19. Пам'ять людини; її основні особливості.

Пам'ять – пізнавальний психічний процес закріплення, збереження та відтворення людиною її минулого досвіду. Будучи пізнавальним психічним процесом, пам'ять забезпечує обєднання всіх пізнавальних, емоційних, та вольових процесів, психічних станів та властивостей особистостості.

Функції пам’яті

• Накопичення індивідуального досвіду

• Забезпечення зв’язку з минулим

• Забезпечення перебігу психічних процесів та станів

• Забезпечення цілісності та єдності особистості

• Захист особистості від інформаційного перевантаження неактуальною інформацією, травмуючими переживаннями.

Процеси пам'яті – це закономірна зміна послідовних явищ памяті. Всі вони тісно пов’язані , оскільки перебіг кожного залежить від інших. До них належить:

- Запам'ятовування – процес пам'яті, у результаті якого відбувається закріплення нового, шляхом зв’язування з набутим раніше.

Умовами успішного запам’ятовування є: зв'язок з мовленням; чіткість поставленої мети; мотивація запам’ятовування (найкращими мотивами є пізнавальні інтереси); установка на запам’ятовування; емоційна забарвленість матеріалу; обсяг матеріалу;Логічна структура матеріалу;Ступінь розуміння матеріалу;Включення в активну розумову діяльність; включення в практичну діяльність; ступінь завершення дій (ефект Зейгарнік – незавершені завдання людина пам’ятає краще, аніж завершені); використання різних видів та типів пам'яті; асоціація з різноманітними образами; фізичний стан людини; організація процесу заучування;

Заучування – це спеціально організована мнемічна діяльність, спрямована на збереження у свідомості того, що пов’язане з метою та намірами особистості. Основними формами заучування є дослівне, близьке до тексту, смислове.

Закон Йоста: за інших рівних умов для успішного засвоєння матеріалу, метод розподіленого заучування дає кращі результати, аніж концентроване заучування.

Гіпотеза персеверації (Мюллер) – фізіологічні, біохімічні процеси тривають певний час після заучування. Це сприяє закріпленню слідів пам'яті.

Гіпотеза втоми (Холл) – під час заучування організм втомлюється і виникає гальмування.

Умови успішного повторення: Нестеоретипність; Осмисленість; Активність; Розподіленість у часі;

- Збереження – це більш чи менш тривале закріплення в пам'яті матеріалу. Умовами успішного збереження є організація процесу заучування, характер матеріалу, його обсяг, частина матеріалу яка збереглась. Ефект краю – як правило, початок та кінець матеріалу запам’ятовується краще, аніж його середина, оскільки на неї впливає і про- і ретроактивна інтерференція.

- Відтворення – такий процес пам'яті в результаті якого відбувається актуалізація збереженого матеріалу. Є такі види відтворення

• Впізнавання – відтворення інформації в умовах повторного її сприймання

• Власне відтворення – мимовільне або довільне відтворення матеріалу

• Пригадування – довільне відтворення, яке вимагає від людини активних вольових зусиль

• Згадування – відтворення індивідом подій свого життєвого досвіду

Умовами успішного пригадування є правильна організація процесу запам’ятовування, емоційний стан людини, мотивація щось пригадати, забезпечення при пригадуванні ідентичних умов тим, за яких відбувалось запам’ятовування матеріалу, ефективні прийоми пригадування (складання плану матеріалу, викликання образів об’єктів, які пригадуються, викликання асоціацій)

- Забування – процес пам'яті, при якому втрачається чіткість закріпленого матеріалу, зменшується його обсяг, погіршується якість, виникають помилки при відтворенні, відтворення стає неможливим. Забування може бути тривалим або тимчасовим, проте ніколи абсолютним. Основною причиною забування є невикористання матеріалу.

Гіпнопедія – навчання під час сну чи гіпнозу

Інтерференція може бути причиною тимчасового забування – це взаємодія двох чи більше процесів, при якій одна інформація змішується з іншою. Проактивна – погіршення запам’ятовування і відтворення матеріалу під впливом діяльності, яка передує заучуванню. Ретроактивна – погіршення запам’ятовування і відтворення матеріалу під впливом діяльності, яка відбувалась після заучування.

Теорії забування

• Згасання слідів – сліди поступово згасають, стираються через відсутність повторення.

• Теорія інтерферентного гальмування слідів – забування є результатом інтерференції.

Умови забування: надмірно сильний подразник; характер діяльності, яка безпосередньо передувала запам'ятовуванню або відбувалась безпосередньо після нього; значимість матеріалу; мотивація діяльності; установки людини; зміст матеріалу; обсяг матеріалу; усвідомлення матеріалу; включення в практичну діяльність;час, який минув після заучування.

Ремінісценція – це відтерміноване відтворення того, що було тимчасово забуте.

Цілісність сприймання об’єкта, розумова переробка, зацікавленість, свіжа голова, порівняння інформації, розвиток пам’яті тренуванням, використання різних видів пам’яті.

Ефект краю – краще запам. те що в кінці і на початку.

Ефект Зейгарнік – краще запам. незакінчені історії, дії.

Закон Йоста – старіша інформація забувається гірше, бо вона у довготривалій пам’яті.