57. Поняття та ознаки договору перевезення вантажу. Правове регулювання. Особливості укладання. Зміст договору.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується до­ставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначен­ня та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а від­правник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням тран­спортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортни­ми кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання догово­ру перевезення вантажу. 1. Договір перевезення вантажу є правовою підставою виникнення прав та обов'язків сторін із перевезень різними видами транспорту. Договори перевезення вантажів є обов'яз­ковими для перевізника при зверненні до нього клієнта за наданням відповідної послуги (ст. 179 ГК, ст. 633 ЦК). Коментована стаття містить визначення договору перевезення вантажу, у зв'язку з чим можна надати його характеристику: 1) оплатний; 2) двосторонньо зобов'язуючий; 3) дого­вір про перевезення конкретного вантажу є реальним, оскільки він вважається укладеним з моменту здачі вантажу транспортній організації для перевезення, чим і відрізняється від договорів на організацію перевезень, які є консенсуальними, оскільки вважаються укладе­ними з моменту надання угоді сторін належної (письмової) форми, при цьому вони не пе­редбачають перевезення конкретного вантажу, тому не є товарними угодами. Перевезення вантажу будь-яким видом транспорту є собою організаційно і технічно складним процесом, який складається з трьох елементів: навантаження, переміщення і ви­вантаження вантажу, основним з яких є саме перевезення вантажу, що здійснюється на підставі окремого договору, правове регулювання якого у загальній формі закріплено в главі 64 ЦК. Предметом договору перевезення вантажу є не окремі дії транспортного підприємства, спрямовані на переміщення, а транспортні послуги, тобто послуги по переміщенню (тран­спортуванні) матеріальних цінностей. Задоволення чисельних потреб у перевезеннях вантажів вимагає певних організацій­них передумов, що здійснюється передусім за допомогою планування перевезень (пер­спективного та поточного), у зв'язку з чим підприємства транспорту, враховуючи встанов­лені обсяги перевезення для кожного з відправників, укладають з ними організаційні до­говори, спрямовані на організацію майбутніх перевезень вантажів на будь-якому виді тран­спорту (ст. 914 ЦК, ст. 307 ГК України). Зобов'язання з конкретного вантажу виникає з договору перевезення, що укладається в момент прийняття перевізником від відправника вантажу разом із відповідним транспортним документом. Якщо укладенню договору пере­дує планове завдання, то сторони конкретизують його на основі оперативних документів, зокрема декадних заявок — на залізничному, річковому та повітряному транспорті. Договір перевезення вантажу укладається між двома особами — вантажовідправником та перевізником. Оскільки для перевезення вантажу характерним є те, що одержувачем ван­тажу, як правило, є не відправник, а інша особа (одержувач), у зв'язку з чим суб'єктами відносин перевезення вантажів є: перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевізником є транспортні організації, яким надано право на укладання договорів пере­везення (ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р.). Вантажовідправником є зазначена у документі на перевезення вантажу (на­кладній) юридична або фізична особа, яка ввіряє вантаж залізниці для перевезення. Ванта­жоодержувач — особа, яка наділена правом на одержання вантажу, і бере участь у зазначе­ному договорі. Отже, договір перевезення вантажу можна розглядати як договір на користь третьої особи (одержувача), для якої виникають не лише права, а й передбачені транспорт­ними правилами обов'язки (наприклад, див. статті 916-920 ЦК та коментарі до них). 2-3. Відповідно до частини 2 коментованої статті договір перевезення вантажу уклада­ється в письмовій формі, з оформленням відповідних документів встановленої форми, що здійснюється відповідно до норм спеціального законодавства, і передбачає складання комплекту перевізних документів з урахуванням виду транспорту, яким здійснюється пере­везення вантажу (наприклад, при залізничному перевезенні вантажу комплект перевізних документів складають: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та кви­танція про приймання вантажу). Докладно форма і порядок укладання договору перевезення вантажів визначені тран­спортним законодавством, що для всіх видів транспорту встановлює письмову форму до­говору. Перевезення вантажу оформляється спеціальним транспортним документом, який супроводжує вантаж і по суті є письмовою формою договору. Таким документом при пере­везеннях вантажів залізничним і річковим (ст. 67 СВВТ) транспортом є накладна, автомо­більним — товарно-транспортна накладна (ст. 47 САТ), морським — коносамент (ст. 134, 135 КТМ). 4. Відповідно до частини 4 коментованої статті законом можуть бути передбачені особ­ливості укладання та виконання договору перевезення вантажу, зокрема при перевезенні окремих видів вантажів (наприклад, Законом України «Про перевезення небезпечних ван­тажів» від 06.04.2000 р. встановлено особливості правового режиму перевезення деяких вантажів з урахуванням їх фізичних властивостей) тощо.