Висновки

Таким чином, історичні обставини розмежували долі народів колишньої Київської Русі, відбилися на відродженні і розвитку їх національної державності, формуванні правових си­стем, а отже, і на політичній і правовій думці.

В Україні при литовсько-польському пануванні залишалися живучими норми звичаєвого права, традиції військової демо­кратії, віча, православної церкви, культури, що зазнали впливу польського і литовського права, політичних ідеалів Речі Поспо­литої і втілились в козацькій військовій християнській респуб­ліці, її традиції й ідеали заклали фундамент політичних проек­тів і програм українських гетьманів. На цій основі народжувалися передові для середньовічної Європи ідеї республіканського уст­рою Козацької держави, з чітким поділом влади, правами і свободами станів суспільства, їх конституційного закріплення. Таке «забігання вперед» визначило і долю цих ідей.

Державно-правова думка вказаного періоду мала своїм джерелом неоплатонізм та переважно вчення Арістотеля, що проникали на Україну завдяки творам І. Дамаського, Л. Візантійського, Н. Емеського. Важливо наголосити, що майже за сто років до Гроція та Гоббса на ґрунті еллінсь­ких уявлень, особливо на основі вчення Арістотеля, священик-гуманіст з-під Перемишля Станіслав Оріховський-Роксолан обґрунтував ідею природ­ного права і торкнувся питання поділу влади, наголошуючи водночас, що стабільною держава (влада короля) буде ли­ше за умови священного дотримання права.

23