалізації вже відомих знань,засвоєння нових,самостійних роздумів, висновків і узагальнень.

Лекція-більш строга структурою,вел. обсяг інф.

2.Наочні методи: демонстрація, ілюстрація.

Демонстрація-наочно-чуттєве ознайомлення з явищами, процесами, об'єктами в їх природному вигляді.

(зовн. вигляд. предм., будова)

Ілюстрація - показ предм., процесів і явищ за доп.карт, плакатів, портретів, фотографій, малюнків, схем.

3.Практичні методи: вправи, лабораторний метод, навчальна праця.

Вправи-багаторазові дії, тренування засвоєного матеріалу на практиці.Поглиблюють знання, формують уміння, навички.

Серед вправ виділяють: усні вправи, письмові, лабораторно-практичні вправи, виробничо-трудові вправи.

Лабораторний метод - проведення експериментів.

Навчальна праця -застосуванні отриманих знань при вирішенні практичних завдань, використ. теорії на практиці.

За логікою передачі та сприймання навчальної інформації.

Індуктивні методи. (зведення) - передбачення спостережень та експериментів на основі досвіду. Від часткового до загального.

Дедуктивний метод, - абстрактне мислення.

Форма – спосіб існування.

Урочна і позаурочна , в кожній з яких вик. фронтальна, групова та індивідуальна .

Конкретними є: урок, практикум, семінарські і факультативні заняття, навч. екскурсії, співбесіда, індивід. та групові консульт., дом. роб.

Класифікація форм:

За кількістю учнів - колективні, групові, парні та індивідуальні.

За місцем проведення - шкільні (уроки) і позашкільні форми (дом. робота, екскурсії).

За тривалістю - класичний урок (45 хв.), урок-пара (90 хв.).

За дидактичними цілями - форми теоретичного навчання (лекція,факультатив,гурток,конференція), комбінованого навчання (урок,семінар,домашня робота, консультація), практичного навчання (практикуми, праця в майстернях,на пришкільних ділянках).

62. Псих.Аспект контролю та оцінки знань.

Контроль - виявлення, вимірювання й оцінювання знань та умінь учнів

Мета- забезпечити ефективність навчання, стимулювати до навчання, до самоосвіти.

Засоби - спостереження за д-стю учня під час занять, вивч. продуктів навч. д-сті, перевірка знань.

Структура контролю: перевірка, оцінювання (як процесу і результату),обліку(ведення журналу)

Види- самостійні, контр. роб., поточні оцінки,екзамени,підсумкові уроки.

Оцінка – кількісний показник якості результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів відповідно до вимог навч. програми. Вона хар-зує роз-ок учня, здібності, ставлення до навч. Є стимулюючим,мотивац. засобом

Рівні знань учнів: репродуктивний (знання зафіксовані,можуть бути відтворені); реконструктивний (знання застос. в стандартних умовах); творчий (знання застос. в нестандартних ситуаціях).

Рівні навчальних досягнень: низький, середній, достатній, високий (творчий)

Початковий рівень - уявленням про предмет.

Середній рівень – виріш. завданнь за зразком.

Достатній рівень - розв’язує стандартні завдання, робить висновки, виправляє помилки, не вміє використ. знання в інших навч. ситуаціях.

Високий рівень – знання системні, для викон. творчих завд., самост. оцінює явища, факти, відстоює думку.

Психологічний аспект стосується питань прийняття оцінювального рішення й сприйняття оцінки студентами.

Процес прийняття оцінювального рішення, як зазначають автори, - складний акт психічної діяльності, детермінований багатьма факторами: ставленням студентів до викладача, до навчального курсу, який він читає, відвідуванням лекцій, характером і кількістю поставлених питань і т.д.

Вимога об’єктивності процесу оцінювання знань ускладнюється суб’єктивністю педагогічного рішення й суб’єктивністю його сприйняття студентами.

Об’єктивні оціночні міркування допомагають студенту глибше розібратися в певному питанні, побачити сильні й слабкі сторони його знань, знайти правильний шлях до їх удосконалення.

Деякі дослідники А.Т. Козулін (4, 30) вважають, що в психологічному аспекті слід розглядати відносність оцінки. Вони зазначають, що оцінка повинна відповідати справжнім знанням студента. Але, щоб правильно керувати процесом навчання, ми повинні визнавати і відносність оцінки, тобто зміст її в групах з різним рівнем знань повинен бути різним. Більше того, щоб досягти психологічного розвантаження слабкого студента в процесі навчання і на екзамені, а сильного студента примусити використати всі свої можливості, автори вважають, у певних рамках, припустимим ставити у першому випадку підвищену (стимулюючу) оцінку, а в другому пред’явити студентові більш високі вимоги, ні в якому разі не припускаючи при цьому будь-якого психологічного дискомфорту. Уміле використання подібної методики, за переконанням дослідників, дозволяє перетворити екзаменаційну оцінку на міцний важіль активізації процесу навчання (4, 30).

Розглядаючи психологічні аспекти оцінки знань студентів, слід відмітити, що об’єктивність і відносність протистоять одна одній, особливо якщо оцінка значною мірою відіграє стимулюючу роль.

Відносність оцінки, на наш погляд, правомірна, як виховний засіб, стимулюючи активність студента, вона повинна використовуватись переважно у поточному контролі, але у підсумковому контролі вона повинна бути повністю виключена, через те що її стимулююча дія обмежується рамками одного, тільки даного предмета, даного викладача і не поширюється на всю навчальну діяльність студента.