36. Теорія агресії в соціальній психології. Послаблення агресії за допомогою соціального навчання

Аґресія – це фізична або вербальна поведінка, метою якої є спричинення шкоди (фізичної, психологічної) іншим людям. Слід диференціювати «ворожу» та «інструментальну» аґресію. Джерелом ворожої аґресії є гнів, її остаточна мета – заподіяти шкоду. Якщо спричинення шкоди не є самоціль, а лише засіб досягнення якої-небудь іншої мети, то така аґресія називається інструментальною. Розрізняють також аґресію контактну (рукоприкладство, насильство, використання холодної зброї тощо) та дистантну (переважно за допомогою вогнепальної зброї). Крім цього аґресія поділяється на зовнішню – скеровану на середовище та внутрішню – скеровану людиною на саму себе.

Теорія інстинктивної аґресії та еволюційна психологія. З.Фройд вважав, що джерелом людської аґресії є саморуйнівні, деструктивні імпульси. Це перенесення на інших людей вродженої енергії примітивного прагнення до смерті («інстинкту смерті»). Психологи, еволюційного напряму Д. Басс і Т.Шаклфорд погоджуються, що в житті далеких предків людини аґресія іноді виконувала адаптивну функцію. Історично, в деяких доіндустріальних суспільствах воїни мали вищий соціальний статус, і більше можливостей для репродукції. Відносно високий рівень аґресії чоловіків проти чоловіків (війни), властивий всім історичним етапам розвитку людства пояснюється не звичайним вивільненням „інстинкту аґресії”.

Біологічні теорії. Біологи дослідили, що аґресія пов’язана з діяльністю кори півкуль головного мозку. Вченим вдалося встановити, які саме ділянки нервової системи посилюють агресивну поведінку людини і тварин. Активація певних зон мозку приводить до посилення ворожості, а дезактивація – до її послаблення.

Класична теорія „фрустрація– аґресія”. Автором теорії є Дж. Доллард та Н.Міллер. Вони дійшли висновку, що фрустрація часто призводить до вияву аґресії. Фрустрація може спричинити пряму або заміщену аґресивну реакцію, а може завершитися відмовою від мети. Тобто, фрустрація не обов’язково призводить до аґресії. Людина може відмовитися від мети, впасти в апатію, пережити реґрес (примітивізація поведінки), фіксація (нав’язливе повторювання певних дій, їх безрезультативність для мети).

Концепція заміщеної аґресії. Переконавшись в тому, що класична теорія переоцінює зв'язок між фрустрацією та аґресією, Леонард Берковіц висунув концепцію „заміщеної агресії”. На думку Берковіца, фрустрація породжує гнів – емоційну готовність до аґресивних дій. Однак суб’єкт, який викликав фрустрацію є недосяжним. Тоді гнів (аґресія) вихлюпується на суб’єкта (або об’єкт), який є поруч. Якщо в полі зору особи, яку охопив гнів опиниться зброя, є чималий ризик, що вона її використає.

Теорія соціального научіння аґресії. Автором цієї теорії є канадський психолог Альберт Бандура. Згідно теорії люди засвоюють навички аґресивної поведінки шляхом спостереження та імітації за поведінкою інших, зокрема під впливом нагород та покарань. Психологічні дослідження показали, що у сім'ях, де практикується рукоприкладство як спосіб покарання, зростають діти, схильні до агресивних дій стосовно тих, що їх оточують. Хоча більшість людей, з якими жорстко поводились у дитинстві є хорошими батьками, все ж третина з них все-таки переносять відомі їм із власного досвіду «методи виховання» на своїх дітей і карають їх частіше. Аґресія мотивується винагородою (психологічною, матеріальною). Коли людина не боїться наслідків, покарання за аґресію, вона може легко вдаватися до неї .

Послаблення агресії.

Катарсис – це вивільнення неґативних емоцій, очищення шляхом залученості індивіда до перетворювального переживання травматичних подій, які трапились у минулому.

Підхід, заснований на соціальному научінні. Якщо аґресивна поведінка – результат соціального научіння, то її чинники можна нейтралізувати.

1. Відомо, що фрустрація пов’язана з наявністю у людини очікувань, які не сповнилися. Ворожу аґресію, що виникла під її впливом можна нейтралізувати, якщо не спонукати людей до очікувань, які ніколи не зможуть зреалізуватися.

2. На інструментальну аґресію впливають очікування певних винагород і вигод. Це означає, що слід винагороджувати неаґресивну поведінку і співпрацю. Покарання аґресорів, у більшості випадків, є менш ефективне.

3. Страх покарання запобігає аґресії тільки в ідеальних умовах, коли покарання є невідкладним та достатньо адекватним провині, коли воно поєднується з винагородою за бажану поведінку.

Отже, слід попереджати агресивні дії, запобігати їм. Необхідно навчати людей неагресивним способам вирішення конфліктних ситуацій. Педагогів, батьків, усіх, хто працює з дітьми доречно в межах різних освітніх програм навчати навичкам міжособистісного спілкування – методами контролю за гнівом і способами морального впливу.