
- •1. Загально психологічні принципи психологічних досліджень
- •2. Проблема розвитку психіки у філогенезі.
- •3. Основні властивості психіки людини
- •7.Особистість в контексті сучасних наукових досліджень.
- •8. Структура особистості
- •9. Потреби, мотиви та ціннісні орієнтації
- •10.Психологія темпераменту:провідні риси, типологія
- •11. Психологія характеру: провідні риси, типологія.
- •Риси характеру
- •12. Психологія здібностей: природа, різновиди. Особливості особистості обдарованої людини.
- •15. Вольова діяльність особистості: вольові дії, етапи вольової дії.
- •16. Психологічні механізми вольової регуляції.
- •17. Відчуття людини, їхні основні процеси.
- •19. Пам'ять людини; її основні особливості.
- •20. Мислення людини, основні мисленнєві операції.
- •Основні функції мислення
- •18. Сприймання людини, їхні основні особливості.
- •21. Уява людини, основні процеси створення образів уяви.
- •22. Мовлення людини, його основні види та функції.
- •23.Увага людини, її основні властивості.
- •24. Психоаналіз: історія розвитку, розгалуження, основні проблеми.
- •Зигмунд Фрейд: Психодинамическое направление в теории личности1
- •Карл Густав Юнг: Аналитическая теория личности
- •Альфред Адлер: Индивидуальная теория личности
- •27. Біхевіоризм.
- •26. Гештальтпсихологія.
- •27. Історія і тенденції розвитку української психології.
- •28. Гуманістична психологія
- •Абрахамом Маслоу: Гуманистическое направление
- •30. Екзистенційна психологія.
- •31. Основні напрямки сучасної психології (19-20 століття)
- •31. Основні етапи розвитку психологічної науки.
- •4 Етапи становлення психологічної науки:
- •32. Поведінка та установки. Теорія когнітивного дисонансу Фестінгера.
- •Теорія когнітивного дисонансу Фестінгера
- •33. Соціальне мислення: стереотипність, евристичність, ілюзорність. Фундаментальна помилка атрибуції.
- •35.Соціокультура і поведінка : соціальні та гендерні ролі
- •36. Теорія агресії в соціальній психології. Послаблення агресії за допомогою соціального навчання
- •37. Етапи організації та проведення експериментального психологічного дослідження
- •Організація експерименту
- •38. Характеристика різновидів психологічних експериментів
- •39. Експериментальні змінні та способи їх контролю
- •40. Спостереження як один з основних емпіричних методів психології
- •41.Методи опитування в психологічних дослідженнях
- •42. Вплив особистості дослідника та досліджуваного та ефектів їхнього спілкування на результати експерименту.
- •43. Вплив експериментальної ситуації на результат психологічного експерименту.
- •44.Класифікація особистостей за Лазурським.
- •45.Порівняння психологічних моделей особистості Ганнушкіна, Лічко і Леонагрда.
- •46.Розуміння екстра-інтроверсії за Юнгом, Айзенком, Леонгардом.
- •47. Типологічна модель Кречмера. Психологія конституціональних відмінностей Шелдона.
- •48.Функціональні стани в структурі поведінки людини. Фізіологічні індикатори функціональних станів. Способи їх корекції.
- •49.Фізіологічні основи мотивації та емоцій.
- •51. Психофізіологічні принципи саморегуляції.
- •52.Основні психологічні концепції онтогенезу психіки людини.
- •53.Основні закономірності онтогенезу психіки людини.
- •54. Кризи 1 та 3 року життя: засоби їх подолання.
- •55. Кризи 7 та 13 року життя: засоби їх подолання.
- •56. Формування особистої ідентичності у юнацькому віці(15-21р)
- •57. Криза середини життя. Засоби її подолання(40-60р.)
- •58. Основні психологічні концепції навчання.
- •59. Показники та критерії вихованості особистості.
