35.Соціокультура і поведінка : соціальні та гендерні ролі

Процес розвитку гендерних ролей, як соціально зумовлених варіантів статевих ролей та статево-рольової поведінки, відбувається в контексті досить важливого для життя особистості процесу, який називається соціалізація. За більшістю означень, соціалізація особистості - це засвоєння людиною суспільного досвіду, суспільних норм і цінностей.

Серед великої кількості ролей, що їх засвоює людина, для нормальної соціалізації особистості велике значення мають статеві та гендерні ролі. Ці ролі тісно пов'язані з усвідомленням себе представником певної статі і з нормативами поведінки, характерної для представників цієї статі. Статеві та гендерні ролі тісно пов'язані зі статевою та гендерною ідентичністю особистості.

Ґендерна роль — один з видів соціальних ролей, набір очікуваних зразків поведінки (або норм) для чоловіків і жінок. Ґендерну роль розуміють як виконання певних соціальних розпоряджень — тобто поводження у мові, манерах, одязі, жестах відповідної статі.

Соціальна ґендерна роль – індивідуальне оприявлення приналежності до чоловічого, жіночого або іншого («третього») ґендеру у соціальній обстановці (відповідно до культурних норм і стереотипів).

Однією з головних складових соціалізації людини є засвоєння нею соціальних ролей. Роль – це очікувана типова поведінка людини в суспільстві, пов’язана із її статусом від народження (раса, стать, вік, національність), або досягнутим у процесі життя (сімейне становище, партійна заанґажованість, входження до громадської організації тощо). По-перше, в соціальних ролях закріплені норми і правила соціальної поведінки у вигляді рольових експектацій, тобто нормативних вимог до виконання соціальних ролей. По-друге, рольова поведінка – це найважливіший вид соціальної поведінки, а соціальні ролі – це засіб входження особистості в групу, в соціум у формі соціальної адаптації і особистісного самовираження одночасно. Рольова ідентичність – це усвідомлення особою власних психологічних ролей. Американський соціолог Чед Гордон виокремлює п’ять видів рольової ідентичності:

1. Статева ідентичність, в основі якої лежить ідентифікація людини як чоловіка або жінки.

2. Расова, національна, етнічна ідентичність ґрунтується на усвідомленні людиною причетності до певної расової, національної, етнічної спільноти або мовної групи.

3. Ідентичності членства, що визначається наявністю зв’язку між людиною й організаційним життям суспільства завдяки всім формам групового членства (офіційні та неофіційні групи).

4. Політична ідентичність, яка ґрунтується на ставленні людини до соціальних цінностей, конкуренції, влади і прийняття рішень.

5. Професійна ідентичність визначається стосунком людини до обраної професії.

Соціальні очікування, на-вички і переконання, які асоціюються зі статями, впливають на поведінку чоловіків і жінок. Е.Іґлі в книзі „Статеві відмінності в соціальній поведінці” висловлює припущення щодо механізму взаємодії біології і культури. На її думку, ґендерний розподіл праці визначається безліччю різних чинників, зокрема, біологічні впливи й особливості соціалізації у дитинстві. В дорослому житті безпосередніми причинами відмінностей соціальної поведінки чоловіків і жінок є їхні ролі, що відображають цей розподіл праці. Чоловіки, що генетично мають більшу фізичну силу та швидкість руху, схильні до виконання ролей, що вимагають фізичних навантажень. Жінки, наділені здатністю виношувати і вигодовувати немовлят, більш схильні до ролей вихователів і опікунів. Іґлі прогнозує, що в силу соціальних обставин (змін у розподілі праці) відбуватиметься зближення ролей чоловіків і жінок, відтак ґендерні відмінності будуть „менш помітними”.

Інверсії статевих (сексуальних) ролей – це одночасно і перформенс (сценічність, вдаваність), і реальність змін чоловічих та жіночих ролей на протилежні, заміна одних іншими. Одним із випадків сексуальної інверсії є гомосексуалізм, тобто зміна об’єкта почуттів (замість представника протилежної статі об’єктом почуття стає людина тієї ж самої статі). Гомосексуалізм, зазвичай, не призводить до глибинних змін статевої ідентичності, тобто чоловіки продовжують усвідомлювати себе чоловіками, а жінки – жінками.

Існують інші зміни статевої поведінки, які не обов’язково пов’язані з функціональними та органічними розладами статевої сфери – трансвестизм та транссексуалізм. Трансвестизм – це виконання ролей протилежної статі, що виявляється у зміні зовнішнього іміджу, перевдяганні, використанні імені та запозиченні інших рольових атрибутів протилежної статі. Людина усвідомлює себе особою протилежної статі. Трансвестизм не треба плутати з проявами фемінності чоловіків чи маскулінності жінок. Існує також часткове запозичення статевих ролей, яке не призводить до значної статево-рольової інверсії. Воно часто буває наслідками статевого та ґендерного виховання. Транссексуалізм – це усвідомлення себе представником протилежної статі. Така інверсія статевої ідентичності дає людині підстави для хірургічної зміни біологічної статі. Прагнення фізичновідповідати статевому образу (Я-концепції) виявляється сильнішим, ніж бажання народжувати дітей. Кожну з таких інверсій можна розглядати як внутрішній статево-рольовий конфлікт (суперечність між компонентами статевих ролей і статево-рольовою ідентичністю) та зовнішній статево-рольовий конфлікт (суперечність між статево-рольовою поведінкою і соціальними стереотипами та нормами).