53.Основні закономірності онтогенезу психіки людини.

Тенденції:

1.розвиток відбувається від голови до ніг. Людина спочатку вчиться дивитися, слухати, а лише в 1р. починає ходити.

2. від центру до периферії. Нюх, смак->зір->слух->кисть пальців.

3від загального до специфічного. При народженні одна інтонація, а пи дорослішанні диференціація криків, плачу.

Закономірності:

пластичність – при недорозвиненості роз-ку однієї функції посилено розвивається інша;

інтегрованість психіки – в міру розвитку психіка набуває більшої стійкості,цілісності;

гетерохронність – нерівномірність психічного розвитку у часі(одні інтенсивніше,інші повільніше. Напр., память розвивається швидко, а мислення повільно, а потім мислення стрімко, а память вже уповільнюється).

Це – проблема: сенсит. періодів - коли організм стає чутливим до певного роду впливів. Це період оптимальних строків розвитку.

Для розвитку мовлення – 1-3 р.

Рухових навичок – 7-11р

Математичних здібностей – 14-15р

Найвищої сенсорної чутливості – 20-25р;

та критичних періодів - найменш сприятливих періодів розвитку людини, коли знижується темп просування, зявляється конфлікт з оточенням (вікові кризи). Людина стає «важкою». Вікова криза – суттєві внутр. зміни люд. при відносно незначих зовн. змінах, які виникають при переході до нового вік.періоду. Найменш сприятливих період розвитку людини, коли знижується темп просування, зявляється конфлікт з оточенням. Триває 3-6 місяців.

В амер. Психології – єдиний відрізок часу в житті людини, коли певний фактор середовища здатний викликати ефект «ВСЕ АБО НІЧОГО».

54. Кризи 1 та 3 року життя: засоби їх подолання.

Вікова криза – суттєві внутр. зміни люд. при відносно незначих зовн. змінах, які виникають при переході до нового вік.періоду. Найменш сприятливих період розвитку людини, коли знижується темп просування, зявляється конфлікт з оточенням. Триває 3-6 місяців.

В амер. Психології – єдиний відрізок часу в житті людини, коли певний фактор середовища здатний викликати ефект «ВСЕ АБО НІЧОГО».

Криза 1 року.Криза першого року пов'язана з освоєнням мовлення. Якщо спочатку життєдіяльність немовляти регулювала біологічна система, детермінована біоритмами, то поступово вона вступає у суперечність із вербальними ситуаціями, які створюються дорослими. Як наслідок, у віці близько року дитина залишається без надійних орієнтирів у навколишньому світі: біологічні детермінанти вже істотно деформовані, а мовні ще не настільки сформувалися, щоб дитина з їх допомогою могла вільно керувати своєю поведінкою.

Спостерігається загальний регрес життєдіяльності дитини, ніби зворотний розвиток. Емоційно він виявляється в афективних реакціях. Часто має місце по­рушення всіх біоритмів, зокрема, сну; порушення задоволення життєвих потреб (наприклад, почуття голоду); емоційні аномалії (похмурість, плаксивість, надмірна вразливість).

Кризу першого року не вважають гострою. Встановлення нових стосунків з дитиною, надання їй певної самостійності у дозволених межах, терпіння і витри­мка дорослих пом'якшують характер кризи.

Основними новоутвореннями цього періоду розвитку є формування струк­тури мовної (наприкінці першого року дитина вимовляє перші слова) та предмет­ної (дитина освоює довільні дії з предметами оточуючого світу) дій.

Мову однорічної дитини Л.С. Виготський назвав автономною. Вона служить перехідним містком між пасивною й активною мовою. За формою вона є спілкуван­ням, за змістом—емоційно-безпосереднім зв'язком із дорослими та ситуацією.

Особливості автономної мови: не співпадає з мовою дорослих артикуляційне й фонетичне, а також за значенням (багатозначність дитячих вокалізацій); може застосовуватися для спілкування лише з утаємниченими у "шифр" дитячої мови та в конкретних ситуаціях; своєрідний зв'язок між словами, внаслідок чого мова нагадує ряд вигуків, вимовлених у стані афекту.

Поява й зникнення автономної мови знаменує початок і кінець кризи першо­го року.

Криза 3 року.

3р.- криза соц.відносин,спалахи самостійності,Я сама. Дит. у свідомості відокремлюється від батьків,розуміє.Шляхи подолання-визнати її права.

Ця криза вперше була розкрита в роботі Ельзи Келер "Про особистість трирічної дитини". Вона виділила 7 характеристик кризи трьох років.

Характеристики кризи:

1.Негативізм- негат. реакція на дорослих, непідкорення дорослим,роблять напаки.

2.Впертість- дитина наполягає на чомусь свому,виділення особи

3.Норовистість -відкрита непокора,протест проти порядків,усіх.

4.Свавілля –самостійність,пранення емансипації від дорослих,все роб.самому

5.Протест, бунт - часті суперечки з батьками..

6.Обезцінювання – знецін.старих забавок, правил повед.

7.Деспотизм – влада над дор.диктує умови,ревнощі до діт.

Криза трьох років являє собою значну зміну взаємовідносин, які існували до цього часу між дитиною і дорослим. У кінці раннього віку виникає тенденція до самостійної діяльності, яка знаменує собою те, що дорослі більше не закриті для дитини предметом і способом дій з нею, а нібито вперше розкриваються перед нею, виступають як носії зразків дій і відносин в навколишньому світі. Феномен "Я сам" означає не лише . виникнення зовні помітної самостійності, але й одночасне відділення дитини від дорослої людини. У результаті такого відділення дорослі нібито вперше виникають у світі дитячого життя. Світ дитячого життя із світу обмеженого предметами, перетворюється в світ дорослих людей. Тенденція жити загальним життям з дорослим проходить через все дитинство; дитина, відділяючись від дорослого, встановлює з ним більш глибокі стосунки, підкреслював Д.Б. Ельконін.

ДО Найкраще реагувати спокійно чи проігнорувати.

ПІСЛЯ діти стають більш врівноваженими, здатні до емоційних переживань.