- •60. Комунікативна культура вчителя.
- •61. Психологічна характеристика методів та форм навчання.
- •62. Псих.Аспект контролю та оцінки знань.
- •63. Вибір методологічної основи інтерпретації психологічних даних.
- •64. Психологічна спеціалізація в системі вищої школи України. Провідні учбові і науково-дослідницькі психологічні центри України.
- •65. Психологічна структура трудової діяльності.
- •66. Прогностична трудова експертиза
- •67. Психологічне забезпечення безпеки праці
- •68. Поняття психологічної професіографії. Структура психограми.
- •69. Характеристика операторської діяльності: її структура, надійність, помилки.
- •70. Основні психодіагностичні підходи
- •71. Вимоги до побудови і перевірки методик.
- •72. Валідність та надійність тестів; техніка перевірки
- •73. Види особистісних опитувальників
- •74. Психологічний діагноз та висновки
- •75 Соціальні та етичні аспекти психологічної діагностики. Етичний кодекс психолога-діагноста
- •76. Та 77 пит. . Загальні та спеціальні вимоги до психолога консультанта
- •77 . Модель ефективного консультанта
- •78. Етапи інтервю у психологічному консультуванні
- •79. Різновид психологічного консультування
- •1. Індивідуальне консультування
- •2. Сімейне консультування
- •3. Групове консультування
- •80. Соціально-політичні чинники оптимізації політичної діяльності
- •81. Політична соціалізація: сутність, етапи, основні механізми
- •82. Психологія примирення: процедури примирення та їхнє псих.Забезпечення.
- •83. Психологічна характеристика потерпілого
- •84. Функції управління; вимоги до особистості менеджера в світлі проблем психології управління.
- •85. Психологія конфлікту. Запобігання та розв’язання конфліктів у процесі управління.
- •86. Континіум норма-патологія, хвороба-здоров'я.
- •87. Внутрішня картина здоров’я.
- •88. Психічне здоров'я як регулятор поведінки в життєвих ситуаціях.
- •89. Невротичні розлади
- •90. Суїцид – психологічні та соціально-психологічні аспекти.
- •91. Соціально-психологічна характеристика і актуальні проблеми сучасної сім'ї.
- •93. Характеристика етапів життєвого циклу сім’ї.
- •94. Подружні конфлікти: причини та шляхи розв'язання
- •95. Аналіз програм шкільного курсу психології
- •96. Шляхи активізації роботи учнів на уроці психології.
- •97. Особливості проведення уроку та практичних занять з психології.
- •1.Наявність психологічної мети уроку.
- •98. Оцінювання знань на заняттях з психології.
- •99. Особливості психологічної характеристики та психологічного портрету.
- •100. Психологічна інтерпретація результатів спостереження.
- •101. Спрямованість особистості.
- •Данілова т.М. Виділила наступні типи спрямованості особистості:
- •102. Компетентність особистості.
- •103. Структура і функції психологічного тренінгу.
23.Увага людини, її основні властивості.
Увага – це пізнавальний психічний процес, який полягає у спрямованості та зосередженості психічної діяльності на певних об’єктах, зовнішніх або внутрішніх, при одночасному відволіканні від інших.
Ефекти уваги:
Вибірковість
Спрямованість (людина готова до пошуку)
Аналітичність (свідомий аналіз інфрмації)
Підсиленість (інтенсивність сприймання події)
Фіксованість (інформація характеризується стійкістю)
Увага є необхідною умовою перебігу всіх психічних процесів. Вона ніколи не проявляється сама по собі, а лише як спрямована на щось. Також увага не має свого окремого специфічного продукту. Якщо увага стає настільки притаманною людині , що характеризує її тривалий психічний стан, то її розглядають як характерологічну рису особистості і називають уважністю.
