Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цивільне та сімейне право езамен.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
439.14 Кб
Скачать

54. Договори про надання послуг у цк України. Поняття та правова природа.

1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.  

1. Коментована стаття, вперше в цивільному законодавстві України дає визначення договору про надання послуг, вказуючи, що за даним договором, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Слід указати, що Україна не є новатором у правовому закріпленні договору про надання послуг. Цим шляхом пішли багато інших країн світу, в тому числі і Російська Федерація (ст. 779 ЦК РФ). Проте коріння цього правочину сягає ще римського класичного права, яке розробило договір найму послуг (Іосаїіо-сопо'исііо орегагит). За цим договором одна сторона (виконавець) приймала на себе зобов'язання виконати на користь іншої сторони (наймача) певні послуги, а наймач приймав на себе зобов'язання оплатити за ці послуги встановлену винагороду'. Цей договір, на відміну від Іосаііоп-сопсіисііо ореш, метою якого було надання підрядчиком готового результату роботи, мав своїм предметом виконання окремих послуг. За договором про надання послуг виконавець зобов'язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв'язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат. Так, наприклад, медичні послуги по наданню стоматологічної допомоги (пломбування хворого зуба, встановлення коронки) можуть мати такий результат, а лікування в терапевта — аж ніяк. Проте, слід зазначити, що всім послугам властива одна спільна ознака — результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту (медичне обстеження). Тому доцільно знову повторити: "При наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели". Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату. Сторонами договору про надання послуг є виконавець та замовник. Оскільки стаття не містить жодних обмежень щодо суб'єктного складу зобов'язання, то можна стверджувати, що і виконавцем, і замовником можуть бути фізичні (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства) і юридичні особи (підприємства, установи, організації усіх форм власності і господарювання). Також слід згадати і фізичну особу — підприємця як суб'єкта вказаного зобов'язання. Проте спеціальний суб'єктний склад цього договору може передбачатися законом або випливати з характеру послуги. Наприклад, лише юридична особа може виступати виконавцем по договору про надання послуг телефонного зв'язку (Закон України "Про зв'язок"), лише юридична особа — вищий навчальний заклад має право надавати освітні послуги і видавати диплом про вищу освіту (Закон України "Про вищу освіту"). Якщо вказувати на замовника, то лише юридична особа може ним виступати у договорі про надання аудиторських послуг (Закон України "Про аудиторську діяльність"). Чинне законодавство встановлює перелік видів послуг, які можуть надаватися виконавцем у разі наявності ліцензії (Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"). До таких послуг належать медичні, аудиторські, освітні послуги, послуги радіозв'язку та телефонного зв'язку та ін. Коментована стаття вказує на сплатний характер договору про надання послуг, покладаючи на замовника обов'язок оплатити послугу. Проте ст. 904 ЦК України передбачає укладення договору про безоплатне надання послуг із відшкодуванням виконавцеві фактичних витрат, нобхідних для виконання договору. Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник у свою чергу зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця. Необхідно вказати на консенсуальність договору про надання послуг, оскільки він вважається укладеним не з моменту передання певної речі, як це властиво реальним договорам, а з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Форма договору про надання послуг, як правило, письмова. Вимоги до форми договору встановлено у ст. 639 ЦК України і поширюються на всі види договорів, в томі числі і на договір про надання послуг. 2. Частина 2 коментованої статті зазначає, що положення глави 63 ЦК України "Послуги. Загальні положення" можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Тобто положення даної глави поширюється на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної' дії або здійснення певної діяльності, які як передбачені в Цивільному кодексі України поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.), так і не передбачені кодексом, а містяться в інших нормативно-правових актах: Закон України "Про аудиторську діяльність", Закон України "Про зв'язок" та ін. Крім цього, положення цієї глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг. Договір про надання послуг може бути публічним договором (ст. 633 ЦК України), у якому одна сторона — підприємець бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Так до публічного договору про надання послуг можна віднести договори про надання послуг зв'язку, медичних, готельних, туристських та інших подібних послуг. Значна кількість договорів на надання послуг укладаються шляхом приєднання до договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК України).