
- •1.2. Зобов'язальні правовідносини. Суб'єкти зобов'язальних правовідносин.
- •3. Поняття та основні риси цивільно-правового зобов’язання.
- •4. Класифікація зобов'язань.
- •5. Підстави виникнення зобов'язань.
- •6. Суб'єкти зобов'язання. Множинність осіб в зобов’язанні.
- •7. Виконання зобов’язань з множинністю осіб.
- •8. Зміна зобов'язань. Заміна осіб в зобов'язанні
- •9. Поняття припинення зобов'язання та способів припинення зобов'язань.
- •10. Поняття та принципи виконання зобов'язань.
- •11. Поняття та функції цивільно-правового договору.
- •12. Класифікація цивільно-правових договорів.
- •13. Реалізація принципу свободи договору.
- •14. Зміст цивільно-правового договору, як юридичного факту.
- •15. Укладення договорів. Стадії укладення договорів.
- •16. Виконання договорів. Принципи виконання договорів.
- •17. Форма цивільно-правового договору.
- •18. Момент укладення цивільно-правового договору.
- •19. Зміна та розірвання цивільно-правового договору: підстави та правові наслідки.
- •20. Одностороння відмова від договору. Правові наслідки.
- •21. Загальна характеристика способів забезпечення зобов'язань.
- •22. Неустойка, як спосіб забезпечення зобов'язання. Форми та види неустойки. Збільшення та зменшення розміру неустойки.
- •23. Поняття, функції та сфера застосування застави.
- •24. Види застави за законодавством України.
- •25. Завдаток, як забезпечувальний засіб у зобов’язальних правовідносинах. Відмежування завдатку від авансу. Функції завдатку
- •26. Поняття поруки. Особливості відповідальності поручителя.
- •2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
- •3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарне, якщо інше не встановлено договором поруки.
- •27. Поняття та загальна характеристика гарантії, як способу забезпечення виконання зобов'язань. Відмежування гарантії від поруки.
- •28. Утримання, як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •29. Поняття та підстави цивільно-правової відповідальності.
- •30. Деліктна і договірна відповідальність. Порівняльна характеристика.
- •31. Загальна характеристика договору купівлі-продажу.
- •32. Порука і гарантія , як засоби забезпечення зобов’язань. (див. Пит. 26, 27)
- •33.Загальна характеристика договору роздрібної купівлі-продажу. Особливості правового регулювання.
- •34. Договір поставки. Загальна характеристика. Особливості укладання міжнародного договору поставки товарів.
- •35. Загальна характеристика договору постачання енергетичними і іншими ресурсами через приєднану мережу.
- •36. Договір міни (бартеру).
- •37. Договір дарування. Види дарування.
- •38. Формування концепції договору найму (оренди).
- •39. Поняття і види майнового найму (оренди).
- •40. Договір оренди землі за цивільним законодавством України
- •41. Договір прокату.
- •42. Загальна характеристика договору лізингу. Види лізингу.
- •43. Договір позички. Поняття, ознаки, предмет, істотні умови, основні права і обов'язки сторін за договором позички.
- •44. Договір оренди державного (комунального) майна. Загальна характеристика. Особливості правового регулювання. Зміст договору.
- •45. Найм житлового приміщення. Види договору найму житлового приміщення. Правове регулювання.
- •46. Соціальний найм житла. Правове регулювання.
- •1. Поняття соціального найму житла
- •2. Різновиди соціального найму житла, мета
- •3. Юридична характеристика
- •4. Суб'єкти житлових правовідносин, що виникають із договору соціального найму житла
- •47. Договори про виконання робіт в цк України.
- •48. Поняття та ознаки договору підряду. Відмежування його від трудового договору, договору поставки та договорів про надання послуг.
- •49. Сторони договору підряду. Множинність осіб у договорі підряду та залучення для виконання договору третіх осіб.
- •50. Відповідальність за договором підряду. Ризик у підрядних відносинах.
- •51. Поняття та ознаки договору будівельного підряду. Зміст договору. Особливості оформлення. Відповідальність сторін за договором будівельного підряду.
- •52. Договір підряду на виконання проектних та пошукових робіт.
- •53. Побутовий підряд. Загальна характеристика, сторони, форма, зміст договору, гарантії прав замовника.
- •2. Договір побутового підряду є публічним договором.
- •3. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
- •54. Договори про надання послуг у цк України. Поняття та правова природа.
- •55. Система договорів, що опосередковують перевезення в цк України.
- •56. Договір перевезення пасажира та багажу. Правове регулювання. Загальна характеристика договору. Права та обов'язки сторін.
- •57. Поняття та ознаки договору перевезення вантажу. Правове регулювання. Особливості укладання. Зміст договору.
- •58. Договір морського круїзу. Правове регулювання. Зміст договору.
