17. Відчуття людини, їхні основні процеси.

Відчуття – це пізнавальний психічний процес відображення окремих властивостей та якостей предметів і явищ навколишньої дійсності та внутрішніх станів організму, який виникає внаслідок безпосереднього впливу подразників на органи чуття в даний момент. Це найпростіший пізнавальний психічний процес. Відчуття притаманні людям та всім видам тварин, у тому числі найпростішим.

Уперше закономірності відчуттів були вивчені у психофізиці – галузі психології, яка вивчає кількісні залежності між фізичними характеристиками об’єктів зовнішнього світу та властивостями психічних образів. До закономірностей відчуттів належать:

1. абсолютна чутливість – діапазон наших адекватних відчуттів. Знизу він обмежений нижньою, а зверху – верхньою абсолютною чутливістю. Нижня абсолютна чутливість – це наша здатність вперше відчувати ледь помітні подразники, а верхня абсолютна чутливість – наша здатність відчувати дуже сильні подразники, як адекватні. Відповідно величина подразника, яка має критичний характер, наз. абсолютним порогом. Мінімальна величина подразника, яка, діючи на аналізатор, викликає ледве помітне відчуття, наз. нижнім абсолютним порогом чутливості. Виходить, чим нижчий поріг, тим чутливість вища і навпаки Е (абсолютна чутливість) = 1/ P (величина нижнього порога чутливості). Максимальна сила подразника, яка, діючи на аналізатор, викликає ледве адекватне відчуття, наз. верхнім абсолютним порогом чутливості. Якщо подразник сильніший за верхній абсолютний поріг чутливості, він стає небезпечним для людини, про що сигналізують больові відчуття.

2. д иференційна чутливість – здатність людини розрізняти ледь помітні відмінності між подразниками. Вона вимірюється за допомогою порогу диференційної чутливості (поріг розрізнення) – це та мінімальна різниця між двома подразниками однієї модальності, яка викликає ледве помітну відмінність відчуттів. Встановлено, що для одного й того самого органу чуття відношення між приростом подразника, який ледь помітно відрізняється від його початкової величини ( І), і цією початковою величиною (І) є контактною. Це відношення наз. дробом Вебера. ( І) / I = const, де І – початкова величина, а І – приріст, який викликає відчуття ледь помітної різниці між двома подразниками.

3. Основний психофізичний закон описує залежність між величиною відчуттів і подразника. Логарифмічна форма Фехнера говорить, що в той час, коли сила подразника зростає в геометричній прогресії, інтенсивність відчуттів зростає а арифметичній. E = c log I, де Е – сила відчуттів, І – сила подразника, с – константа. Степенева форма Стівена показує, що в той час, коли сила подразника зростає в арифм. прогресії, інтенсивність відчуттів зростає в геометричній прогресії. E=kIⁿ, де k=const, n – показник степені, залежить від модальності.

4. Адаптація –пристосування організму до умов середовища. Є негативна та позитивна. Негативна може виявлятись у повному зникненні відчуттів; у зниженні чутливості під впливом дії сильного подразника. Позитивна – чутливість підвищується під впливом дії слабкого подразника.

5. Взаємодія чутливості – зміна чутливості одних аналізаторів під впливом інших. Загальна закономірність взаємодії відчуттів полягає у тому, що під час взаємодії зі слабким подразником чутливість підвищується, а з сильним – знижується. (наприклад: дія сильних запахів – знижує зорову чутливість).

6. Сенсибілізація – підвищення чутливості в результаті зміни стану організму, взаємодії аналізаторів чи системних вправ. Є два види тривала і тимчасова. Тривала залежить від віку (від народження до 20-30 рр. зростає, потім поступово знижується), типу нервової системи (сильна – слабка чутливість та навпаки), від ендокринного балансу, від вправ. Тимчасова спричинюється взаємодією зі слабким подразником, від фармакологічних речовин, від психологічних факторів.

7. Контраст – зміна інтенсивності і якості відчуттів під впливом попереднього або супутнього подразника. Якщо подразники розведені в часі – послідовні. Коли одночасно діють – одночасні. Після холодної води, тепла здається гарячою.

8. Синестезія – виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуттів характерних для іншого аналізатора. (під впливом звуків – зорові образи).