Причинами неуважності є
Надто поспішне реагування на інформацію
Передчасне припинення сприймання внаслідок відвертання уваги на сторонні об’єкти (раптові спогади, сильні зовнішні подразники)
Види уваги:
За характером цілей діяльності
Мимовільна
Довільна
Мимовільна (первинна або пасивна) немає мети та не прикладає зусиль. В її основі лежить орієнтацій ний рефлекс. Чинниками мимовільної уваги інтенсивність подразника, контрастність, новизна, рухомість, відповідність його нашому внутрішньому стану, інтерес до діяльності.
Довільна (вторинна, активна, з’являється у 6-7 років) полягає у тому, що людина докладає зусилля волі та ставить мету. Чинниками є зусилля волі, практичні дії, розуміння завдання, інтерес до діяльності, вплив минулого досвіду, психічний стан людини.
Післядовільна (похідна первинна) – це такий вид уваги, для якого характерне зниження вольових зусиль при збереженні мети бути уважним. Цей вид уваги формується найпізніше.
Залежно від спрямованості дій
Зовнішня
Внутрішня
Зовнішня (сенсорна, перцептивна) зосередження на об’єктах та явищах зовнішнього світу. Ознаками можуть бути рухи очей, голови, пози тіла.
Внутрішня – зосереджена на образах об’єктів та явищ. Пов’язана з роботою самосвідомості та рефлексією. Супроводжується рухами губ, жестами.
Ці види уваги чергуються, гальмуючи один одного.
Залежно від форми організації
Індивідуальна (зосереджена спрямована діяльність конкретного індивіда)
Групова (зосереджена увага кількох осіб групи на сумісному завданні)
Колективна (зосередження всіх осіб групи на спільному завданні)
За ступенем регуляції
Безпосередня (регулюється об’єктами, які відповідають інтересам людини)
Опосередкована (регулюється змістом та значенням сприйнятого, підтримується жестами, інтонаціями, словами)
Основними властивостями уваги є
Концентрація, яка характеризує ступінь зосередженості свідомості на певних об’єктах. Вона дає змогу глибше пізнати. Чим менше коло об’єктів, тим вищою є концентрація. Результат концентрації пов'язаний з обсягом та розподілом. На неї впливають індивідуальні особливості.
Розсіяність – протилежна до концентрації – нездатність людини до зосередитись на певній діяльності протягом тривалого часу. Є уявна розсіяність (неуважність до оточуючого через надмірну концентрацію на роботі) та справжня (неуважність як до оточуючого, так і до основного виду діяльності, може виникати внаслідок загальмованості довільної уваги, загальних розладів нервової системи, недокрів’я, хворіб носоглотки, фізичної та розумової втоми, сильних переживань).
Стійкість – тривале зосередження уваги на об’єкті чи діяльності. Підвищена стійкість є тоді, коли є помірна складність та зрозумілість матеріалу, активна розумова діяльність, різноманітність вражень, підвищена мотивація, добре самопочуття, сильна нервова система.
Коливання – мимовільне, періодичне то посилення то послаблення уваги. Пояснюється періодичною зміною в корі головного мозку збудження та гальмування, і виступає захисним механізмом.
Переключення – навмисне перенесення уваги з одного об’єкту на інший. Зростає коли є зацікавленість у діяльності, на яку треба переключитись, позитивне ставлення до цієї діяльності, коли є зв'язок між змістом діяльності. Залежить від ступеня зосередження на попередній діяльності, від ступеня завершеності дій, від стану організму.
Розподіл – характеризує здатність приділяти одночасно увагу кільком предметам та явищам. Він досягається завдяки надзвичайно швидким переключенням уваги. Зі всіх видів діяльності, на які розподілена увага, лише один виконується свідомо, решта – автоматизовані. Залежить від ступеня концентрації, від зв’язку між предметами на які розподіляється увага.
Обсяг – кількість об’єктів чи явищ, які одночасно охоплюються нашою увагою (4-6 непов’язані об’єкти). Піддається тренуванням.