- •59. Договір перевезення вантажу морським транспортом. Правове регулювання. Форма та зміст договору.
- •60. Довгостроковий договір у перевізних відносинах.
- •61. Загальна характеристика договору фрахтування (чартеру). Сфера застосування договору фрахтування. Особливості укладання.
- •62. Договір транспортного експедирування. Загальна характеристика
- •63. Договір зберігання. Загальна характеристика договору, сторони, форма договору. Основні права й обов'язки сторін за договором зберігання.
- •64. Правове регулювання зберігання на товарному складі. Особливості укладання договору складського зберігання. Складські документи.
- •65. Договір доручення, як юридичний факт. Зміст доручення. Виконання договору доручення.
- •66. Загальна характеристика договору страхування. Види та форми страхування за цивільним законодавством України.
- •67. Договір позики. Загальна характеристика. Права та обов’язки сторін за договором позики.
- •68. Поняття та ознаки кредитного договору. Співвідношення кредитного договору та договору позики. Форма кредитного договору. Права та обов'язки сторін за кредитним договором.
- •69. Поняття та види договорів щодо розпорядження майновим правами інтелектуальної власності.
- •70. Недоговірні зобов'язання. Види недоговірних зобов’язань.
- •71. Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди.
- •72. Зобов'язання із завдання шкоди. Деліктна відповідальність: поняття, зміст, підстави.
- •73. Склад цивільного правопорушення. Презумпція вини в цивільному праві.
- •74. Поняття та види шкоди в цивільному праві.
- •75. Поняття спадкування. Суб’єктний склад спадкових правовідносин.
- •76. Поняття спадщини. Відкриття спадщини. Час і місце відкриття спадщини.
- •77. Спадкування за заповітом. Поняття та форма заповіту. Зміст заповіту. Обмеження свободи заповідальних розпоряджень. Обов'язкова частка у спадщині.
- •78. Спадкування за законом. Черговість спадкування. Порядок закликання до спадкування за законом. Спадкування за правом представлення.
- •79.Здійснення права на спадкування. Прийняття спадщини. Відмова від прийняття спадщини. Поняття спадкової трансмісії.
- •80. Спадковий договір. Поняття, зміст, форма договору.
- •81. Поняття, предмет та метод сімейного права.
- •2. Метод сімейного права
- •82. Сімейні правовідносини. Елементи сімейних правовідносин: суб’єкти, об’єкти та зміст. Поняття сім’ї.
- •3. Суб'єкти, об'єкти і зміст сімейних правовідносин
- •83. Принципи сімейного права.
- •84. Правове регулювання усиновлення за сімейним та цивільним законодавством України.
- •85. Опіка та піклування в сімейному праві.
- •86. Недійсність шлюбу. Правові наслідки недійсності шлюбу.
- •87. Правовий статус дитини. Визначення походження дитини.
- •1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
- •2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
- •88. Позбавлення батьківських прав. Правові наслідки позбавлення
- •89. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.
- •90. Аліментні правовідносини. Суб’єкти аліментних правовідносин. Умови та порядок стягнення аліментів на дітей.
61. Загальна характеристика договору фрахтування (чартеру). Сфера застосування договору фрахтування. Особливості укладання.
Фрахтування — угода про наймання судна для виконання рейсу чи ряду рейсів, або на обумовлений період часу.
За договором фрахтівник (одна зі сторін договору фрахтування, яка бере на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажів морським чи авіаційним транспортом за відповідну, зазначену угодою винагороду у порт призначення на умовах надання для цього всього судна, його частини або окремих приміщень) зобов'язується надати фрахтувальникові (друга сторона договору фрахтування, яка пропонує для перевезення морським чи авіаційним транспортом вантаж або пасажирів і бере на себе зобов'язання про сплату відповідних витрат) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.
Відповідно до статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час[1].
Відповідно до статті 61 Повітряного кодексу України фрахтове повітряне перевезення виконується на підставі договору фрахтування (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні(фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить чинному законодавству України[2].
Розрізняють наступні види фрахтування: 1. Фрахтування на один рейс;
Фрахтування на один рейс - це вид фрахтування, за яким судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного чи кількох портів відправлення в один чи кілька портівпризначення.
2. Фрахтування на послідовні рейси;
Фрахтування на послідовні рейси - це вид фрахтування, який використовується під час перевезень великої кількості однорідного вантажу в одному і тому ж напрямку кількома послідовними рейсами.
3. Фрахтування за генеральним контрактом;
Фрахтування за генеральним контрактом - це вид фрахтування, за яким судновласник зобов'язується протягом конкретного періоду часу перевезти певну кількість товару.
