- •1.2. Зобов'язальні правовідносини. Суб'єкти зобов'язальних правовідносин.
- •3. Поняття та основні риси цивільно-правового зобов’язання.
- •4. Класифікація зобов'язань.
- •5. Підстави виникнення зобов'язань.
- •6. Суб'єкти зобов'язання. Множинність осіб в зобов’язанні.
- •7. Виконання зобов’язань з множинністю осіб.
- •8. Зміна зобов'язань. Заміна осіб в зобов'язанні
- •9. Поняття припинення зобов'язання та способів припинення зобов'язань.
- •10. Поняття та принципи виконання зобов'язань.
- •11. Поняття та функції цивільно-правового договору.
- •12. Класифікація цивільно-правових договорів.
- •13. Реалізація принципу свободи договору.
- •14. Зміст цивільно-правового договору, як юридичного факту.
- •15. Укладення договорів. Стадії укладення договорів.
- •16. Виконання договорів. Принципи виконання договорів.
- •17. Форма цивільно-правового договору.
- •18. Момент укладення цивільно-правового договору.
- •19. Зміна та розірвання цивільно-правового договору: підстави та правові наслідки.
- •20. Одностороння відмова від договору. Правові наслідки.
- •21. Загальна характеристика способів забезпечення зобов'язань.
- •22. Неустойка, як спосіб забезпечення зобов'язання. Форми та види неустойки. Збільшення та зменшення розміру неустойки.
- •23. Поняття, функції та сфера застосування застави.
- •24. Види застави за законодавством України.
- •25. Завдаток, як забезпечувальний засіб у зобов’язальних правовідносинах. Відмежування завдатку від авансу. Функції завдатку
- •26. Поняття поруки. Особливості відповідальності поручителя.
- •2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
- •3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарне, якщо інше не встановлено договором поруки.
- •27. Поняття та загальна характеристика гарантії, як способу забезпечення виконання зобов'язань. Відмежування гарантії від поруки.
- •28. Утримання, як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •29. Поняття та підстави цивільно-правової відповідальності.
- •30. Деліктна і договірна відповідальність. Порівняльна характеристика.
- •31. Загальна характеристика договору купівлі-продажу.
- •32. Порука і гарантія , як засоби забезпечення зобов’язань. (див. Пит. 26, 27)
- •33.Загальна характеристика договору роздрібної купівлі-продажу. Особливості правового регулювання.
- •34. Договір поставки. Загальна характеристика. Особливості укладання міжнародного договору поставки товарів.
- •35. Загальна характеристика договору постачання енергетичними і іншими ресурсами через приєднану мережу.
- •36. Договір міни (бартеру).
- •37. Договір дарування. Види дарування.
- •38. Формування концепції договору найму (оренди).
- •39. Поняття і види майнового найму (оренди).
- •40. Договір оренди землі за цивільним законодавством України
- •41. Договір прокату.
- •42. Загальна характеристика договору лізингу. Види лізингу.
- •43. Договір позички. Поняття, ознаки, предмет, істотні умови, основні права і обов'язки сторін за договором позички.
- •44. Договір оренди державного (комунального) майна. Загальна характеристика. Особливості правового регулювання. Зміст договору.
- •45. Найм житлового приміщення. Види договору найму житлового приміщення. Правове регулювання.
- •46. Соціальний найм житла. Правове регулювання.
- •1. Поняття соціального найму житла
- •2. Різновиди соціального найму житла, мета
- •3. Юридична характеристика
- •4. Суб'єкти житлових правовідносин, що виникають із договору соціального найму житла
- •47. Договори про виконання робіт в цк України.
- •48. Поняття та ознаки договору підряду. Відмежування його від трудового договору, договору поставки та договорів про надання послуг.
- •49. Сторони договору підряду. Множинність осіб у договорі підряду та залучення для виконання договору третіх осіб.
- •50. Відповідальність за договором підряду. Ризик у підрядних відносинах.
- •51. Поняття та ознаки договору будівельного підряду. Зміст договору. Особливості оформлення. Відповідальність сторін за договором будівельного підряду.
- •52. Договір підряду на виконання проектних та пошукових робіт.
- •53. Побутовий підряд. Загальна характеристика, сторони, форма, зміст договору, гарантії прав замовника.
- •2. Договір побутового підряду є публічним договором.
- •3. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
- •54. Договори про надання послуг у цк України. Поняття та правова природа.
- •55. Система договорів, що опосередковують перевезення в цк України.
