20. Мислення людини, основні мисленнєві операції.

Мислення – це пізнавальний психічний процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях. Опосередкованість мислення виявляється у тому, що людство для пізнання світу вдається до різноманітних практичних дій (експериментів, дослідів).

На мислення можуть впливати найрізноманітніші чинники. Воно залежить від того, яким способом людині пред’являють умови задачі (письмово чи усно, наочно чи словесно), яку установку сформували на задачу (наприклад, повідомили наперед, що це дуже складна задача чи навпаки легка). Процес мислення залежатиме від мотивації людини, її емоційного стану, соціальних чинників. Ефект соціальної інгібіції – погіршення продуктивності діяльності, її швидкості та якості у присутності сторонніх осіб, як реальних, так і уявних. Ефект соціальної фасилітації – який виявляється у покращенні розумової діяльності індивіда у присутності групи.

Основні функції мислення

• Пізнавальна (відображення світу і самовідображення)

• Проектувальна (побудова планів, проектів, моделей практичної і теоретико-пізнавальної діяльності)

• Прогнозна (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього)

• Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислове перероблення)

• Технологічна (розроблення правил, норм, стандартів, рецептів життєдіяльнсті людини і суспільства в різних формах та проявах)

• Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз)

• Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської культури)

• Аналітична і синтетична

• Постановка та розв'язання різноманітних задач і проблем

Мисленнєві операції:

• порівняння – це встановлення схожих та відмінних ознак і властивостей предметів та явищ. Це найелементарніша мисленнєва операція, з якої, як правило, починається пізнання. Легше порівняти за відмінними ознаками, складніше за схожими.

• аналіз – являє собою мислення розєднання предметів чи явищ, виділення їхніх частин, елементів, ознак. Наприклад аналізуючи будову головного мозку людини, ми описуємо окремі його ділянки.

• протилежною до аналізу і водночас нерозривно пов’язаною з нею операцією є синтез – мислене обєднання в одне ціле окремих частин, сторін, ознак, властивостей. У процесі синтезу відбувається обєднання та співвідношення тих елементів, на які був розчленований об’єкт пізнання. Наприклад, лише розглядаючи всі ділянки головного мозку у єдності, можна зрозуміти принцип його роботи.

• абстрагування – це відокремлення одних ознак чи властивостей предметів і явищ від інших. Наприклад, ми можемо абстрагуватися від величини об’єкта, звертаючи увагу на всі інші його характеристики. Застосування абстрагування породжує грунт для операції узагальнення.

• узагальнення є мисленим обєднанням предметів чи явищ за їхніми загальними та суттєвими ознаками. У ході узагальнення необхідно виділити дещо спільне в об’єктах та явищах. Кисень, азот, залізо – це елементи періодичної таблиці Менделєєва.

• операцією, зворотною до узагальнення, є конкретизація – вираження в наочній, точнішій, конкретнішій формі якогось поняття чи явища. Ц науці конкретизація часто виступає у формі дослідження нових, раніше не виявлених зв’язків.

• класифікація – це групування об’єктів чи явищ за певними ознаками: родовими, видовими, формальними. У результаті утворюється певна система класів даної сукупності предметів чи явищ. Наприклад тварин можна класифікувати на тепло і холоднокровні.

• систематизацію можна розглядати як продовження класифікації, а саме як подальше обєднання виділених у ході класифікації груп та класів. Приклад – таблиця Менделєєва.