23.Увага людини, її основні властивості.

Увага – це пізнавальний психічний процес, який полягає у спрямованості та зосередженості психічної діяльності на певних об’єктах, зовнішніх або внутрішніх, при одночасному відволіканні від інших.

Ефекти уваги:

• Вибірковість

• Спрямованість (людина готова до пошуку)

• Аналітичність (свідомий аналіз інфрмації)

• Підсиленість (інтенсивність сприймання події)

• Фіксованість (інформація характеризується стійкістю)

Увага є необхідною умовою перебігу всіх психічних процесів. Вона ніколи не проявляється сама по собі, а лише як спрямована на щось. Також увага не має свого окремого специфічного продукту. Якщо увага стає настільки притаманною людині , що характеризує її тривалий психічний стан, то її розглядають як характерологічну рису особистості і називають уважністю.

Причинами неуважності є

• Надто поспішне реагування на інформацію

• Передчасне припинення сприймання внаслідок відвертання уваги на сторонні об’єкти (раптові спогади, сильні зовнішні подразники)

Види уваги:

• За характером цілей діяльності

  • Мимовільна

  • Довільна

Мимовільна (первинна або пасивна) немає мети та не прикладає зусиль. В її основі лежить орієнтацій ний рефлекс. Чинниками мимовільної уваги інтенсивність подразника, контрастність, новизна, рухомість, відповідність його нашому внутрішньому стану, інтерес до діяльності.

Довільна (вторинна, активна, з’являється у 6-7 років) полягає у тому, що людина докладає зусилля волі та ставить мету. Чинниками є зусилля волі, практичні дії, розуміння завдання, інтерес до діяльності, вплив минулого досвіду, психічний стан людини.

Післядовільна (похідна первинна) – це такий вид уваги, для якого характерне зниження вольових зусиль при збереженні мети бути уважним. Цей вид уваги формується найпізніше.

• Залежно від спрямованості дій

• Зовнішня

• Внутрішня

Зовнішня (сенсорна, перцептивна) зосередження на об’єктах та явищах зовнішнього світу. Ознаками можуть бути рухи очей, голови, пози тіла.

Внутрішня – зосереджена на образах об’єктів та явищ. Пов’язана з роботою самосвідомості та рефлексією. Супроводжується рухами губ, жестами.

Ці види уваги чергуються, гальмуючи один одного.

• Залежно від форми організації

• Індивідуальна (зосереджена спрямована діяльність конкретного індивіда)

• Групова (зосереджена увага кількох осіб групи на сумісному завданні)

• Колективна (зосередження всіх осіб групи на спільному завданні)

• За ступенем регуляції

• Безпосередня (регулюється об’єктами, які відповідають інтересам людини)

• Опосередкована (регулюється змістом та значенням сприйнятого, підтримується жестами, інтонаціями, словами)

Основними властивостями уваги є

• Концентрація, яка характеризує ступінь зосередженості свідомості на певних об’єктах. Вона дає змогу глибше пізнати. Чим менше коло об’єктів, тим вищою є концентрація. Результат концентрації пов'язаний з обсягом та розподілом. На неї впливають індивідуальні особливості.

• Розсіяність – протилежна до концентрації – нездатність людини до зосередитись на певній діяльності протягом тривалого часу. Є уявна розсіяність (неуважність до оточуючого через надмірну концентрацію на роботі) та справжня (неуважність як до оточуючого, так і до основного виду діяльності, може виникати внаслідок загальмованості довільної уваги, загальних розладів нервової системи, недокрів’я, хворіб носоглотки, фізичної та розумової втоми, сильних переживань).

• Стійкість – тривале зосередження уваги на об’єкті чи діяльності. Підвищена стійкість є тоді, коли є помірна складність та зрозумілість матеріалу, активна розумова діяльність, різноманітність вражень, підвищена мотивація, добре самопочуття, сильна нервова система.

• Коливання – мимовільне, періодичне то посилення то послаблення уваги. Пояснюється періодичною зміною в корі головного мозку збудження та гальмування, і виступає захисним механізмом.

• Переключення – навмисне перенесення уваги з одного об’єкту на інший. Зростає коли є зацікавленість у діяльності, на яку треба переключитись, позитивне ставлення до цієї діяльності, коли є зв'язок між змістом діяльності. Залежить від ступеня зосередження на попередній діяльності, від ступеня завершеності дій, від стану організму.

• Розподіл – характеризує здатність приділяти одночасно увагу кільком предметам та явищам. Він досягається завдяки надзвичайно швидким переключенням уваги. Зі всіх видів діяльності, на які розподілена увага, лише один виконується свідомо, решта – автоматизовані. Залежить від ступеня концентрації, від зв’язку між предметами на які розподіляється увага.

• Обсяг – кількість об’єктів чи явищ, які одночасно охоплюються нашою увагою (4-6 непов’язані об’єкти). Піддається тренуванням.