- •56. Договір перевезення пасажира та багажу. Правове регулювання. Загальна характеристика договору. Права та обов'язки сторін.
- •57. Поняття та ознаки договору перевезення вантажу. Правове регулювання. Особливості укладання. Зміст договору.
- •58. Договір морського круїзу. Правове регулювання. Зміст договору.
- •59. Договір перевезення вантажу морським транспортом. Правове регулювання. Форма та зміст договору.
- •60. Довгостроковий договір у перевізних відносинах.
- •61. Загальна характеристика договору фрахтування (чартеру). Сфера застосування договору фрахтування. Особливості укладання.
- •62. Договір транспортного експедирування. Загальна характеристика
- •63. Договір зберігання. Загальна характеристика договору, сторони, форма договору. Основні права й обов'язки сторін за договором зберігання.
- •64. Правове регулювання зберігання на товарному складі. Особливості укладання договору складського зберігання. Складські документи.
- •65. Договір доручення, як юридичний факт. Зміст доручення. Виконання договору доручення.
- •66. Загальна характеристика договору страхування. Види та форми страхування за цивільним законодавством України.
- •67. Договір позики. Загальна характеристика. Права та обов’язки сторін за договором позики.
- •68. Поняття та ознаки кредитного договору. Співвідношення кредитного договору та договору позики. Форма кредитного договору. Права та обов'язки сторін за кредитним договором.
- •69. Поняття та види договорів щодо розпорядження майновим правами інтелектуальної власності.
- •70. Недоговірні зобов'язання. Види недоговірних зобов’язань.
- •71. Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди.
- •72. Зобов'язання із завдання шкоди. Деліктна відповідальність: поняття, зміст, підстави.
- •73. Склад цивільного правопорушення. Презумпція вини в цивільному праві.
- •74. Поняття та види шкоди в цивільному праві.
- •75. Поняття спадкування. Суб’єктний склад спадкових правовідносин.
- •76. Поняття спадщини. Відкриття спадщини. Час і місце відкриття спадщини.
- •77. Спадкування за заповітом. Поняття та форма заповіту. Зміст заповіту. Обмеження свободи заповідальних розпоряджень. Обов'язкова частка у спадщині.
- •78. Спадкування за законом. Черговість спадкування. Порядок закликання до спадкування за законом. Спадкування за правом представлення.
- •79.Здійснення права на спадкування. Прийняття спадщини. Відмова від прийняття спадщини. Поняття спадкової трансмісії.
- •80. Спадковий договір. Поняття, зміст, форма договору.
- •81. Поняття, предмет та метод сімейного права.
- •2. Метод сімейного права
- •82. Сімейні правовідносини. Елементи сімейних правовідносин: суб’єкти, об’єкти та зміст. Поняття сім’ї.
- •3. Суб'єкти, об'єкти і зміст сімейних правовідносин
- •83. Принципи сімейного права.
- •84. Правове регулювання усиновлення за сімейним та цивільним законодавством України.
- •85. Опіка та піклування в сімейному праві.
- •86. Недійсність шлюбу. Правові наслідки недійсності шлюбу.
- •87. Правовий статус дитини. Визначення походження дитини.
- •1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
- •2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
- •88. Позбавлення батьківських прав. Правові наслідки позбавлення
- •89. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.
- •90. Аліментні правовідносини. Суб’єкти аліментних правовідносин. Умови та порядок стягнення аліментів на дітей.
77. Спадкування за заповітом. Поняття та форма заповіту. Зміст заповіту. Обмеження свободи заповідальних розпоряджень. Обов'язкова частка у спадщині.
У випадку, коли спадкодавець виявив свою волю відносно розпорядження спадковим майном у заповіті, застосування норм закону щодо розподілу майна виключається. Такий порядок спадкування має назву спадкування за заповітом. Законодавець надає фізичній особі право призначити спадкоємців особисто шляхом складання заповіту.
Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. Головне в будь-якому заповіті - призначення спадкоємців. Підпризначення спадкоємця - це призначення заповідачем додаткового спадкоємця на той випадок, коли основний спадкоємець, який вказаний у заповіті, помре раніше заповідача, відмовиться від спадщини або не прийме її.
Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент час складання заповіту, а також ті права та обов'язки, які йому будуть належати у майбутньому.
Заповіт повинен бути складений у письмовій формі і нотаріально посвідчений. Особливість заповіту полягає в тому, що він містить в собі волю спадкодавця, яку він висловив ще за життя, але безпосереднє здійснення цієї волі можливе лише за умови смерті спадкодавця.
