59. Показники та критерії вихованості особистості.
Вихованість — комплексна характеристика особистості, враховує наявність і рівень сформованості в неї суспільно значущих якостей.
Критерії вихованості — ознаки, за допомогою яких роблять висновок про рівень вихованості людини, оцінюють результати виховного впливу.
Рівень вихованості наближено характеризують словами: високий, середній, низький.
Рівень вихованості — ступінь сформованості в учня відповідно до вікових можливостей найважливіших якостей особистості, які є показниками вихованості.
Критерії вихованості — показники рівня сформованості різних якостей особистості. Основою вихованості є мораль. Вихованість є найважливішою психолого-педагогічною та
соціально-психологічною характеристикою особистості, вона неподільно
пов'язана з усіма її сторонами, відбиває ступінь її всебічності та
гармонійності. Основою вихованості є мораль людини, її найсуттєвішим
показником.
Моральна вихованість —система певних мор. якостей, відносин, які хар-ся специф. почуттями, потребами, мотивами, навичками повед.
Заг. критеріями - життєва позиція(ставлення до людей, праці, суспільства), рівень етичних знань, почуттів, моральні якості (ставлення до суспільства, праці, людей, життєва позиція, спрямованість особистості, співвідношення мотивів поведінки та характеру вчинків, стійких мотивів і спрямованості, ступінь принциповості та рівень вольової сфери, міра мор. вимогливості до себе та інших, характер поведінки у колективі, наодинці, наявність гуманістичних рис у характері та поведінці, рівень розвитку почуття власної гідності, сором'язливості, честі, совісті)
— інтелектуальний, поведінковий та емоційний критерії; до
інтелектуального відносяться знання відповідних моральних норм і правил,
здатність висловлювати на основі цих знань моральні судження; до
поведінкового — здатність протистояти спокусі порушити ці правила, а
емоційного — переживання почуття провини у разі порушення цих правил.
Показники -система цінностей, здатність включатися у різні види діяльності, цілеспрямованість, осмисленість, самостійність, творча активність, відповідальність, рівень розвитку моральної свідомості, мор. поведінки та почуттів.
І.Д. Зверєва,Л.Г. Коваль, П.Д. Фролов( 1995) зазначають, що якщо психологічні критерії моральної вихованості, що пропонуються, прийняти за повний набір критеріїв, то він може бути упорядкований, систематизований таким чином (схема 10.1.):
60. Комунікативна культура вчителя.
Комунікація – обмін інформацією
Ком. уміння учителя:
уміння управляти своєю поведінкою;
спостерігати та переключати увагу;
соц. перцепції («читання по обличчю»);
емпатія - бачити,розуміти,співпереживати;
навички мовного спілкування.
Пед. здібності:
Дидактичні-передавати навч. матеріал доступно, зрозуміло, викликати самостійну думку, організовувати самост. діяльність.
Академічні- зд.до певної галузі науки,що є предметом викладання.
Організаторські-організ. учнівський клас, згуртовувати, оптимізувати власну діяльність.
Комунікативні-спілк.з учнями, знаходити правильний підхід, пед. такту.
Перцептивні-проникати у внутр. світ, спостережливість, розуміння особистості учня.
Сугестивні-здатність до емоційно-вольового впливу.
Мовні-чітко висловлювати думки і почуття з доп. мови та неверб. засобів.
Мовлення - переконливим, простим, зрозумілим, образним, виразним та емоційно забарвленим.
Функції діяльності вчителя:
Інформ. - точність, логічність подачі інформації, уміння виділяти головне, доступність інф., опора на досвід, зв'язок інф. із практикою.
Перцептивна - уміння сприйм. психічний стан і «бачити» особистість учня.
Комунік. - стиль спілкування, пед. такт, мова, контакт із класом.
Організат. - орг-я власної діяльності в пізн. ді-сті учнів.
Розвив. - формув. Прийомів,способів розум. д-сті учнів,особистості,колективу.
Контрол. - контроль засвоєння інф., об'єктивн. Оцінок.
Часто науковці у своїх дослідженнях із проблем педагогічної психології вказують на те, що значна частина педагогічних прорахунків і труднощів визначається не стільки недоліками методичної підготовки вчительських кадрів, скільки реформацією сфери професійного педагогічного спілкування. На рахунок специфіки педагогічного спілкування можна привести визначення Леонтьєва А.А.: "Педагогічне спілкування - це професійне спілкування вчителя з учнями на уроці і поза ним в процесі навчання і виховання, яке має певні педагогічні функції і спрямоване (якщо воно повноцінне і оптимальне на створення сприятливого психологічного клімату, а також на оптимізацію навчальної діяльності і стосунків між педагогом і учнем в учнівському колективі.Леонтьєв А.А., вивчаючи комунікативні вміння особистості, виділяє такі компоненти вміння спілкуватися:
а) вміння орієнтуватися в умовах спілкування;
б) вибір змісту акту спілкування;
в) вибір засобів передачі змісту актів спілкування;
г) підтримання зворотного зв'язку.Конкретизуючи складові змісту морально-психологічної готовності до педагогічної діяльності Кондрашова Л.В. акцентує увагу на характеристиці спілкувальної функції вчительської праці.
Культуру спілкування, високий рівень комунікативних здібностей вчителя вона розглядає як важливий показник готовності вчителя до педагогічної взаємодії з учнями: без певного рівня комунікативних здібностей неможливо говорити про готовність випускника педвузу до творчого вирішення професійних завдань