10. Поняття та принципи виконання зобов'язань.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. (ст.509 ЦК)

Виконання зобов'язання полягає у вчиненні його сторонами певних дій, які становлять зміст їх прав та обов'язків.

В більшості випадків виконання зобов'язання полягає саме у вчиненні активних дій, хоча виконання зобов'язання може полягати в діях пасивних - утриманні від вчинення певних дій (наприклад, автор не по­винен передавати рукопис в інше видавництво).

Виконання зобов'язання повинно здійснюватися за загальними правилами або принципами виконання зобов'язання.

До принципів виконання зобов'язання традиційно відносять:

• принцип належного виконання зобов'язання;

• принцип реального виконання зобов'язання.

Принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що зобов'язання повинно виконуватися боржником відповідно до умов до­говору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за від­сутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК).

Найважливішими з таких вимог і умов є ті, які пред'являються до суб'єктів, предмету, способу, строку і місця виконання зо­бов'язання.

Принцип реального виконання зобов'язання полягає в тому, що бо­ржник повинен виконати зобов'язання саме в натурі (тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги тощо), а не замінити його вико­нання сплатою грошової компенсації. Ч. 1 ст.622 ЦК передбачає, що боржник, який сплатив не­устойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом виконання зобов'язання є вчинення певної дії або утримання від певних дій. Предметом виконання зобов'язання є те май­но, робота, послуга, яку в силу зобов'язання боржник повинен передати, виконати чи надати кредитору.

Спосіб виконання зобов'язання - це порядок вчинення боржником дій на виконання зобов'язання. Спосіб виконання зобов'язання визна­чають сторони при виникненні зобов'язання. За загальним правилом кредитор має право не приймати виконання зобов'язання частинами.

Строки виконання зобов'язання можуть бути визначені законом (термін сплати за комунальні послуги); подією, яка неминуче настане (початок навігації); договором або моментом пред'явлення вимоги. В цьому випадку боржник повинен виконати свій обов'язок у 7 строк, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

В тому випадку, коли зобов'язання не передбачає строку його ви­конання і не містить умов, які дозволяють визначити цей строк, воно повинно бути виконано в розумний строк після виникнення зо­бов'язання, тобто протягом такого часу, який звичайно необхідний для виконання дій, передбачених зобов'язанням. Дострокове виконання зо­бов'язання вважається належним виконанням, якщо інше не встановле­не договором, законом або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обігу.

Місце виконання зобов'язання - це місце, де боржник повинен вчи­нити певні дії, а кредитор прийняти виконання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначено договором, зако­ном, звичаями ділового обігу і не випливає із суті зобов'язання, вико­нання проводиться за зобов'язаннями:

• про передачу нерухомого майна - за місцем знаходження майна;

• про передання товару, що виникає на підставі договору переве­зення - за місцем здавання товару перевізникові;

• про передання товару, що виникає на підставі інших правочинів

• за місцем виготовлення або зберігання товару, якщо це місце відоме кредитору на момент виникнення зобов'язання;

• грошовими - за місцем проживання кредитора;

• за іншим - за місцем проживання боржника.