4. Фрахтування на умовах тайм-чартеру;
Фрахтування на умовах тайм-чартеру – договір про оренду судна, коли все судно чи його частина надаються на конкретний час у розпорядження фрахтувальника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов'язаний тільки утримувати судно у справному стані та сплачувати платню екіпажу[3]. Фрахтувальник бере на себе всі інші витрати (паливо, портові збори) і сплачує орендну плату судновласнику. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов'язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання судновогоекіпажу. У разі фрахтування судна за тайм-чартером капітан та інші члени екіпажу підпорядковуються розпорядженням фрахтувальника щодо експлуатації судна, за винятком розпоряджень щодо судноводіння, внутрішнього розпорядку на судні та складу екіпажу.
5. Фрахтування на умовах димайз-чартеру;
Фрахтування на умовах димайз-чартеру – це договір про оренду судна, коли судновласник передає його фрахтувальнику на визначений термін разом із командою, члени якої стають працівниками наймача, котрий бере на себе усі витрати з експлуатації судна, у т. ч. зарплату екіпажу й орендну плату судновласнику.
6. Фрахтування на умовах бербоут-чартеру.
Фрахтування на умовах бербоут-чартеру – це оренда судна без екіпажу. Фрахтувальник бере на себе усі витрати на його використання і виплачує орендну платусудновласнику. Цей вид фрахтування суден широко застосовується під час придбання суден у розстрочку. У такому разі договір оренди є також договором купівлі-продажу. Після завершення розрахунків фрахтувальник стає власником судна.
Багатовікова практика торговельного мореплавання привела до створення типових договорів перевезення – договорів фрахтування. Договір фрахтування судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність та зміст договору фрахтування судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.
Порядок укладення договору фрахтування, а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).
У договорі фрахтування зазначаються такі основні пункти:
- час і місце укладення договору; - повне юридичне найменування сторін; - назва й опис судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо); - право заміни спочатку зазначеного терміну; - рід вантажу; - місце навантаження і розвантаження; - умови навантаження і розвантаження, у тому числі умови оплати демереджу – грошового відшкодування, що сплачується фрахтувальником судновласнику за простій судна під навантажувальними роботами понад установлений у чартері термін, і диспачу – відшкодування, яке виплачується судновласником фрахтувальнику за дострокове завершення вантажних робіт і звільнення судна; - порядок оплати фрахту (плата судновласникам за користування судном за певний час або плата за завантаження, перевезення і розвантаження товарних вантажів); - термін подання судна, включаючи канцелінг – кінцевий термін подання судна під навантаження, при недотриманні якого фрахтувальник має право розірвати чартер; - інші умови (льодове застереження, застереження за обставин непереборної сили тощо).
[ред.]Умови договору фрахтування
Фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором фрахтування судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір фрахтування судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником. Судновласник зобов'язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором фрахтування судна на певний час.
Фрахтувальник зобов'язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором фрахтування судна на певний час.
Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів.
Фрахтувальник відповідає за збитки, викликані рятуванням, пошкодженням або загибеллю судна, якщо збитки сталися з його вини. У разі загибелі судна фрахт підлягає сплаті по день загибелі судна, а якщо цей день встановити неможливо – по день отримання останньої звістки про нього[1].
Винагорода, належна зафрахтованому за тайм-чартером судну за врятування на морі, що мало місце до закінчення дії тайм-чартеру, розподіляється рівними частками міжсудновласником і фрахтувальником за вирахуванням сум, належних для відшкодування понесених судном збитків, і частки, належної судновому екіпажу. Винагорода, належна зафрахтованому без екіпажу судну за врятування на морі під час дії договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, належить фрахтувальнику.
1. За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. 2. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).
1. Договір морського перевезення вантажу може бути укладений за умови надання для перевезення всього судна, його частини або певних суднових приміщень (ч. 1 ст. 134 і ст. 136 КТМ). Такий договір називається рейсовим чартером і є консенсуальним договором. При укладенні рейсового чартеру для посвідчення прийняття вантажу до морського перевезення перевізник видає відправникові коносамент, що є товаророзпорядчим документом. 2. Стаття, що коментується, дає в ч. 1 традиційне для транспортного права визначення договору щодо фрахтування, що іменується також чартером. Договір щодо фрахтування широко застосовується при водних і повітряних перевезеннях, порядок його укладення й основні умови визначені в КТМ, де є система норм про чартер. Чартер на морському транспорті використовується переважно в міжнародному (закордонному) повідомленні з застосуванням у цих випадках проформ морського чартеру, вироблених у рамках міжнародних неурядових морських організацій. Чартер застосовується і для перевезення пасажирів, багажу, вантажів та пошти повітряним транспортом. Чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартеру (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальникові) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству (ст. 61 ПКУ) На залізничному й автомобільному транспорті чартер у даний час практично не використовується.