Заповіт повинен відповідати загальним правилам щодо дійсності правочину, а саме: 1) заповідач повинен бути дієздатним на момент укладення заповіту; 2) зміст заповіту не повинен суперечити закону; 3) зміст заповіту повинен відображати дійсну волю заповідача; 4) заповіт повинен бути вчинений у визначеній законом формі; 5) умови заповіту повинні бути здійсненими.
До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються заповіти, посвідчені певними посадовими особами (головними та черговими лікарями; директорами будинків для осіб похилого віку та інвалідів; капітанами суден; начальниками експедицій; командирами військових частин; начальниками виправно-трудових установ; слідчих ізоляторів). При посвідченні заповіту посадовими особами обов'язкова участь двох свідків. Свідками не можуть бути спадкоємці, близькі родичі, особи, які не можуть підписати і прочитати заповіт.
В заповіті заповідач може обумовити виникнення права на спадщину у спадкоємця наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної безпосередньо з поведінкою спадкоємця (наприклад, проживання в сільській місцевості, набуття освіти, народження дитини тощо). Умова, визначена в заповіті, повинна існувати на час відкриття спадщини.
Обов'язкова частка у спадщині. Будь-який дієздатний громадянин може залишити за заповітом все своє майно або його частку (не виключаючи предметів домашньої обстановки та вжитку) одній чи кільком особам, які як належать, так і не належать до кола спадкоємців за законом, а також окремим організаціям чи державі, позбавити спадщини одного чи всіх спадкоємців, не зазначаючи підстави позбавлення спадщини. В цьому і полягає принцип свободи заповіту. Водночас свобода заповіту обмежується правилом щодо обов'язкової частки спадщини.
Обов'язкові спадкоємці - це визначені законом особи, які незалежно від змісту заповіту завжди мають право отримати певну частку спадщшш.
До обов'язкових спадкоємців належать: неповнолітні або непрацездатні діти померлого (у тому числі й усиновлені); непрацездатне подружжя; непрацездатні батьки (у тому числі й усиновителі).
Наведений законодавцем перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку спадщини, є вичерпним і розширеному тлумаченню не піддягає. Інші непрацездатні родичі померлого: брати, сестри, дід, баба, тітка, дядько, внуки, правнуки - не є обов'язковими спадкоємцями. Злиденність спадкоємця не є умовою отримання обов'язкової частки спадщини.
Розмір обов'язкової частки становить половину частки, яка б належала особі за заповітом. Тобто право заповідача на вільне розпорядження своїм майном у даному випадку обмежується. До обов'язкової частки належить і домашнє майно, і предмети домашнього вжитку, і вклади в банківських установах. Обов'язкова частка спадщини не обтяжується боргами спадкодавця.
Розмір обов'язкової частки може бути зменшено судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями і спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (наприклад, обов'язковий спадкоємець претендує на частину однокімнатної приватизованої квартири, в якій за життя проживали спадкоємці за заповітом).
ЦК дає заповідачу право скласти так званий секретний заповіт, тобто заповіт із змістом якого не має права ознайомитися навіть нотаріус. Особа, яка склала секретний заповіт, заклеює конверт і ставить свій підпис на ньому. Такий заповіт в присутності двох свідків кладуть в конверт і опечатують. Після відкриття спадщини нотаріус призначає день оголошення заповіту і повідомляє про це членів сім'ї і родичів спадкодавця. В призначений день нотаріус в присутності заінтересованих осіб і свідків відкриває конверт і оголошує зміст заповіту. Про оголошення заповіту складається протокол, в якому записується зміст заповіту. Протокол підписують нотаріус і свідки. Оригінал протоколу зберігається в нотаріальній конторі, а спадкоємцям видають нотаріально посвідчені копії.
Спадкодавець також має право доручити одному чи кільком спадкоємцям виконати за рахунок спадкового майна певні дії на користь третьої особи, яка вказана в заповіті. Покладання виконання таких обов'язків на спадкоємця називається заповідальним відказом або легатом. Відказоодержувачами можуть бути будь-які особи незалежно від того, чи належать вони до числа спадкоємців за законом.
Предметом заповідального відказу може бути передача відказооде-ржувачеві у власність або за іншим речовим правом речі, що входить або не входить до складу спадщини. Це може бути доручення спадкоємцям передати певну річ чи певну грошову суму, простити борг.
Особливим видом заповідального відказу є надання прав довічного користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном, зобов'язання виконати роботи чи надати послуги третій особі (відказоодержувачу)