Політико-правові погляди Йосипа Верещинського

Йосип Верещинський (1533-1599) - активний церковний і громадський діяч, публіцист, шляхтич українського роду, народив­ся на Холмщині, недалеко від міста Збараж у родовому помісті Верещин - на території, що була частиною Польщі. Отримав духовну освіту та став католицьким священиком, а в 1581 р. -ігуменом невеличкого монастиря в Сецехові на Віслі. Подібно до інших освічених людей того часу, Й. Верещинський щедро підтримував науку й мистецтво (був меценатом юридичного факультету Ягеллонського університету в Кракові, допомагав талановитим літераторам). У 1589 р. Й. Верещинський був уве­дений в сан єпископа та призначений на Київську кафедру, що автоматично його зробило сенатором Речі Посполитої.

Йосип Верещинський прославився тим, що ще задовго до практичного втілення козацької держави Богданом Хмель­ницьким обґрунтував її теоретично, став Першим теоретиком-фундатором козацької держави, за­довго до реалізації її в проекті Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи, Пили­па Орлика.

Найвизначніші його праці: "Спосіб заселення нового Києва і оборона колишньої столиці Київського князівства від усякої небезпеки без обтяження його величності короля і без витрат для польської корони роз'яснений панам послам майбутнього краківського сейма"; "Вірний шлях до швидкого і легкого заселення пустинь в руських областях Польського королівства, рівно як і більш розумного захисту всієї прикордонної країни від ворогів святого хреста", "Наука доброго життя кожного християнського короля" та ін.

У державно-правовій концепції державного устрою Ук­раїни Й. Верещинський чітко окреслив устрій Козацької держави у формі князівства чи герцогства з васальною підлеглістю польському королю. Ця ідея стала основополож­ною у ХVІ ст. (ця ідея була втілена гетьманом І. Виговським у Гадяцькому договорі України з Польщею в 1658 р.) Як повідомляє відомий знавець історії українського державотворення Валерій Шевчук, саме за неї змагалися гетьмани від Богдана Хмельницького до Кирила Розумовського, а в проекті Галицького договору вона оформ­лена як Велике Князівство Руське.

Й. Верещинський був першим, хто накреслив Конститу­цію України як Козацької держави, в якій князь ставав чі­льним правителем краю (про гетьмана тут згадки немає). За територіальним устроєм держава мала поділятися на пол­ки - окремі адміністративно-територіальні одиниці (що бу­ло здійснено в ХVІІ ст.). Населення територіального полку з полковим містом і сільськогосподарською округою ма­ло б підлягати юрисдикції місцевих органів влади. Князь володів правом адміністративного правління над усіма ци­вільними підданими (крім козаків), незалежно на території якого полку вони проживають (про владу над козаками, які, на думку Верещинського, мають бути окремим шляхетсь­ким станом, не говориться). В державі, наголошував Верещинський, повинне панувати самоврядування та традиційні козацькі звичаї.

Значну роль у формуванні образу козацтва як українського рицарського стану зіграв Й. Верещинський.

Й. Верещинський, подібно до Ст. Оріховського-Роксолана, пропагував ідею християнської єдності з метою зупинення турецько-татарської агресії і протистояння наступу мусульманства на християнський світ. Для нас особливо цікавими є його проекти організації України в державне утворення із зверненням особливої уваги на значення для цього процесу Києва, викладені в праці "Спосіб осадження нового Києва" (Краків, 1598), а також проект військово-політичної організації козацтва.

В. Шевчук зазначає: "... Йосип Верещинський чи не перший на повний голос заговорив про утворення на основі козацьких полків окремих адміністративно-територіальних одиниць (цей проект було впроваджено в життя вже в XVII ст. гетьманом Михайлом Дорошенком).

Згідно з проектом Й. Верещинського козацтво слід було розглядати як шляхетський рицарський стан, що користується джерелами прибутків і політичними правами та є панівним в козацькій державі. "Й. Верещинському відтак належить честь першого теоретика-фундатора Козацької держави, саме він визначив її корінні ідейні постулати і ступінь самоорганізації, вище якого ... козаки дуже рідко піднімалися, принаймні ідея незалежної Козацької держави, хоч і народжувалася вряди-годи в головах козацьких провідників, але домінуючою не ставала. Зате державотворчі постулати Й. Верещинського виявилися напрочуд продуктивними і живучими і у Визвольній війні українського народу, що тривала з кінця XVI, все XVII і частково у XVIII столітті, стали предметом політичних домагань козацтва" [316, с. 384].