1. Загально психологічні принципи психологічних досліджень

Загальнопсихологічні принципи:

• принцип детермінізму основний метрологічний принцип наукового пізнання психічних явищ. Сучасне розуміння цього принципу полягає у тому, що психіка формується під впливом зовнішнього середовища залежно від внутрішніх умов організації живої істоти: особливості нервової та ендокринної систем, задатків, здібностей і т.д.

• принцип випереджального відображення (Анохін) – здатність центральної нервової системи людини передбачати майбутній перебіг подій та явищ зовнішнього світу: у явлення про предмет, явище, результат дії тощо виникає у людини ще до того, як вони будуть реально сприйняті чи втілені в життя. (здатність до завбачення, визначення мети, прийняття рішень, що адекватно відбивають вимоги ситуації)

• принцип розвитку – психічні закономірності розкриваються лише у процесі розвитку окремої людини та людства в цілому. Важливим є вивчення не лише тих психічних явищ, які вже склались, але й тих нових особливостей психіки. котрі лише зароджуються. Необхідним є дослідження переходу від одного рівня до іншого. Цей принцип втілений у генетичній психології Піаже.

• принцип історизму є продовженням попереднього, проте він використовується у соціальній сфері. йдеться про те, що психічні явища можна зрозуміти лише у контексті конкретних історичних умов та змін, що відбуваються в історії людства. Використовувався Виготським, Дюркгеймом.

• принцип системно-структурний. Об’єкт психологічного дослідження розглядається як щось цілісне, що має власну структуру, і може одночасно виступати елементом іншої структури. Психіка виглядає багаторівневою системою, що ймовірно вибудовується ієрархічно. Психічні явища слід вивчати за допомогою різних методів: спостереження, експерименту, опитування. аналізу процесу та продуктів діяльності.

• принцип єдності діяльності і свідомості (Рубінштейн) – психіка не може вивчатися як щось абстрактне і пасивне, вона повинна розглядатися як діяльність окремого суб’єкта,. Свідомість та діяльність не можна розділяти. Діяльність – це і умова виникнення, і фактор формування свідомості та психіки людини.

• принцип особистісного підходу (Бєхтєрєв) – особливості психічних явищ зумовлюються неповторністю особистості кожної окремої людини, тому всі психічні процеси, стани і властивості потрібно вивчати як такі, щ належать конкретній особі. А конкретну людину слід вивчати в конкретній ситуації. .

• принцип комплексності – дослідження певного питання з точки зору різних галузей психології та інших наук із систематичним вивченням людини на всіх етапах її життя на рівні індивіда, суб’єкта діяльності та особистості..

Конкретно психологічні принципи: принцип реєстрації градієнта, принцип адекватності, принцип паралельності, принцип екстремальності, принцип референтності, принцип якісного аналізу.

2. Проблема розвитку психіки у філогенезі.

Перша проблема полягає у відсутності чітких критеріїв наявності психіки у організмів.

Об’єктивними критеріями наявності психіки є структурний та функціональний. Структурний критерій – визначає наявність психіки за тим, що організм належить до певного класу, а цьому класу характерна психіка. Теоріями. що дотримуються даних поглядів є панпсихізм, біопсихізм, нейропсихізм та антропопсихізм. (Панпсихізм – психіка притаманна всій матерії; Біопсихізм – психіка притамання лише живій матерії, Нейропсихізм – психіка притамання нервовій системі; Антропопсихізм – психіка існує лише у людини.) За функціональним критерієм про наявність психіки судять на основі тих чи інших функцій організму, наприклад, рухів, захисних реакцій, здатності до навчання. За цим критерієм психіка існує в живих організмів не нижче тваринного світу. Проте жоден з даних критеріїв не є достовірним. Одну з гіпотез щодо критерію наявності психіки висунув Леонтьев, який говорив про те, що таким критерієм можна вважати здатність живих організмів реагувати на абіотичні подразники. (Чутливість – найпростіша форма психіки)

Проблема чому виникла психіка. Можна припустити , що вона була могутнім засобом пристосування живих організмів до навколишнього середовища, що відповідає загальному закону еволюції.

Як виникла психіка. Відповідь на це питання може бути лише гіпотетичною. Існує теорія Леонтьєва про те, що із зміною зовнішнього середовища змінювалися і механізми пристосування, форми реакцій, поступово виникла психіка як реакція на зовнішнє середовище.

Що спричинило розвиток психіки. Існують такі теорії: еволюційна (поступовий розвиток (Дарвін), діалектично-матеріалістична теорія – перехід кількісних змін у якісні – стрибкоподібний розвиток; психічним явищам властиві внутрішні суперечності. Всяка попередня стадія розвитку психіки є підготовчим ступенем до наступної: всередині неї наростають, спочатку як другорядні, ті сили та стосунки, які, ставши провідними, започатковують новий ступінь розвитку. (Леонтьєв, Лурія, Виготський), синтетична теорія (Фішер, Райт, Холдейн) – популярна зараз концепція, згідно з якою еволюція відбувається під впливом двох факторів : зміни внутрішніх умов – генетичної програми живого організму, зміни зовнішніх умов – середовища, де живе конкретний вид живих істот.

Розвиток психіки у тварин.

Подразливість – реагування на біотичні (корисні напряму для організму чинники –наприклад їжа)

Чутливість – реагування на абіотичні чинники (які є самі по собі нейтральні але сигналізують про біотичний чинник – наприклад звук сигналізує про наближення їжі)

на думку Леонтьева-Фабрі психіка тварин має дві стадії розвитку:

1. Стадія сенсорної психіки:

Нижчий рівень – примітивні елементи чутливості –кіндзи (елементарні інстинктивні рухи найпростіших), елементарні таксиси (вимушені автоматичні рухи організмів. зумовлені тими фізико-хімічними процесами у симетричних частинах організму, які виникають внаслідок однобічності впливів.), найпростіші, нижні багатоклітинні, які заселяють водне середовище. У поведінці на даному рівні переважає спадковість та слабка пластичність Поведінка є родовою. Формуються перші індивідуально-мінливі форми поведінки.

Вищий рівень – наявність відчуттів. Виникає гангліозна нервова система. Новоутворенням є вищі таксиси (зародки складних форм інстинктивної поведінки, які забезпечують точнішу орієнтацію у просторі). Значно швидше виробляється індивідуальна поведінка., проте відіграє ще незначну роль Стадія перцептивної психіки:

Нижчий рівень – Виникає сприймання, складні інстинкти, елементарні навички; Вищий рівень – елементарні форми мислення – високорозвинені інстинкти, складні навички, передумови тваринного інтелекту ; Найвищий рівень – встановлення причинно наслідкових зв’язків – тваринний інтелект – вищі ссавці –мавпи і дельфіни.

Психіка тварини – біологічна передісторія розвитку психіки у людей.

Теорії філогенезу психіки людини:

1. Натуралістина – психіка людини суттєво не відрізняється від психіки тварини, лише кількісно відрізняються механізми пристосування.

2. Суспільно-історична – визначає важливу роль знаходження людини в суспільстві, набування нею культурних цінностей та впливу на неї історичних умов епохи.

3. Марксистська – психіка виникла завдяки еволюції, але вирішальну роль у її формуванні відіграла суспільна праця (інструменти, мета праці, мовлення). Але психіка людини перебуває у зв’язку із суспільством тому психічні явища мають класовий характер.